АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Назвіть українських вчених, які працювали у галузі анатомії рослин.

І.Д.Чистяков відкрив непрямий (мітотичний) поділ ядра.

В.І.Бєляєв відкрив редукційний поділ ядра - мейоз.

Видатний вчений С.Г.На ваш ин (1857-1930) заснував галузь анатомії - ка­ріологію, науку про будову ядра та відкрив явище подвійного запліднення у рослин.

Питання про закономірності анатомічної будови рослин висвітлено до­сить детально у працях К.А.ТІмірязєва (1843-1920). Особливого значення Тімірязєв надавав фізіологічній анатомії. Він зазначав, що останнім часом до­слідники бачать у системах структури органів не лише геометричні форми, а насамперед їхню фізіологічну функцію.

Великий внесок у розвиток анатомії рослин зробив І.П.Бородін (1847- 1930). Його перший в Росії підручник „Анатомія рослин" не втратив свого на­укового значення й досі. Бородін досліджував структуру листка жовтяниці, вивчав розподіл продихів на листку плауна і виявив продихи на листках під­водних рослин, хоча до цього вважали, що в епідермі таких рослин продихів немає. Цікаві дослідження належать Бородіну з питань накопичення в рос­линах так званих баластних речовин, які, утворюючись внаслідок процесу обміну, не виділяються з рослинного організму, а залишаються в ньому у ви­гляді твердих включень. До них належать кристали оксалату кальцію, магнію та інші речовини.

І.А.Сурож (1870-1929) у 1911 р. опублікував анатомічний визначник де­ревних порід, а ще раніше ПА.Боровиков (1881-1958) описав епіксилію та гіпоксилію гілок дерев.

Вивчаючи водний режим рослин і розробляючи фізіологічні особли­вості їхньої посухостійкості, М.О.Максимов (1880-1952) виявив дуже важли­ву закономірність між анатомічною структурою рослин і випаровуванням ними води. Він з'ясував, що посухостійкі рослини характеризуються дея­кими анатомо-фізіологічними ознаками, які забезпечують їм перенесення посухи.

Детальніше закономірності будови органів залежно від висоти розташу­вання їх на стебловій частині рослин вивчав В.Р.Заленський (1875-1923). Він виявив, що анатомічна будова листків пов'язана з їхніми фізіологічними влас­тивостями. Наприклад, верхні листки характеризуються вищою асиміляцією, вищою концентрацією клітинного соку і, відповідно, зміненою анатомічною будовою (більшою кількістю продихів на одиницю поверхні, меншими роз­мірами клітин, щільнішим розташуванням водоносних судин тощо). Зален- ського вважають основоположником кількісної анатомії рослин.

На особливу увагу заслуговують праці відомого радянського анато­ма В.Г.Александрова (1887-1964). Він багато працював над питаннями фізіологіч­ної та прикладної анатомії, досліджував анатомо-фізіологічні особливості трав'янистих рослин та анатомію листка. Цікаві його дослідження водопос­тачання листка залежно від його структури, а також будови стебла та впливу його на будову листків.

В.Г.Александров разом з Л.І. Джапарідзе (1905-1972) вперше виявили роздерев'яніння як нормальний стан онтогенезу рослин, що відбувається в центральній частині стебла або в паренхімній тканині під час достигання плоду. Ці дослідження мають значення для вивчення технології деревини, її міцності та стійкості.

Видатний радянський ботанік ВЛ.Комаров (1869-1945) також приді­ляв увагу питанням анатомії рослин. Широко відомий його підручник „Курс практичної анатомії рослин".

Проблемам фізіологічної та патологічноїанатомії деревини, еволюційній, екологічній та порівняльній анатомії присвячені численні праці А.О.Яценка- Хмелевського. Він також запропонував термінологію та методику палеобота­нічних досліджень деревини, яку знаходять під час археологічних розкопок.

