АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВАДИ РОЗВИТКУ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ

Найтяжчою вадою є омфалоцеле, або ембріональна грижа. Це евентерація внутрішніх органів черевної порожнини через великий дефект у черевній стінці в зародкову амніотичну оболонку в ділянці пупкового канатика. І тому вона вкрита лише прозорою драглистою оболонкою, через яку швидко проникає інфекція і призводить до перитоніту. Лікування таких гриж виключно хірургічне. Виконують його зразу після народження дитини. Проводять нерадикальну операцію (вкривають грижу мобілізованою шкірою).

Пупкова природжена грижа. Вона вкрита шкірою, невелика за розмірами. Після спроб консервативного лікування виконують хірургічне втручання.

Природжена пахова, або пахово-мошонкова, грижа. Її ознакою є виявлення органів черевної порожнини в грижовому мішку разом із яєчком. Оскільки така грижа часто защемлюється, лікують її оперативним шляхом у ранньому віці.

Серед зовнішніх вад сечовидільної системи найтяжчою є екстрофія сечового міхура. Вада полягає в недорозвитку передньої стінки сечового міхура та передньої стінки черевної порожнини над ним з розділенням кісток лобкового симфізу і випаданням через дефект черевної стінки слизової оболонки міхура, нерідко з вхідними отворами сечоводів на її поверхні.

Діти з такою вадою через порушення з’єднання лобкових кісток ходять перевалюючись (“качача” хода). Ця вада часто комбінується з іншими дефектами, зокрема, неопусканням яєчок тощо.

Вада супроводжується постійним виділенням сечі на шкіру, мацерацією її та запаленням.

Лікування вади полягає в складній пластичній операції сечового міхура та передньої стінки живота, а у разі неможливості усунення вади таким шляхом застосовують пересадку стінки міхура з отворами сечоводів у кишку.

Серед вад счівника розрізняють ектопічне розташування отвору каналу на передній (верхній) поверхні статевого члена – епіспадія – або на нижній – гіпоспадія.

Найлегший тип епіспадії – головковий, чи баланітний, за якого отвір сечівника відкривається на головці статевого члена. Другий тип її – стовбуровий, чи корпорний, коли сечівник відкривається вздовж усієї верхньої поверхні статевого члена. Третій тип – це коли вада охоплює всю довжину статевого члену та поширюється на невелику відстань черевної стінки. Вона супроводжується незростанням лобкових кісток.

Операція перспективніша в перших двох випадках, у третьому потрібна пересадка сечоводів (у віці 3 – 6 років).

Гіпоспадія буває трьох типів: френулярна, чи вуздечкова; корпорна, або середньої частини тіла статевого члена, і пеноскротальна, або промежинна. Гіпоспадія завжди комбінується з різними деформаціями – викривленнями статевого члена, рудиментарним статевим членом. Лікування оперативне.

Фімоз - вада, що полягає в різкому звуженні отвору крайньої плоті статевого члена. Під нею (між нею і головкою) накопичується сеча та смегма, що призводить до подразнення та запалення як плоті, так (часто) і головки члена, тобто виникає постит та баланіт. У дорослому віці ця вада може порушувати статеву функцію. Насильне зсовування плоті над головкою може спричинити защемлення головки, тобто парафімоз.

Лікування фімозу хірургічне – видалення дистальної частини крайньої плоті, де її отвір широкий.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 607 | Нарушение авторских прав