АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кафедра менеджменту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра менеджменту

Критично-оглядова робота з дисципліни “Виробничий менеджмент”

Сутність, види та профілактика основних ризиків діяльності підприємств

Виконала:

студентка 4 курсу

групи БТЕ-12

Кульбовська Оксана

Перевірив:

Щербина І.В.

Київ 2015

Зміст

1. Вступ 3

2. Сутність ризику в підприємницькій діяльності 4

3. Види ризиків 6

4. Методи профілактики ризиків 10

5. Висновки 12

6. Список використаної літератури 13

ВСТУП

Підприємницька діяльність — це діяльність, що здійснюється особою на свій ризик. Слід зазначити, що ризик узагалі властивий будь-якій сфері людської життєдіяльності, що пов’язано з безліччю умов і факторів, які призводять до позитивного або негативного результату прийнятих особами рішень.

Свобода економічної діяльності суб’єкта права реалізується в двох основних формах: підприємницької діяльності, що прямо здійснюється “на свій ризик” самостійно й активно; а також у вигляді права розпорядження своїм майном для здійснення діяльності, що приносить доход.

Як і всяка діяльність, діяльність підприємця спрямована на придбання і використання яких-небудь благ, що задовольняють потреби людини, а саме, майнових благ — прибутку. Однак у силу різних причин цей результат не завжди досяжний.

В основі ризику в підприємницькій діяльності полягає вірогідна природа діяльності на ринку і невизначеність ситуації при її здійсненні. Крім того, слід враховувати, що ризик виявляється при здійсненні якого-небудь виду підприємницької діяльності, тобто він виникає в процесі дії, а не бездіяльності.

Таким чином, категорія ризику відноситься до основних системоутворюючих факторів підприємницької діяльності. Виникнення ризику пов’язане як з об’єктивною стороною функціонування підприємця у зовнішньому середовищі, так і з суб’єктивною природою людини, впливом особистих якостей на його діяльність. Багатозначність терміна “ризик ” дозволяє виділяти і досить неоднорідний зміст даного поняття, внаслідок чого його аналіз і вивчення має велике теоретичне і практичне значення.

СУТНІСТЬ РИЗИКУ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Розглянемо вихідне, базове поняття «ризик», маючи на увазі, що це погроза, небезпека виникнення збитку в найширшому змісті слова. Підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Іншими словами, ризик є погроза того, що підприємець понесе втрати у виді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував.

При встановленні підприємницького ризику треба розрізняти поняття «витрати», «збитки», «втрати». Будь-яка підприємницька діяльність неминуче зв'язана з витратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і представляють додаткові витрати понад намічені.

Сказане вище характеризує категорію «ризик» з якісної сторони, але створює основу для перекладу поняття «підприємницький ризик» у кількісне. Дійсно, якщо ризик – це небезпека втрати ресурсів чи доходу, то існує його кількісна міра, обумовлена абсолютним чи відносним рівнем втрат.

В абсолютному значенні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) чи вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру. У відносному значенні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до будь-якої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.

Відповідно втратами будемо вважати зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати – це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку.

Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику. Виходить, аналіз ризику зв'язаний, насамперед, з вивченням втрат.

Крім цього, економічний і політичний розвиток сучасного світу породжує нові причини виникнення ризику, що досить важко визначити, оцінити кількісно. Транснаціоналізація бізнесу супроводжується створенням складних фінансових і виробничих взаємозв'язків. Виникає «ефект доміно», що у разі краху однієї компанії спричиняє ряд банкрутств компаній, зв'язаних з компанією-банкрутом. Посилення комп'ютеризації й автоматизації виробничо-господарської діяльності підприємницьких організацій приводить до можливості втрат у результаті збою комп'ютерної системи, збою обчислювальної техніки. Особливе значення в останні роки набули ризики, зв'язані з політичними факторами, тому що вони несуть із собою великі втрати для підприємництва.

З ризиком підприємець стикається на різних етапах своєї діяльності, і, природно, причин виникнення конкретної ризикової ситуації може бути дуже багато. Звичайно під причиною виникнення мається на увазі якась умова, що викликає невизначеність результату ситуації. Для ризику такими джерелами є: безпосередньо господарська діяльність, діяльність самого підприємця, нестача інформації про стан зовнішнього середовища, що робить вплив на результат підприємницької діяльності.