Осередком проведення анатомічних досліджень в Україні став Київський університет св.Володимира. Початком реального становлення анатомічних досліджень рослинних організмів в університеті можна вважати наукову й педагогічну діяльність приват-доцентів І.Г.Борщова (1833-1878) і Я.Я.Вальца (1841-1904). Ще на початку свого наукового шляху Я.Я.Вальц вивчав будову судинних пучків кореневищ папоротеподібних. Цікавою є докторська дисер­тація професора І.Г.Борщова (1833-1878) написана в 1867 році „Про сітчасті паренхімні елементи первинної кори Сегаредіае арЬуІІае та їх співвідношен­ня з молочниками". Цей же напрям продовжив професор І.Ф.Шмальгаузен (1849-1894) в праці„Дослідження розвитку молочників у рослин" (1877).

Особливого розвитку анатомія рослин у Київському університеті набу­ла під час роботи Й.В.Баранецького (1843-1905), який організував першу в Україні лабораторію фізіології та анатомії рослин і став видатним представ­ником цих дисциплін. Його по праву вважають фундатором фізіології й ана­томії рослин в Україні. Анатомічні роботи Баранецького були досить різно­манітні за змістом, без єдиної чіткої наукової спрямованості. Проте вони і до цього часу не втратили своєї оригінальності й наукового значення. В праці И.В.Баранецького „Спосіб потовщення стінок паренхіми" (1886) було висвіт­лено питання механічної міцності, яка зумовлена способом розташування потовщень. Подальший розвиток анатомії рослин в університеті пов'язаний з на­уковою й педагогічною діяльністю К.А.Пурієвича (1866-1916). Саме в період його діяльності в 1900 р. з кафедри ботаніки було виділено кафедру анатомії та фізіології рослин, яку протягом 16 років (1900-1916) він і очолював.

Значний внесок у світову й вітчизняну анатомічну науку зробив всесвіт­ньо відомий вчений М.ПХолодний (1882-1953), який викладав фізіологію та анатомію рослин в університеті. М.Г.Холодний приділяв багато уваги анатомічним дослідженням. Він ши­роко застосовував анатомічні методи під час вивчення фітогормонів коле­оптилів злакових рослин, фототропізмів і геотропізмів внутрішньої будови дочірніх особин і соковитих листків молодила тощо.

М.Н.Мойсеєва - виявила структурно- функціональні особливості хлоропластів обкладинок судинно-волокнистих пучків та інших глибинних тканин пагонів як продуцентів фітогормонів й ін­ших фізіологічно-активних сполук.

Д.П. Проценко - виявив зміни в структурі плодових культур деревних порід і зла­ків під час дії на них морозів, посухи, при поляганні, ґрунтовому засоленні, дослідив можливість регенерації таких пошкоджень, з'ясував закономір­ності ембріогенезу адвентивних і сплячих бруньок у деяких трав'янистих рослин та плодових дерев. Проценко разом зі своїми колегами та учнями (Л.К. Поліщук (1913-1979), С.Я. Мінінберг (1910-1991), О.В. Брайоном (1937- 2003)) дослідив адаптивні зміни основних органел клітини - хлоропластів за впливу несприятливих факторів середовища..

Питання різноякісності тканин, органів і частин рослин в онтогенезі в цей же період вивчав професор І.П.Білокінь (1914-1975).

Д.П.Проценко створив перший україномовний підручник„Анатомія рос­лин", який було видано у 1963р. Доповнене практичним курсом та оновлене О.В.Брайоном у співавторстві із В.Г.Чикаленко видання підручника вийшло у 1992 році. Ця книга користується увагою науковців і сьогодні.

Професор О.В.Брайон плідно працював над упровадженням можливос­тей флуоресцентної мікроскопії для цитофізіологічної характеристики рос­линних об'єктів за показниками їхньої природної флуоресценції. Отже, вітчизняні вчені відкрили нові напрями в дослідженні анатомії рослин. Своїми працями вони сприяли подальшому розвиткові цієї галузі біології. Вони розробили шляхи застосування анатомічних методів дослі­дження для вирішення як теоретичних, так і практичних проблем.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 579 | Нарушение авторских прав