АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рентгенологічне відділення

Прочитайте:
  1. IV. Відділення для лікування відкритими джерелами.
  2. Акушерка післяпологового відділення виявила у породіллі на 3 добу почервоніння в ділянці швів на промежині та гнійні виділення. Яка найбільш доцільна тактика в цьому випадку?
  3. В токсикологічне відділення надійшов чоловік 40 років , який отруївся інсектицидом – хлорофосом. Який реактиватор холінестерази слід застосувати ?
  4. В токсикологічне відділення привезли дитину яка отруїлася грибами, а саме – мухоморами. Який препарат слід використати для надання невідкладної допомоги в першу чергу?
  5. Гігієнічні вимоги до відділення для лікування відкритими джерелами
  6. Гігієнічні вимоги до відділення для лікування закритими джерелами
  7. для студентів відділення перепідготовки (1-2 та 5-7 групи).
  8. До нейрохірургічного відділення поступив хворий із травмою черепа. Зазначте засіб для наркозу, який має також антигіпоксантні властивості?
  9. З модуля 2 «Основні обов'язки та професійні дії медичної сестри хірургічного відділення»
  10. Інфекційне відділення

Серед джерел іонізуючих випромінювань, які використовуються в медичних установах, найбільш розповсюдженими являються рентгенівські діагностичні апарати. Рентгенівське випромінювання, що генерується цими апаратами, характеризується значною проникаючою здатністю, у зв’язку з чим може являти певну небезпеку для персоналу рентгенологічних підрозділів, пацієнтів, яким проводяться рентгенологічні процедури, осіб, які перебувають в суміжних приміщеннях і на прилеглій території.

Вимоги до розміщення, планування, опорядження, санітарно-технічного обладнання рентгенологічних підрозділів медичних установ, протирадіаційного захисту їх персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів викладені в “Будівельних нормах і правилах”, “Санітарних правилах і нормах – Рентгенологічні відділення (кабінети)”(ДСанПіН 42-129-11-4090-86), “Санітарних правилах роботи при проведенні медичних рентгенологічних досліджень” (№ 2780-80).

Основні санітарно-гігієнічні вимоги до рентгенологічних відділень (кабінетів):

· мають розташовуватись у спеціально збудованих або реконструйованих для них приміщень (санітарне законодавство не дозволяє розміщення рентгенологічних кабінетів в житлових будинках і дитячих установах);

· перевагу віддають блочному розміщенню в окремій прибудові або на першому чи останньому поверсі будівель;

· повинні мати приміщення, перелік і площі яких наведені у таблиці 3;

· для фарбування стін застосовується баритобетон;

· двері повинні бути покриті листами заліза або свинцю, просвинцьованою гумою;

· обладнання вікон залізними віконницями (дерев’яними з покриттям їх залізом або просвинцьованою гумою) або підняття підвіконня на висоту 1,6 м над рівнем підлоги;

· світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1: 10;

· після спорудження відділення стаціонарне захисне обладнання перевіряють за допомогою дозиметричної апаратури;

· у процесі експлуатації кабінету контроль повинен здійснюватися не менше 1 разу на 2 роки;

· повітря рентгенівського кабінету внаслідок дії іонізуючого випромінювання забруднюється озоном і оксидами озону, тому приміщення повинні обладнуватись припливно-витяжною вентиляцією, норми повітрообміну наведені у таблиці 4;

· штучне освітлення повинно бути загальне і локальне (робоче), вимоги до освітлення наведені у таблиці 5;

· у кабінетах рентгеноскопії передбачається затемнення і адаптаційне освітлення, у рентгеноопераційних – аварійне освітлення;

· розрахункові граничнодопустимі рівні випромінювання (РГДР) мають відповідати нормам наведеним у таблиці 6;

· граничнодопустимі рівні опромінення під час експлуатації кабінетів не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 7;

· основними видами стаціонарного захисту є стіни, перекриття, перегородки, захисні двері та оглядове скло із свинцю;

· індивідуальний захист: мала захисна ширма, що захищає тулуб лікаря-рентгено-лога; гумовий килимок, що захищає ноги; фартух з просвинцьованої гуми; рукавички;

· персонал повинен суворо дотримуватись вимог спеціальних правил стосовно місця розташування під час процедур, часу перебування на робочому місці, використання засобів індивідуального захисту тощо;

· під час проведення діагностичних (терапевтичних) процедур персонал зобов’язаний забезпечити пацієнта відповідними засобами індивідуального захисту ділянок тіла, які не опромінюються.

Таблиця 3


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 687 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)