АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внутрішньочерепні пологові травми

Стискання та конфігурація голови під час пологів можуть супроводжуватися розривом артеріол, вен, синусів поза мозком – епідурально, субдурально, субарахноідально, а також кровотечею в паренхіму мозку або в його шлуночки. Причиною епідуральних, субдуральних кровотеч, розриву намету мозочка є травма, інші види внутрішньочерепних крововиливів можуть бути як травматичного, так і нетравматичного ґенезу. На травматичний характер крововиливу можуть вказувати дані анамнезу, а також одночасне виявлення пологової травми іншої локалізації. Крім порушення цілісності структур мозку пологова травма супроводжується зміною тонусу судин, метаболічними порушеннями, набряком мозку, що погіршує перебіг травми.

Розрізняють внутрішньочерепні пологові травми по локалізації і об’єму крововиливу або вогнищам ішемії/деструкції мозкової речовини. Практично завжди супроводжуються механічними ушкодженнями кісток черепа, твердої мозкової оболонки та її похідних (венозні синуси, намет мозочку та ін.). Внутрішньочерепні крововиливи (ВЧК) при пологовій травмі можуть бути епідуральними, субдуральними, субарахноідальними, та внутрішньомозковими.

Клініка. Ознаки багатьох ВЧК є подібними і включають зміну поведінки новонародженого (збудження, пригнічення, сонливість, порушення свідомості до коми), симптоми, пов’язані з крововтратою (блідість, жовтяниця, артеріальна гіпотонія, шок, ДВЗ), ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску (вибухання великого тім’ячка, розходження черепних швів, запрокидування голови, зригування та блювота), ознаки здавлення стовбуру мозку (апное, асфіксія, брадикардія, нестабільна температура тіла, нестабільний артеріальний тиск), симптоми ураження черепних нервів (ністагм, птоз, анізокорія, псевдобульбарні порушення). Проявом ВЧК також є судоми різного типу, парези, зміна тонусу м’язів, зміну рефлексів. Перебіг ВЧК може бути поступовим, катастрофічним, а також безсимптомним.

Епідуральний крововилив – розташований між твердою мозковою оболонкою та кісткою черепа. Такі ушкодження зустрічаються рідко, в основному у доношених та переношених дітей, майже завжди супроводжуються з лінійними переломами кісток черепа. Часто вони виникають при неправильну накладанні акушерських щипців.

Клініка. Швидке прогресування симптомів внутрішньочерепної гіпертензії впродовж 1-3 доби життя, супроводжується судомами.

Діагноз підтверджується після проведення комп’ютерної томографії, рентгенографії черепа, діафаноскопії, нейросонографії. Лікування: гемостатична, протисудомна, дегідратаційна терапія; нейрохірургічне втручання (видалення гематоми). Прогноз без своєчасного нейрохірургічного втручання несприятливий.

Субдуральний крововилив. Локалізується між твердою і м’якою мозковими оболонками. Розвивається при травмуванні судин верхнього сагітального та поперечного синусів, судин намету мозочка. Клінічні ознаки залежать від величини крововтрати і локалізації гематоми. В більшості випадків перші симптоми з’являються через декілька годин після народження. При супратенторіальному крововиливі характерним є «світлий проміжок» від 24 годин до декількох діб, після якого зростають вогнищеві, гіпертензивні симптоми. Типовою є, крім симптомів крововтрати та підвищеного внутрішньочерепного тиску, дисфункція стовбуру мозку: кома, апное, гіпотонія, бульбарні порушення, нестабільна температура, очні симптоми, зригування.

Прогноз в більшості випадків несприятливий.

Розрив намету мозочку розвивається внаслідок патологічної конфігурації голови під час пологів. Клініка: вкрай тяжкий стан одразу після народження: наростання симптомів внутрішньочерепної гіпертензії, стволові порушення, очні симптоми, порушення дихання і серцево-судинної системи, тонічні судоми. Діти, як правило, вмирають в ранньому неонатальному періоді.

Субарахноідальний крововилив звичайно пов'язаний з пологовою травмою і є наслідком кровотечі з вен субарахноідального простору. Кров осідає на оболонках мозку, викликає їх асептичне запалення, що в подальшому призводить до рубцево-атрофічних змін в мозку та його оболонках, порушенню ліквородинаміки. Продукти розпаду крові, особливо білірубін, мають виражену токсичну дію. Клінічні ознаки проявляються загальним збудженням: «мозковий крик», інверсія сну, гіперестезія, широко розплющені очі; гіпертензійно- гідроцефальним синдромом (судоми, закидання голови, вибухання тім’ячка). а також симптомами «випадіння» в залежності від локалізації крововиливу.

