АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків

(кодекс законів про працю) Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

(Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-/0від 24.01.83; Законом № 3694-і2 від 15.12.93)

1. На власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок проведення розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що трапилися на підприємстві, в установі, організації. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, на осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Розслідуванню підлягають ті нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з:

— працівниками, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовими договорами (контрактами) або залучаються до роботи з інших підприємств.

Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, проводиться згідно з цим Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

— особами, що проходять виробничу практику.

Нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з особами, які самостійно забезпечують себе роботою, розслідуються за нормами цього Положення за умови, якщо вони добровільно сплачують внески на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

2. Розслідування та облік проводяться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до таких наслідків:

— втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;

— необхідності переведення працівника на іншу (легшу) роботу строком не менш як на один робочий день;

— смерті особи.

Розрізняють нещасні випадки, що підлягають загальному розслідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню та обліку. До останніх належать: нещасні випадки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на виробництві та випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії.

Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії І та II категорії.

До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

— загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

— стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

— збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

— загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працівників 100 осіб і більше.

Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання. Захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 р. Трудове законодавство України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.

3. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися при виконанні працівником трудових обов'язків, айв інших випадках, що передбачені в законодавстві. Відповідно до порядку, встановленого п. 6 Положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки та професійні захворювання, що сталися з працівником під час:

— перебування у відрядженні;

— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів з особистої гігієни;

— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспорті іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

— використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

— провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

— надання підприємством шефської допомоги;

— перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;

— прямування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

— прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

4. Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає:

— повідомлення відповідних суб'єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;

— створення комісії з розслідування нещасних випадків;

— проведення розслідування нещасних випадків;

— оформлення результатів розслідування нещасних випадків і надання матеріалів розслідування зацікавленим особам та облік нещасних випадків.

5. Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив нещасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.

Посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу, та зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати повідомлення:

— відповідному територіальному органу державного нагляду за охороною праці;

— прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);

— санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— вищому за підпорядкуванням профспілковому органу;

— відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим організаціям (у разі необхідності).

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищі за підлеглістю органи згідно з установленим порядком.

6. Якщо трапилася аварія, то роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Водночас про аварію негайно повідомляють територіальний орган державного нагляду за охороною праці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

7. Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є формування і призначення комісій з розслідування. За загальним правилом комісію з розслідування нещасного випадку призначає роботодавець. На суднах морського, річкового та рибопромислового флотів під час плавання або перебування в іноземних портах комісія з розслідування утворюється капітаном. До складу комісії входять:

— керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці. Ця особа призначається головою комісії;

— керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст. Якщо на підприємстві відсутні структурні підрозділи чи головні спеціалісти, то до складу комісії включаються представники роботодавця. До складу комісії заборонено включати керівника робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці;

— представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий;

— уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

— спеціаліст санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

— спеціаліст відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) тощо.

8. Для проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2—4 особи, комісія призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії. До її складу включаються представники Держнаглядохоронпраці, центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищих за підлеглістю профспілкових органів або уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки.

Якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, то комісія призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України. У цьому випадку в комісію входять керівні працівники Держнаглядохоронпраці, центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищих за підлеглістю профспілкових органів або уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки, відповідного штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, органів охорони здоров'я та інших органів.

9. Розслідування нещасного випадку проводиться протягом трьох днів. Розслідування нещасних випадків, що сталися з водіями, машиністами, пілотами (екіпажем) транспортних засобів під час перебування в рейсі, продовжується до одержання матеріалів відповідних державних органів нагляду за безпекою руху.

10. Акти про розслідування нещасного випадку роботодавець протягом трьох днів надсилає:

— потерпілому або довіреній особі;

— керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

— відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Копія акта надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, за його відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування, а у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) він надсилається також до санепідемстанції.

11. Нещасні випадки, що трапилися на виробництві, реєструються у спеціальному журналі, а акт з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акт передається на зберігання правонаступнику, коли ж його немає — у державний архів.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку роботодавець у п'ятиденний строк надсилає копії матеріалів розслідування органам прокуратури, відповідним органам державного нагляду за охороною праці і профспілковому органу, представники яких брали участь у розслідуванні, центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування, Держнаглядохоронпраці, виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) — також санепідемстанції. Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві та зберігається протягом 45 років.

12. Акт за формою Н-1 чи НТ разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку також надсилається потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі.

13. Положення містить окремий розділ, що встановлює порядок розслідування і обліку хронічних професійних захворювань. Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право Міністерством охорони здоров'я України. У разі необхідності можуть залучатися спеціалісти (представники) підприємства,-відповідного робочого органу виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

14. Після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання підприємству, санепідемстанції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство, протягом трьох діб надсилається повідомлення про професійне захворювання. Власник протягом десяти робочих днів з моменту його одержання організовує розслідування профзахворювання.

Комісія створюється у складі представників: санепідемстанції (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудовим колективим з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається санепідемстанції для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

15. Реєстрація та облік випадків хронічних професійних захворювань ведуться в спеціальному журналі:

— на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актів їх розслідування;

— у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбулаторного хворого, лікарського висновку про діагноз, встановлений під час обстеження в стаціонарі, а також повідомлення про професійне захворювання.

16. Нещасні випадки, як правило, беруться на облік і реєструються у спеціальному журналі роботодавцем, на підприємстві якого вони трапилися.

Ведення обліку нещасних випадків покладено і на:

— органи, до сфери управління яких належать підприємства;

— Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— Управління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ. Воно веде облік потерпілих від пожеж;

— Державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я та робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Вони здійснюють облік щодо потерпілих від гострих професійних захворювань (отруєнь).

Облік аварій ведуть підприємства та відповідні органи державного управління та нагляду за охороною праці. Аварії підлягають реєстрації у спеціальному журналі.

Оперативний облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, потерпілих унаслідок групових нещасних випадків та нещасних випадків із смертельними наслідками здійснюють центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування та Держнаглядохоронпраці.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 993 | Нарушение авторских прав