АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клітинна теорія

Клітинна теорія — фунда­ментальне узагальнення біоло­гії, яка визначає взаємозв'язок усіх проявів життя на Землі з клітиною, характеризує кліти­ну одночасно як цілісну само­стійну одиницю біологічної активності та як складову части­ну багатоклітинних організмів рослин і тварин. Клітинна теорія сформульована німецьким вченим Т. Шванном у 1839 р. у кни­зі «Мікроскопічні дослідження про відповідність у структурі і рості тварин і рослин». Цій видатній події в біології переду­вав довгий період нагромаджен­ня знань про будову різних орга­нізмів, тваринних та рослинних. Цей період був пов'язаний із ви­никненням і вдосконаленням но­вого інструменту дослідження — мікроскопа.

Першим побачив клітини і дав їм цю назву англійський дослід­ник Роберт Гук (1665 р.). Ко­мірки, або клітини, він побачив на зрізі кори коркового дуба. Пізніше його спостереження підтвердили і розширили такі перші мікроскопісти XVII ст. як М. Мальпігі, Н. Грю, А. ван Ле-венгук. У XIX ст. значний вне­сок у створення підвалин клітин­ної теорії зробили своїми пра­цями вчені Я. Пуркіньє, Г. Ва­лентин, Р. Броун, М. Шлей ден та інші. Найближче підходив до відкриття клітинної теорії видат­ний чеський вчений Я. Пуркі­ньє. Але все ж таки честь ство­рення цієї видатної теорії, яка стала якісним стрибком у роз­витку всієї біологічної науки, належить лише Т. Шванну. Го­ловним досягненням Т. Шванна було встановлення факту, що клітини, з яких побудовані як рослинні, так і тваринні організми, подібні між собою і виникають єдиним, подібним шляхом. Заслугою Т. Шванна було не відкриття клітин, а те, що він зрозумів їхнє значення як структурних компонентів організму. Подальший розви­ток і узагальнення положень клітинної теорії містять роботи Р. Вірхова (1858 р.), відома фор­мула якого «Огпгш сеііиіа є сеі-Іиіа («Кожна клітина походить від клітини») справедлива і доте­пер.

Створення клітинної теорії стало важливою подією у біоло­гії, одним з головних і вирішаль­них доказів єдності усієї живої природи. Клітинна теорія мала значний вплив на розвиток біо­логії та медицини. Вона стала фундаментом для розвитку ембріології, гістології, фізіоло­гії.

Основні положення клітинної теорії зберегли своє значення і донині, хоча за більш як 150 ро­ків після її створення отримано масу нових даних про будову, функцію і розвиток клітин. Сьо­годні основними положеннями клітинної теорії є такі:

1. Клітина — найменша одиниця живого. Саме клітина є тим елементом, якому притаманні усі
разом взяті властивості, що відповідають визначенню поняття «живого». Усі неклітинні структури, з яких, окрім клітин, побу­дований організм, є вторинними утворами, похідними клітин.

2. Клітини різних організмів подібні за своєю будовою. Не­зважаючи на різноманітний вигляд клітин різних типів на­віть в одному організмі, усі клі­тини рослин і тварин мають
однаковий загальний план будови, зумовлений подібністю загальноклітинних функцій, спрямованих на підтримання життя самих клітин та їх розмножен­ня. Ця подібність дає підстави вважати спільним походження усіх еукаріотичних організмів.
Різноманітність будови клітин є результатом їхньої функціо­нальної спеціалізації.

3. Розмноження клітин від­бувається шляхом поділу ви­хідної клітини. Ще Т. Шванн у своїй праці підкреслив, що як тваринні, так і рослинні клітини розвиваються однаково. Але цей принцип у Т. Шканна базував ся на помилковій течі про розви­ток клітин з неклітинної «бла­стеми». Нині добре відомо, що нові клітини утворюються лише шляхом поділу вихідної клітини з попереднім відтворенням її ге­нетичного матеріалу. Для еукаріотичних клітин єдиним повно­цінним шляхом поділу є мітоз або мейоз (при утворенні ста­тевих клітин).

4. Клітини є частинами ці­лісного організму. У багатоклітинному організмі клітини є еле­ментами його будови, але вони не однакові, як цеглини, а різні, спеціалізовані у певних напрям­ках, внаслідок чого виконують різні функції {чутливість, рух, захисні реакції тощо). Діяль­ність окремих клітин у багато­клітинному організмі підпоряд­кована цілому. Спеціалізовані клітини утворюють складні ансамблі, об'єднані в тканини, органи, системи органів, пов'я­зані міжклітинними ^ гумораль­ними та нервовими формами ре­гуляції.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 693 | Нарушение авторских прав