Крововилив у мозок може бути наслідком пологової травми, але у більшості дітей зумовлений іншими причинами: гіпоксією, ішемією. коагулопатією, вадами розвитку судин мозку. Розвивається нечасто. Клінічні прояви залежать від локалізації, величини та швидкості кровотечі і проявляється пригніченням свідомості та вроджених рефлексів, симптомами крововтрати, судомами, ознаками підвищеного внутрішньочерепного тиску, але превалюють вогнищеві симптоми, фокальні судоми, геміпарез, девіації очей в бік вогнища.

Крововилив у шлуночки мозку травматичний (ВШК) у доношених новонароджених розвивається, як правило, внаслідок розриву судин хоріоідального сплетіння і супроводжується значним набряком мозку. Клініка: ознаки здавлення стовбуру мозку (порушення гемодинаміки, асфіксія, температурна нестабільність, бульбарні симптоми), внутрішньочерепна гіпертензія, тремор, судоми, ознаки крововтрати. Лікування ВШК передбачає попередження прогресування кровотечі (вітамін К, діцинон) та терапію внутрішньочерепної гіпертензії для попередження атрофії мозку: застосування діакарбу, фуросеміду, накладання вентрикуло-перитонеального шунта. Прогноз ВШК залежить від його ступеня та наслідків набряку мозку.

Набряк мозку при пологовій травмі може бути локальним або дифузним, супроводжувати крововилив, травму м’яких тканин голови, черепа або хребта. Пологова травма супроводжується зростанням рівня катехоламінів, вільних радикалів кисню, розпадом ліпідних мембран з утворенням медіаторів запалення, накопичення кальцію в нейронах і загибеллю клітин. Клінічні прояви та лікування набряку мозку при пологовій травмі такі ж, як при гіпоксично-ішемічному ураженні мозку.

Діагностика ВЧК передбачає огляд невролога, окуліста, нейрохірурга.

Результати люмбальної пункції залежать від типу крововиливу: при внутрішньошлуночковому, субарахноідальному, субдуральному – змінені та незмінені еритроцити, нейтрофільно-лімфоцитарнй цитоз, підвищення рівня білку; при епідуральному та внутрішньомозковому – білково-клітинна дисоціація.

Нейросонографія в більшості випадків малоінформативна: при епідуральному крововиливі дає ознаки гіперехогенності ураженої півкулі, асиметрії бокових шлуночків мозку; при субдуральному крововиливі може виявити локалізацію крововиливу. Але не є інформативою при малих його розмірах, при субарахноідальному – може виявити розширення субарахноідального простору, але не інформативна при малих розмірах крововиливу. Нейросонографія є найбільш інформативною в діагностиці внутрішньошлуночкових крововиливів.

Діагноз ВЧК підтверджується методами комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії мозку, радіоізотопними дослідженнями.

Диференційний діагноз. ВЧК слід диференціювати з вадами розвитку мозку, гіпоксично-ішемічним ураженням, перинатальними інфекціями, метаболічними порушеннями.

Лікування: підтримка функцій дихальної та серцево-судинної систем, вітамін К, діцинон, корекція гіповолемії, лікування судом, гіпербілірубінемії. При зростанні внутрішньочерепного тиску, погіршенні неврологічної симптоматики – хірургічне втручання для видалення крововиливу або декомпресії.

Ураження органів черевної порожнини – підкапсулярний крововилив у печінку, селезінку, надниркові залози. Розвитку сприяють труднощі виведення плода, його великі розміри, гепатоспленомегалія.

Клініка: збільшення розмірів живота, артеріальна гіпотензія, шок. Поступовий розвиток характеризується блідістю, жовтяницею, появою синців у паховій ділянці, анемією, тахікардією. При пальпації органів черевної порожнини відмічається гепато- або спленомегалія. Пухлиноподібні утворення у фланках. Оскільки ця пологова травма не є частою, але може мати катастрофічні наслідки, її слід підозрювати у всіх випадках шоку, гіпотензії, анемії.

Обстеження: УЗДорганів черевної порожнини, гемоглобін, гематокрит, консультація хірурга, парацентез.

Лікування: протишокові заходи, підтримка гемодинаміки, дихання, гемостатичні препарати. Показана термінова операція.

План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни

Рекомендована література:

1. Барашнєв Ю.И. Перинатальная неврология._Москва: Триада-Х, 2001, 640с.

2. Пальчик А.Б., Шабалов Н.П. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных: руководство для врачей._СПб: изд-во» Питер», 2000.- 224с.

3. Перинатологія: посібник для акушерів, неонатологів та сімейних лікарів –Кіровоград, ПОЛІУМ. 2008 – 568с.

4. World Health Organization. Managing newborn problems a guide for doctors, nurses and midwives. 2004. P.F121-125, F145-150.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 712 | Нарушение авторских прав