АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Будова сочевички.
Сочевички. Коркова тканина непроникна для газів та води, тому газообмін внутрішніх частин рослини з повітрям забезпечують спеціальні утво рення - сочевички, які за своєю функцією нагадують продихи, але складніші за будовою. Як правило, сочевички формуються під продихами. Коли продихів багато, сочевички утворюються лише під деякими, а коли мало, то під кожним. Якщо продихи розташовані групами, сочевички закладаються під цими групами. Сочевички з'являються раніше, ніж коркова тканина. Клітини хлорофілоносної паренхіми під продихом дедиференцію- ються і утворюють смужку фелогену. Останній відокремлює назовні клітини, які швидко роз'єднуються, утворюючи багато міжклітинників.
Фелоген сочевички функціонує активно і формує значно більшу кількість клітин ніж фелоген, який утворює корок. Фелоген сочевичок майже не утворює клітин фелодерми.
Сочевички складаються зі згрупованих округлих тонкостінних паренхім- них клітин, які утворюють опуклості під відмираючою епідермою. Газообмін через сочевичку відбувається завдяки великим міжклітинникам між парен- хімними клітинами. Сукупність цих паренхімних клітин називають виповню- вальними клітинами.
Внаслідок поділу клітин фелогену виповнювальна тканина весь час на ростає знизу, натискає на епідерму, вона розривається і виповнювальні клі тини виступають назовні.
З припиненням вегетації фелоген сочевичок утворює у виповнюваль- ній тканині так звані замикаючі шари - один або кілька прошарків із щільно об'єднаних і добре окорковілих клітин, завдяки чому значно зменшується газообмін і вихід пароподібної води, а пагони краще перезимовують. Весною такі прошарки розриваються під тиском нових шарів виповнювальної іканини.
Сочевички є у більшості рослин. Однак у деяких, наприклад у винограду, їх немає. Аерація у цих рослин забезпечується злущуванням старих ділянок кірки, і тоді молоді ділянки краще пропускають повітря.
Кількість сочевичок на одиницю поверхні у різних видів рослин неоднакова, як неоднакова кількість продихів або їхніх груп. На стовбурах деревних рослин, де вже немає перидерми, сочевички здебільшого з одного боку прилягають до елементів флоеми, а з другого - до тріщин кірки. Коли деревна частина і кора стебла мають багатошарові серцевинні промені, то сочевички розташовуються проти цих променів. Це дає підставу вважати, що промінь га сочевички утворюють загальний радіальний хід для забезпечення газообміну.
Розміри і форма сочевичок дуже різноманітні. Вони бувають і дуже дрібними, і значних розмірів, видовженими, округлими тощо. Розташовані вони або хаотично, або паралельними рядами вздовж та поперек стебла: відповідно розрізняють поздовжні і поперечні сочевички. Дуже великі сочевички, які досягають іноді 15 см в довжину, утворюються у берези, черешні та ін. У багатьох порід сочевички з віком змінюються, насамперед збільшуються, хоча у яблуні розміри сочевичок навпаки зменшуються із-за опробковіння клітин з боків сочевички.
Ступінь сформованості перидерми та її характер необхідно враховувати при виборі способу та режиму зберігання овочів. У перидермі коренеплодів моркви шар корка дуже тонкий, фелоген продукує переважно фелодерму, вона потужніша ніж фелема. Тому, щоб запобігти висиханню коренеплоди зберігають у піску. Зберігання картоплі залежить від сформованості перидерми. З молодих бульб шар корка легко знімається, тому що рвуться живі тонкостінні клітини фелогену. Після того як фелоген диференціюється у постійні тканини, картоплю можна закладати на зберігання.
Кірка (ритидом). У більшості рослин перший фелоген відмирає і замість нього у глибших шарах кори утворюються нові прошарки, які згодом теж відмирають. Внаслідок такого послідовного закладання прошарків фелогену на поверхні органів утворюються відносно товсті тріщинуваті сегменти відмерлих тканин, які побудовані складніше ніж перидерма. Комплекс цих відмерлих тканин, розмежованих прошарками корка, що послідовно виникають, утворює третинну покривну тканину - кірку, або ритидом
Кірка утворюється у більшості дерев помірного клімату: у клена, груші, граба, дуба, сосни та ін. У дерев, що довго зберігають перидерму, стовбур гладенький. Лише в нижній частині цих рослин утворюються вертикальні тріщини на корі (береза, тополя).