ВИДИ РИЗИКІВ

Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає в їхньому різноманітті. З ризиком підприємницькі фірми зіштовхуються завжди при рішенні як поточних, так і довгострокових задач. Існують певні види ризиків, дії яких піддані усі без винятку підприємницькі організації, але поряд із загальними є специфічні види ризику, характерні для певних видів діяльності: так, банківські ризики відрізняються від ризиків у страховій діяльності, а останні у свою чергу від ризиків у виробничому підприємництві.

Видова розмаїтість ризиків дуже велика – від пожеж і стихійних лих до міжнаціональних конфліктів, змін у законодавстві, що регулює підприємницьку діяльність, і інфляційних коливань.

Існує безліч підходів до класифікації ризику. Певний інтерес представляє класифікація підприємницького ризику І. Шумпетера, що виділяє два види ризику:

· ризик, зв'язаний з можливим технічним провалом виробництва, сюди ж відноситься також небезпека втрати благ, породжена стихійними лихами;

· ризик, сполучений з відсутністю комерційного успіху.

Ю. Осипов розрізняє три види підприємницького ризику: інфляційний, фінансовий і операційний. У свою чергу С. Валдайцев розділяє всі ризики на дві групи: комерційні і технічні. Існують і інші підходи до класифікації підприємницьких ризиків, але вони, як правило, повторюють розглянуті вище. Однак усі перераховані види ризику недостатньо повно відбивають його розмаїтість, тому необхідно в першу чергу виділити типи ризиків, згрупувавши їх по певним ознакам.

1) За сферою виникнення підприємницькі ризики можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище стосовно підприємницької фірми. Підприємець не може впливати на них, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності. Мова йде про непередбачені зміни законодавства, що регулює підприємницьку діяльність; нестійкості політичного режиму в країні діяльності й інших ситуацій, а відповідно і про втрати підприємців, що виникають у результаті війни, що почалася, націоналізації, страйків, введення ембарго.

Джерелом внутрішніх ризиків є сама підприємницька фірма. Ці ризики виникають при неефективному менеджменті, помилковій маркетинговій політиці.

2) У сучасних умовах господарювання виділяють два типи підприємницького ризику за рівнем прийняття рішень: макроекономічний (глобальний) ризик і ризик на рівні окремих фірм (локальний). До середини 80-х років в Україні основна частка ризику приходилася на глобальний рівень – рівень держави. З появою самостійності суб'єктів, що хазяюють, ситуація змінилася, тепер основну частину ризику несуть підприємницькі організації. Самостійно визначаючи свої капіталовкладення і напрямки інноваційної діяльності, самостійно укладаючи договори зі споживачами і постачальниками, вони цілком приймають на себе зв'язаний з цими рішеннями підприємницький ризик.

3) З погляду тривалості в часі підприємницькі ризики можна розділити на короткочасні і постійні. До групи короткочасних відносяться ті ризики, що загрожують підприємцю протягом кінцевого відомого відрізка часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу.

До постійних ризиків відносяться ті, які безупинно загрожують діяльності в даному географічному районі чи у визначеній галузі економіки.

4) Оскільки основна задача підприємця – ризикувати обачливо, не переходячи ту грань, за якою можливо банкрутство фірми, варто виділяти припустимий, критичний і катастрофічний ризики. Припустимий ризик – це погроза повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту чи від підприємницької діяльності в цілому. У даному випадку втрати можливі, але їхній розмір менше очікуваного підприємницького прибутку.

Наступний ступінь ризику – критичний ризик. Цей ризик зв'язаний з небезпекою втрат у розмірі зроблених витрат на здійснення даного виду підприємницької діяльності чи окремої угоди. При цьому критичний ризик першого ступеня зв'язаний з погрозою одержання нульового доходу, але при відшкодуванні зроблених підприємцем матеріальних витрат. Критичний ризик другого ступеня зв'язаний з можливістю втрат у розмірі повних витрат у результаті здійснення даної підприємницької діяльності, тобто ймовірні втрати наміченого виторгу і підприємцю приходиться відшкодовувати витрати за свій рахунок.

