Клітинна стінка, її будова і функції.
Клітинна стінка є продуктом діяльності цитоплазма- тичного вмісту. Вона властива клітинам майже всіх органів і тканин вищих рослин. Лише статеві клітини рослин та деякі нижчі рослини не мають клітинні стінки. Наявність сформованої клітинної стінки - характерна ознака, що відрізняє клітини рослин від клітин тваринних організмів.
Молода клітинна стінка ніжна, тонка і має вигляд прозорої плівки. Вона складається з речовин, що у воді не розчиняються, а лише набрякають, зберігаючи при цьому впорядковану внутрішню структуру. Клітинні стінки значноюі мірою визначають форму клітин, тип та структуру тканин. Вони захищають живий вміст клітини від безпосереднього контакту із факторами довкілля, є засобом з'єднання, зрощення клітин між собою у тканинні комплекси н міцелярно-фібрилярна структура стінки забезпечує можливість переміщення по ній води із розчиненими речовинами; ця структура забезпечує депонуючу здатність клітинної стінки, тобто здатність утримувати, подібно до губки, воду і розчини поживних речовин; компоненти стінки за певних умов можуть розчинятися і ставати поживними речовинами для клітинного змісту при проростанні або голодуванні; пектиново-целюлозна основа клітинних стінок здатна ефективно сорбувати вологу не тільки з ґрунту, а й з вологого повітря (наприклад, кактусові); підвищують міцність та захисні властивості клітини в результаті процесів мінералізації, лігніфікації, просочення суберином тощо.
Клітинна стінка, подібно футляру, вкриває та надає певної форми рідкому плазматичному вмісту рослинних клітин, одночасно надаючи певної жорсткості рослинним тканинам та органам. Властива стінці певна жорсткість та пластичність зумовлюють протидію осмотичному тискові з боку внутрішнього вмісту клітини.
Ушорення клітинної стінки. Меристематичні клітини, з яких утворюються в дорослі клітини рослин, вже вкриті стінкою. Тому при їхньому поділі клітинна стінка утворюється лише у площині поділу у вигляді тонкої плівки, яка розширяючись, з'єднується з бічними стінками і згодом стає подібною до стінок материнської клітини, починає рости в площині і в товщину.
Розрізняють первинну, вторинну та третинну клітинні стінки, які відрізняються між собою хімічним складом та фізичними властивостями.
Первинна стінка характерна для молодих ростучих клітин. Вона тонка, еластична, може розтягуватися і не перешкоджає розростанню клітини, формування її відбувається на стадії телофази одночасно з утворенням нових дочірніх клітин.
Вторинна стінка товстіша, багатошарова, має високі механічні показники, майже не здатна до розтягування. її утворення супроводжує процес диференціації клітин. Вторинна стінка, як і первинна, формується життєдіяльноюі цитоплазмою і нашаровується зсередини на первинну стінку.
Третинна стінка формується на внутрішній поверхні вторинної стінки, Має незначну товщину і відрізняється тим, що зберігає незмінною свою целюлозну основу і не піддається хімічним видозмінам.
Хімічний склад клітинних стінок. Клітинна стінка побудована в основному з полісахаридів, найважливішими з яких є целюлоза (клітковина), ге міцелюлоза і пектинові речови ни. |
Основним структурним компонентом клітинної стінки є целюлоза - хі мічно стійка речовина, яка може зберігатися тисячоліттями без змін. Це» люлоза не розчиняється у багатьох кислотах і лугах. У природних умовах целюлозу руйнують деякі мікроорганізми і гриби, які виділяють спеціальні ферменти - уелюлази.
Фізико-хімічні та фізико-механічні властивості целюлози в різних напри мах клітини неоднакові. Ця властивість називається анізот ропією. Прикла цієї властивості можна розглянути на явищі набубнявіння. Мікроскопічн кулька із целюлози після набубнявіння у воді перетворилась би не на кульк]{ більшого розміру, а на еліпсоїд.
Наприклад, розмір волокон льону після набухання у воді збільшується | довжину приблизно на 0,1%, а поперечний - на 20%.
ь Целюлоза - це лінійний нерозгалужений полімер із молекул В- глюкози, з'єднаних глікозидними 13-1,4-зв'язками. Молекулярна маса мо кули целюлози досягає 2-10®. Ці полімерні молекули об'єднуються втонени пучки, утворюючи мікрофібрили.
Певна кількість мікрофібрил, в свою чергу, теж об'єднується за рахун ковалентних та водневих зв'язків і утворюють волокнисті структури виїї го порядку - макрофібрили. Мікро- і макрофібрили - основні конструктиі одиниці клітинної стінки (рис. 20). їх просторове положення і розташуван в клітинній стінці досить впорядковане. Вони утворюють міцний та еласУ ний сітчастий каркас, який занурений у аморфний матрикс.
Матрикс клітинної стінки являє собою насичений водою пластичц гель складної суміші матричних полісахаридів, які належать до геміцелюл пектинових речовин. До складу матриксу можуть входити специфічні інкрустуючі речовини - лігнін, суберин та інші.
Це продукт діяльності цитоплазматичного вмісту. Молода стінка ніжна і має вигляд прозорої плівки Речовини в ній набрякають і не розчинаються під дією води. Клітинна стінка визначає форму клітини, тип та структуру тканини. Захищають клітину. Засіб з’єднання клітин для утворення тканинного комплексу. Переміщення по ній води завдяки міцелярно-фібрилярній структурі. Інколи розчинюючись стінка служить джерелом поживних речовин при голодуванні. Побудована в основному з полісахаридів, найважливішим є целюлоза. Це основний компонент. Ця речовина є хім. стійкою. Є первинна, вторинна і третинна клітинні стінки
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1462 | Нарушение авторских прав
|