АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клітинна теорія

Прочитайте:
  1. Векторна теорія формування ЕКГ. ЕКГ, відведення. Походження зубців, сегментів, інтервалів ЕКГ.
  2. Гуморальний і нервовий рівні регуляції функцій організму. «Теорія нервізму» І.М. Сєченова та І.П. Павлова.
  3. Історія цитології. Клітинна теорія. Основні положення.
  4. Клітинна оболонка(плазмолема)
  5. Клітинна слизова дистрофія
  6. Клітинна стінка, її будова і функції.
  7. Методи генетики. Поняття про менделевську генетику. Закономірності спадковості. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування ознак. Хромосомна теорія спадковості.
  8. Міжклітинна речовина
  9. Міжклітинна речовина пухкої сполучної тканини

Клітинна теорія — фунда­ментальне узагальнення біоло­гії, яка визначає взаємозв'язок усіх проявів життя на Землі з клітиною, характеризує кліти­ну одночасно як цілісну само­стійну одиницю біологічної активності та як складову части­ну багатоклітинних організмів рослин і тварин. Клітинна теорія сформульована німецьким вченим Т. Шванном у 1839 р. у кни­зі «Мікроскопічні дослідження про відповідність у структурі і рості тварин і рослин». Цій видатній події в біології переду­вав довгий період нагромаджен­ня знань про будову різних орга­нізмів, тваринних та рослинних. Цей період був пов'язаний із ви­никненням і вдосконаленням но­вого інструменту дослідження — мікроскопа.

Першим побачив клітини і дав їм цю назву англійський дослід­ник Роберт Гук (1665 р.). Ко­мірки, або клітини, він побачив на зрізі кори коркового дуба. Пізніше його спостереження підтвердили і розширили такі перші мікроскопісти XVII ст. як М. Мальпігі, Н. Грю, А. ван Ле-венгук. У XIX ст. значний вне­сок у створення підвалин клітин­ної теорії зробили своїми пра­цями вчені Я. Пуркіньє, Г. Ва­лентин, Р. Броун, М. Шлей ден та інші. Найближче підходив до відкриття клітинної теорії видат­ний чеський вчений Я. Пуркі­ньє. Але все ж таки честь ство­рення цієї видатної теорії, яка стала якісним стрибком у роз­витку всієї біологічної науки, належить лише Т. Шванну. Го­ловним досягненням Т. Шванна було встановлення факту, що клітини, з яких побудовані як рослинні, так і тваринні організми, подібні між собою і виникають єдиним, подібним шляхом. Заслугою Т. Шванна було не відкриття клітин, а те, що він зрозумів їхнє значення як структурних компонентів організму. Подальший розви­ток і узагальнення положень клітинної теорії містять роботи Р. Вірхова (1858 р.), відома фор­мула якого «Огпгш сеііиіа є сеі-Іиіа («Кожна клітина походить від клітини») справедлива і доте­пер.

Створення клітинної теорії стало важливою подією у біоло­гії, одним з головних і вирішаль­них доказів єдності усієї живої природи. Клітинна теорія мала значний вплив на розвиток біо­логії та медицини. Вона стала фундаментом для розвитку ембріології, гістології, фізіоло­гії.

Основні положення клітинної теорії зберегли своє значення і донині, хоча за більш як 150 ро­ків після її створення отримано масу нових даних про будову, функцію і розвиток клітин. Сьо­годні основними положеннями клітинної теорії є такі:

1. Клітина — найменша одиниця живого. Саме клітина є тим елементом, якому притаманні усі
разом взяті властивості, що відповідають визначенню поняття «живого». Усі неклітинні структури, з яких, окрім клітин, побу­дований організм, є вторинними утворами, похідними клітин.

2. Клітини різних організмів подібні за своєю будовою. Не­зважаючи на різноманітний вигляд клітин різних типів на­віть в одному організмі, усі клі­тини рослин і тварин мають
однаковий загальний план будови, зумовлений подібністю загальноклітинних функцій, спрямованих на підтримання життя самих клітин та їх розмножен­ня. Ця подібність дає підстави вважати спільним походження усіх еукаріотичних організмів.
Різноманітність будови клітин є результатом їхньої функціо­нальної спеціалізації.

3. Розмноження клітин від­бувається шляхом поділу ви­хідної клітини. Ще Т. Шванн у своїй праці підкреслив, що як тваринні, так і рослинні клітини розвиваються однаково. Але цей принцип у Т. Шканна базував ся на помилковій течі про розви­ток клітин з неклітинної «бла­стеми». Нині добре відомо, що нові клітини утворюються лише шляхом поділу вихідної клітини з попереднім відтворенням її ге­нетичного матеріалу. Для еукаріотичних клітин єдиним повно­цінним шляхом поділу є мітоз або мейоз (при утворенні ста­тевих клітин).

4. Клітини є частинами ці­лісного організму. У багатоклітинному організмі клітини є еле­ментами його будови, але вони не однакові, як цеглини, а різні, спеціалізовані у певних напрям­ках, внаслідок чого виконують різні функції {чутливість, рух, захисні реакції тощо). Діяль­ність окремих клітин у багато­клітинному організмі підпоряд­кована цілому. Спеціалізовані клітини утворюють складні ансамблі, об'єднані в тканини, органи, системи органів, пов'я­зані міжклітинними ^ гумораль­ними та нервовими формами ре­гуляції.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 750 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)