Під катастрофічним розуміється ризик, що характеризується небезпекою, погрозою втрат у розмірі, рівному чи перевищуючому весь майновий стан підприємця. Катастрофічний ризик, як правило, приводить до банкрутства підприємницької фірми, тому що в даному випадку можлива втрата не тільки усіх вкладених підприємцем у визначений вид діяльності чи в конкретну угоду коштів, але і його майна.

5) За ступенем правомірності підприємницького ризику можуть бути виділені виправданий (правомірний) і невиправданий (неправомірний) ризики. Можливо, це найбільш важливий для підприємницького ризику елемент класифікації, що має найбільше практичне значення. Для розмежування виправданого і невиправданого підприємницького ризику необхідно врахувати в першу чергу ту обставину, що границя між ними в різних видах, підприємницької діяльності, у різних секторах економіки різна.

6) Ризик страховий – ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування. У залежності від джерела небезпеки страхові ризики підрозділяються на дві групи:

· ризики, зв'язані з проявом стихійних сил природи (погодні умови, землетруси, повені й ін.);

· ризики, зв'язані з цілеспрямованими діями людини.

До ризиків, що доцільно страхувати, відносяться ймовірні втрати в результаті пожеж і інших стихійних лих; автомобільних аварій; псування чи знищення продукції при транспортуванні; втрати в результаті помилок співробітників фірми; передачі співробітниками фірми комерційної інформації конкурентам; невиконання зобов'язань субпідрядниками; припинення ділової активності фірми та інше.

7) Варто виділити ще дві великі групи ризиків: статичні (прості) і динамічні (спекулятивні). Особливість статичних ризиків полягає в тому, що вони практично завжди несуть у собі втрати для підприємницької діяльності.

Відповідно до причини втрат статичні ризики можуть далі підрозділятися на наступні групи:

· ймовірні втрати в результаті негативної дії на активи фірми стихійних лих (вогню, води, землетрусів, ураганів і т.п.);

· ймовірні втрати в результаті злочинних дій;

· ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого законодавства для підприємницької фірми (втрати зв'язані з прямим вилученням власності або з неможливістю стягнути відшкодування з винуватця через недосконалість законодавства);

· втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових працівників фірми або основного власника підприємницької фірми (що зв'язано з труднощами підбору кваліфікованих кадрів, а також із проблемами передачі прав власності).

На відміну від статичного ризику динамічний ризик несе в собі або втрати, або прибуток для підприємницької фірми. Тому їх можна назвати «спекулятивними». Крім того, динамічні ризики, що ведуть до збитків для ділової фірми, можуть одночасно принести виграш для суспільства в цілому. Тому динамічні ризики є важкими для керування.

8) Окрім вище згаданих класифікацій, ризик класифікують також за змістом у такий спосіб:

· Політичний ризик (внаслідок державної політики);

· Виробничий ризик (зв'язаний з виробництвом товарів і послуг);

· Комерційний ризик (виникає в процесі реалізації товарів і послуг);

· Фінансовий ризик (з’являється при здійсненні фінансового підприємництва чи угод, коли в ролі товару є валюта або цінні папери);

· Технічний ризик (визначається ступенем організації виробництва);

· Галузевий ризик (втрати у результаті змін в економічному стані галузі);

· Інноваційний ризик (створення нових конкуруючих товарів і послуг).

МЕТОДИ ПРОФІЛАКТИКИ РИЗИКІВ

Вибір засобів впливу на ризики має на меті мінімізувати можливий збиток у майбутньому. Зниження ризику передбачає зменшення розмірів збитку чи можливості настання несприятливих подій. Збереження ризику це відмова від дій, спрямованих на компенсацію збитку, чи компенсація зі спеціальних джерел.

1. Передача ризику — передача відповідальності за нього третім особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику. Це означає, що підприємець передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії. Наступним етапом є безпосереднє використання прийомів і методів зниження ризику. У системі заходів щодо управління ризиками на підприємстві головна роль належить їх профілактиці. Група заходів для профілактики ризиків покликана забезпечити зниження імовірності їх виникнення.

2. Уникнення ризиків є найбільш ефективним способом їхньої профілактики. Воно полягає в розробці таких заходів, які повністю виключають конкретний вид підприємницького ризику. До основних з них належать:

а) відмова від здійснення господарських операцій, коли рівень ризику надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики підприємства.

