АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клітинна слизова дистрофія

Клітинна слизова дистрофія – це порушення обміну глюкопротеїдів в залозистому епітелії слизових оболонок, яке проявляється гіперсекрецією слизу, зміною його якісного складу, посиленою гіперплазією келихоподібних клітин, їх загибеллю і злущенням. Ця дистрофія частіше виникає при катаральних запаленнях слизових оболонок органів травної, дихальної та сечостатевої систем.

При мікроскопічному дослідженні відмічають потовщення слизової оболонки, яка інфільтрована різними клітинними елементами. Кількість келихоподібних клітин в епітелії підвищена, вони збільшені в об’ємі, овальної або круглої форми, часто знаходяться в стані некрозу та відторгнення. Цитоплазма цих клітин заповнена зернами муцина, які гематоксиліном фарбуються в сіро-синій або фіолетовий колір. Ядро в таких клітинах відтіснене до периферії. На поверхні слизової оболонки і в просвіті органів реєструють велику кількість слизу із лейкоцитами, злущеними клітинами епітелію та іншими клітинами. Десквамовані залозисті клітини можуть закупорювати вивідні протоки залоз, що призводить до утворення ретенційних кіст.

Макроскопічно слизова оболонка набрякла, тьмяна, вкрита товстим шаром слизу, при гострому запаленні – гіперемійована, часто з крововиливами, при хронічному – ущільнена в результаті розростання сполучної тканини. В залежності від виду запалення до слизу може примішуватися ексудат різного складу.

Функціональне значення і завершення клітинної слизової дистрофії залежать від інтенсивності і тривалості процесу. При усуненні причини регенерація епітелію за рахунок камбіальних клітинних елементів може привести до повного відновлення структури і функції уражених органів. Тривало перебігаючий дистрофічний процес супроводжується загибеллю епітеліальних клітин, розростанням сполучної тканини та атрофією залоз. Це призводить до функціональної недостатності органів. Слиз, що зібрався у великій кількості в дихальних шляхах, може закупорювати бронхи, приводячи до ателектазів легень.

Іноді в кістах, що сформувалися в слизових оболонках, а також у щитовидних залозах, нирках, надниркових залозах, яєчниках, гіпофізі, і в пухлинах (кістаденомах) накопичується не істинний слиз, а слизоподібні речовини (псевдомуцини). Ці речовини можуть ущільнюватися і приймати вид напівзасохлого клею, їх називають колоїдом (гр. kolla – клей), а патологічний процес – колоїдною дистрофією. Функція залоз слизових оболонок при цій дистрофії значно знижується. Фізіологічний прототип колоїду – секрет щитовидної залози. При колоїдному зобі, що пов’язаний з недостатністю йоду, відмічають різке збільшення такого секрету, тобто розвивається колоїдна дистрофія. При цьому реєструють різку функціональну недостатність щитовидної залози та загальний слизовий набряк сполучної тканини (мікседема).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 565 | Нарушение авторских прав