АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кутин. Кутикула. Воск.

Клітинні стінки основних епідермальних клітин мають певні характерні особливості. Найскладнішу будову мають зовнішні стінки. Вони, як правило, сильно потовщені, вкриті кутикулою, восковим шаром, а у ксерофітів час­то кутинізовані. Кутикула - це безперервна плівка, яка, головним чином, складається із кутину - жироподібної речовини. Поверхня кутикули інколи утворює горбочки, сіточки або виступи, помітні на поперечних зрізах епідерми.

В кутикулі розрізняють два шари: внутрішній, пронизаний дендритами, і зовнішній, що їх не містить. Дендр ити - це щільні прожилки, що складаються переважно із пектинів (гідрофільних речовин), якими може досить легко пересуватися вода з розчиненими в ній речовинами. Ці дуже тонкі канальці в товщі кутикули, що заповнені пектином, ймовірно, є шляхами транспорту­вання різноманітних речовин, які визначають кутикулярну проникність.

На поверхні кутикули багатьох рослин є восковий шар. Воскові відкла­дення листків різних видів рослин, як правило, розрізняються за формою. Вважають, що форма воскових відкладень може бути надійною систематич­ною ознакою. Щільність воскового шару неоднакова на різних ділянках по­верхні листка. Над жилками і з краю листка воску, як правило, мало. Іноді у рослин, наприклад у деяких пальм, товщина шару воску може досягати 5 мм.

Одні дослідники вважають, що виділення воску відбувається в рідкому стані шляхом його дифузії крізь шар ще не затверділої кутикули, на думку інших - віск виділяється в пом'якшеному стані крізь спеціальні пори. Це підтверджується тим, що після видалення воску з поверхні листка він вже через деякий час знову виділяється, навіть через товщу затверділої кутикули. Різні фактори суттєво впливають на формування воскових відкладень. Інтенсив не освітлення, висока температура, низька вологість - посилюють секрецію воску, тому у рослин, що ростуть в аридних (посушливих) умовах, часто спо­стерігається значний восковий шар.

Протопласт клітин основної епідерми має досить складну організацію. Ядра, як правило, округлі. Пластидний апарат у більшості видів представле­ний хлоропластами, які мають невелику кількість слабко розвинених гран. Пластиди клітин основної епідерми мають знижену фотосинтетичну актив­ність і можуть приймати на себе інші функції, не притаманні хлоропластам мезофілу - спеціалізованої фотосинтетичної тканини. Мітохондрії мають гар­но розвинену систему крист і часто містять інтрамітохондріальні гранули.

Безперервна плівка, яка головним чином скл. з кутину – жироподібної речовини. Розрізняють два шари: внутр. (пронизаний дендритами) та зовн.. Дендрити – щільні прожилки, що скл. переважно з пектинів, якими може досить легко пересуватися вода з розчиненими в ній речовинами

Гіподерма.

Гіподерма – шар клітин, що прилягає зсередини до епідерми, але утворюється незалежно від неї і відрізнється за будовою від розташованих глибше тканин. В одних випадках клітини гіподерми мають дуже потовщені стінки, які посилюють механічні властивості епідерми, в інших – накопичують різні речовини.

У деяких рослин під епідермою розташований прошарок гіподерми, яка часто функціонує як водозапасаюча тканина, іноді виконує функцію механічної тканини, а в особливих випадках запобігає зайвому випаровуванню води рослиною.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 464 | Нарушение авторских прав