б) зниження частки позикових коштів у господарському обороті.

3. Після виявлення ризиків, з якими може зустрітися підприємство в процесі виробничої діяльності, визначення факторів, що впливають на рівень ризику, і проведення оцінки ризиків, виявлення пов’язаних з ними потенційних втрат, перед підприємством стоїть завдання мінімізації виявлених ризиків.

До організаційних методів зниження ризику відносяться:

· відхилення ризику;

· недопущення збитків;

· мінімізація збитків;

· передача контролю за ризиком;

· метод розподілу ризиків;

· пошук інформації;

· контроль або опанування ризиком.

4. Відхилення ризику. У даному випадку передбачається відмова від певних управлінських рішень, якщо рівень ризику по них перевищує його прийнятний рівень для підприємства. Метод радикальний, але мало застосовуваний.

5. Недопущення збитків. Підприємство може спробувати зменшити, але не усунути конкретні збитки. Попередження втрат означає можливість уникнути випадковостей за допомогою набору превентивних дій (заходи, спрямовані на попередження непередбачених подій для зниження імовірності та розміру збитків).

Метод припускає здійснення підприємством певних заходів, спрямованих на недопущення ризикових ситуацій. Недопущення ризикових ситуацій може бути досягнуте за рахунок:

· підвищення обґрунтованості підготовки, реалізації рішень;

· одержання додаткової інформації;

· розробки схем ділової активності, що уникають найбільших зон збитків.

6. Передача контролю над ризиком. Виділяють три причини, за яких передача ризику вигідна як для сторони передавальної (трансферу), так і для приймаючої (трансфері):

1) В трати, що великі для сторони, яка передає ризик, можуть бути незначні для сторони, що бере на себе цей ризик.

2) Трансфері може знати кращі способи і мати кращі можливості для скорочення можливих утрат, ніж трансфер.

3) Передачі контролю за ризиком – це коли трансфері може знаходитися в кращій позиції для мінімізації втрат чи контролю за господарським ризиком.

7. Метод розподілу ризику полягає в тому, що ризик імовірної шкоди чи втрати розподіляється між учасниками так, щоб можливі втрати кожного були невеликими. Цей метод лежить в основі ризикового фінансування.

8. Контроль або опанування ризиком проводять, коли робиться все необхідне для попередження й зниження шкоди від впливу непередбачених обставин і є шанси на отримання підприємницького доходу.

ВИСНОВКИ

Підприємницька діяльність завжди пов’язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зростає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприємства. Як економічна категорія ризик означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата прибутку, недоотримання запланованих доходів, виникнення непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарської діяльності.

З конструктивної точки зору управління ризиком є процесом з окремими взаємозв'язаними операціями або функціями. Нині це є найбільш поширеним уявленням про ризик-менеджмент. В якості елементів процесу управління рисками можна виділити окремі операції (аналіз, оцінка, управління ризиками) або основні функції управління ризиками (планування, організація, координація, мотивація, контроль).

Отже, визначення характеру ризиків, оцінка їх впливу на результати діяльності підприємства, обґрунтування оптимального методу оцінки економічної ефективності управління ризиками є важливими завданнями в плануванні господарсько-фінансової діяльності підприємства. Заздалегідь розроблена програма антикризових заходів створює передумови для успішного подолання кризових явищ з мінімальними втратами і отриманням цільового прибутку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Вітлінський В. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996. - 400 с.

2) Бойчик І. М. Економіка підприємства: навчальний посібник. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: Атіка, 2006. – 528 с.

3) Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. Видання третє, перероблене і доповнене. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 531 с.

4) Лапуста М. Г., Шаpшукова Л. Г. Риски в пpедпpинимательской деятельности: [Учеб. пособие]. - М.: ИHФРА-М, 1998. - 223 с.

5) Зятковський І.В Фінанси підприємства в розрахунках. – Тернопіль: [Т-во “Поліграфіст”]. 1998, 151с.

6) Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Дело и сервис, 1999-112с.

7) Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: ВІЦ Видавництво “Політехніка”, 2004. – 200с.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 448 | Нарушение авторских прав