АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.

Прочитайте:
  1. A. Критичні зміни кровоплину у артеріях пуповини
  2. V. Характеристика розвитку фізіології як науки, відкриття. Роль окремих вчених у розвитку світової фізіології. Українська фізіологічна школа.
  3. Антропогенні зміни.
  4. Будова та вікові зміни серця
  5. БУДОВА ТВАРИННОЇ КЛІТИНИ
  6. Будова хромосомного апарату клітини.
  7. В яких відділах головного мозку розміщені клітини, що є початком першого нейрону волокон різних парасимпатичних нервів?
  8. ВАДИ РОЗВИТКУ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ
  9. ВАДИ РОЗВИТКУ ШЛУНКА ТА КИШЕЧНИКУ
  10. Видозміни стебла і коренів.

При розвитку на мембрані місцевого збудження та ПД збудливість клітини змінюється по-різному:

- при розвитку місцевого збудження збудливість збільшується, так як ΔV зменшується;

- при розвитку ПД мають місце закономірні зміни збудливості:

- поки деполяризація повільно прямує до Екр, збудливість збільшується вище вихідного рівня (вище 100%) – фаза супернормальної збудливості;

- як тільки деполяризація доходить до Екр й починається розвиток піку ПД, збудливість клітини падає до нуля та починається фаза абсолютної рефрактерності – повної незбудливості клітини. Механізм її розвитку пов’язаний з тим, що коли деполяризація мембрани доходить до Екр, в ній відкриваються всі натрієві канали Ù ніякий додатковий подразник не може змінити стан натрієвих каналів мембрани тому клітина не може реагувати на дію подразника – її збудливість дорівнює нулю. Далі стан натрієвої активації змінюється станом натрієвої інактивації – в натрієвих каналах закриваються інактиваційні ворота, які не можуть відкриватися під впливом подразників Ù продовжується абсолютна рефрактерність. Натрієва інактивація зберігається до тих пір, поки під час реполяризації мембранний потенціал не відновиться до рівня 40 мВ – до тих пір буде зберігатися повна незбудливість клітини. Але потім інактиваційні ворота відкриваються і клітина поступово відновлює здатність до збудження – іде фаза відносної рефрактерності. Під час цієї фази збудливість клітини вища нуля, але нижча, чим у вихідному положені. Коли завершується фаза реполяризації ПД, збудливість клітини відновлюється до вихідного положення, тобто відновлюється стан натрієвих каналів, що відповідає стану спокою – в натрієвих каналах закриті активаційні ворота та відкриті інактиваційні.

 

Порівняльна характеристика місцевого збудження та ПД.

Властивість Місцеве збудження ПД
Здатність до поширення Поширюється на малі відстані електротонічно за допомогою локальних токів Поширюється по всій довжині мембрани
Здатність до сумації Здатне до сумації Не має здатності до сумації
Залежність від сили подразника Підкоряється закону силових відношень – чим більша сила подразника, тим більша амплітуда місцевого збудження Підкоряється закону “все або нічого” – при дії допорогових подразників ПД не виникає зовсім; при дії порогових подразників виникає ПД максимально можливої амплітуди
Зміна збудливості При розвитку місцевого збудження збудливість клітини збільшується внаслідок зменшення ΔV При розвитку ПД спостерігаються фазові зміни збудливості, під час якої вона повністю сникає – розвивається абсолютна рефрактерність

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 498 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)