Деяким деревам властива лускувата кірка, яка відпадає неправильними ділянками (полуничне дерево, сосна, платан).
Кільцювата кірка утворюється тоді, коли нова перидерма закладається у вигляді циліндричних ділянок у корі, як це спостерігається у винограду, евкаліптів, кипарисів та ін. (рис. 44).
У зв'язку з тим, що кірка - це багатошарове утворення відмерлих клітин різних типів, клітинні стінки яких просочені хімічно інертними сполуками (суберином, лігніном, солями), які містять баластні включення тощо, вона значно краще, ніж перидерма, захищає рослину від зайвих втрат води, перегрівання, вимерзання, різких температурних змін, проникнення паразитів, обгризання кори тваринами, опіків сонячним промінням та обгорання під час лісових пожеж
Спеціальні утворення, схожі з продихами, але складніші за будовою, які забезпечують газообмін внутрішніх частин рослини. Форм. під продихами. З’явл. раніше ніж коркова тканина. Фелоген сочевичок (функціонує активно) майже не утворює клітин фелодерми. Сочевички скл. з згрупованих округлих тонкостінних паренхімних клітин, які утворюють опуклості під вимираючою епідермою. Газообмін через сочевичку відб. завдяки вел. міжклітинникам піж паренхімними кліт
Кірка.
Кірка (ритидом). У більшості рослин перший фелоген відмирає і замість нього у глибших шарах кори утворюються нові прошарки, які згодом теж відмирають. Внаслідок такого послідовного закладання прошарків фелогену на поверхні органів утворюються відносно товсті тріщинуваті сегменти відмерлих тканин, які побудовані складніше ніж перидерма. Комплекс цих відмерлих тканин, розмежованих прошарками корка, що послідовно виникають, утворює третинну покривну тканину - кірку, або ритидом.
Кірка утворюється у більшості дерев помірного клімату: у клена, груші, граба, дуба, сосни та ін. У дерев, що довго зберігають перидерму, стовбур гладенький. Лише в нижній частині цих рослин утворюються вертикальні тріщини на корі (береза, тополя).
Деяким деревам властива лускувата кірка, яка відпадає неправильними ділянками (полуничне дерево, сосна, платан).
Кільцювата кірка утворюється тоді, коли нова перидерма закладається у вигляді циліндричних ділянок у корі, як це спостерігається у винограду, евкаліптів, кипарисів та ін.
У зв'язку з тим, що кірка - це багатошарове утворення відмерлих клітин різних типів, клітинні стінки яких просочені хімічно інертними сполуками (суберином, лігніном, солями), які містять баластні включення тощо, вона значно краще, ніж перидерма, захищає рослину від зайвих втрат води, перегрівання, вимерзання, різких температурних змін, проникнення паразитів, обгризання кори тваринами, опіків сонячним промінням та обгорання під час лісових пожеж.
Внаслідок послідовного закладання прошарків фелогену на поверхні органів утвор. відносно товсті тріщинуваті сегменти відмерлих тканин, які побудовані складніше ніж перидерма. Комплекс цих відмерлих тканин, розмежованих прошарками корка, що послідовно виникають, утворює третинну покривну тканину – кірку, або ритидом. Утвор. у дерев помірного клімату. Деяким деревам властива лускувата кірка, яка відпадає неправильними ділянками. Кільцювата кірка утвор. тоді, коли нова перидерма закладається у вигляді циліндричних ділянок у корі (виноград, евкаліпт). Кл. ст. кірку просочені суберином, лігніном, солями. Захищає рослину від зайвих втрат води, перегрівання, вимерзання, різких температурних змін, проникнення паразитів
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 697 | Нарушение авторских прав
|