АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Протеїногенні (тирозиногенні, тирозинтріптофанові) пігменти

До протеїногенних пігментів відносять меланін, аденохром і пігмент ентерохромафінних клітин.

Меланін (від грец. melanos – чорний) – це темно-коричневий пігмент, який утворюється шляхом полімеризації тирозина і тріптофана в присутності вітаміну С в клітина меланоутворюючої тканини – меланобластах, які мають нейроектодермальне походження. Ці клітини знаходяться в базальному шарі епідермісу, волосяних цибулинках, радужній оболонці очей, надаючи цим структурам (шкірі, волоссю, очам) специфічного забарвлення. Спочатку утворюється безколірний промеланін, а потім він під дією ферменту тирозинази перетворюється в меланін. Міграцію меланіну в організмі забезпечують макрофаги, яких при цьому називають меланофорами.

Регуляція меланогенеза здійснюється нервовою і ендокринною системами. Стимулюють синтез меланіну меланостимулюючий гормон гіпофіза, АКТГ, статеві гормони, медіатори симпатичної нервової системи, гальмують – мелатонін і медіатори парасимпатичної нервової системи. Утворення меланіну стимулюється також ультрафіолетовими променями, чим пояснюється виникнення загару у людей.

Порушення обміну меланіну може супроводжуватися посиленим його утворенням або зникненням з організму. Ці порушення мають розповсюджений (загальний) або місцевий характер і можуть бути набутими і природженими.

Надлишкове утворення меланіну в шкірі і відкладання його у внутрішніх органах називають загальним меланозом. Загальний меланоз часто відмічають у телят і ягнят, але причини його виникнення не вивчені. Меланін відкладається в печінці, легенях, на серозних покривах, іноді – в оболонках головного і спинного мозку, які забарвлюються в темно-коричневий або чорний колір. Посилену пігментацію шкіри і слизових оболонок в бронзовий колір часто спостерігають у собак при адісоновій хворобі, пов’язаній з ураженням надниркових залоз. Це зумовлено, по-перше, тим, що при ушкодженні надниркових залоз замість адреналіну з тирозину синтезується меланін, по-друге, у відповідь на зменшення адреналіну в крові збільшується концентрація АКТГ, який стимулює синтез меланіну.

Місцева надлишкова пігментація шкіри спостерігається в родимих плямах – naevus, а також вона може бути пов’язаною із пухлинним доброякісним чи злоякісним розростанням меланобластів і утворенням меланом.

Природжену недостатність меланіну або його відсутність в організмі називають альбінізмом (від лат. albus – білий). Цей процес пов’язаний з відсутністю пігментоутворюючих ферментів тирозиназ. Альбінізм проявляється відсутністю меланіну в волосяних цибулинках, епідермісі, в радужній оболонці очей. Місцеву природжену депігментацію шкіри називають vitiliqo. Набуті безпігментні плями на шкірі мають назву – лейкодерма, при відсутності пігментації волосся на ділянках тіла говорять про лейкотріхоз.

Аденохром – продукт окислення адреналіну – зустрічається у вигляді гранул в клітинах мозкової речовини надниркових залоз. Він фарбується хромовою кислотою в темно-коричневий колір. Патологія цього пігменту не вивчена.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав