АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань. 2. Симптом флуктуації характерний для:

1. Зниження апетиту:

А. аnоrехіа;

Б. hурогехіа+

В. сіtоfоbіа;

Г. eruсtаtіоn;

Д. геguгgіtаtіоn

2. Симптом флуктуації характерний для:

А. метеоризму;

Б. асциту +

В. ожиріння;

Г. набряку передньої стінки живота;

Д. пілоростенозу

3. Дошкоподібний живіт харак­терний для:

А. метеоризму;

Б. асциту;

В. вагітності;

Г. ожиріння;

Д. перитоніту +

4. Печія:

А. аnогехіа;

Б. сіtоfobіа;

В. eruсtаtіоn;

Г. ругоsіs;

Д. nаusеа +

5. Відрижка повітрям:

А. аnогехіа;

Б. hурогехіа;

В. сіtоfobіа;

Г. eruсtаtіоn +

Д. геguгgіtаtіоn.

6. Біль у надчерев'ї, що має оперізувальний характер та ірраді­ює в спину, свідчить про:

А. гастрит або виразкову хво­робу шлунка;

Б. дуоденіт або виразкову хво­робу дванадцятипалої кишки;

В. панкреатит;
Г. холецистит;

Д. подразнення черевного сплетення внаслідок захворю­вання шлунка, дванадцяти­палої кишки, жовчного міху­ра, підшлункової залози +

7. Про що свідчить дьогтеподібний колір калових мас:

А. шлункову кровотечу +

Б. легеневу кровотечу;

В. кишкову кровотечу;

Г. кровотечу з гемороїдальних вен.

8. Якщо на язику є великі білі бляшки, розташовані окремо або злиті у білі плями, можна думати про:

А. анемію;

Б. кандидамікоз +

В. хворобу Аддісона;

Г. кір;

Д. рахіт.

9. Симптом м'язового захисту характерний для:

А. запалення органів черевної порожнини;

Б. запалення очеревини +

В. виразкової хвороби шлун­ка;

Г. виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки; Д. пілоростенозу.

10. Відсутність апетиту

А. аnогехіа +

Б. hурогехіа;

В. сіtоfobіа;

Г. eruсtаtіоn;

Д. геguгgіtаtіоn.

11. Коли спостерігають мелену:

А. у разі кровотечі в черевну порожнину;

Б. у разі кишкової кровотечі;

В. у разі шлункової кровотечі +

Г. у разі гемолітичної жовтяниці;

12. У разі якого захворювання найчастіше спостерігають свіжу кров у калі:

А. коліту;

Б. виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки;

В. виразкової хвороби шлунка;

Г. раку шлунка;

Д. геморою +

13. Артралгія це:

А. хворобливі відчуття у суглобі без об'єктивних ознак його запалення +

Б. хворобливі відчуття в кістах (спонтанні і при перкусії по кістах);

В. стан, що характеризує запалення суглоба;

Г. незапальне захворювання суглоба (з деформацією чи без);

Д. біль в кінцівках.

14. Оссалгія це:

А. хворобливі відчуття у суглобі без об'єктивних ознак його запалення;

Б. хворобливі відчуття в кістах (спонтанні і при перкусії по кістах) +

В. стан, що характеризує запалення суглоба;

Г. незапальне захворювання суглоба (з деформацією чи без)

Д. біль в кінцівках

15. Артоз це:

А. хворобливі відчуття у суглобі без об'єктивних ознак його запалення;

Б. хворобливі відчуття в кістах (спонтанні і при перкусії по кістах);

В. стан, що характеризує запалення суглоба;

Г. незапальне захворювання суглоба (з деформацією чи без) +

Д. біль в кінцівках

16. Артрит це:

А. хворобливі відчуття у суглобі без об'єктивних ознак його запалення;

Б. хворобливі відчуття в кістах (спонтанні і при перкусії по кістах);

В. стан, що характеризує запалення суглоба +

Г. незапальне захворювання суглоба (з деформацією чи без);

Д. біль в кінцівках

17. Механічні болі в суглобах характеризуються тим, що:

А. виникають у спокою;

Б. супроводжуються запальними змінами в суглобах;

В. виникають при рухах +

Г. супроводжуються ранковою скутістю;

усі відповіді правильні

18. Перкуторний звук під час перкусії живота здорової людини буває:

А. тупим;

Б. притупленим;

В. притупленим тимпанічним;

Г. тимпанічним +

Д. голосним низьким тимпанічним?

19. Живіт має форму жаб'ячого в разі:

А. метеоризму;

Б. асциту +

В. вагітності;

Г. ожиріння

20. Страх перед їдою через виник­нення болю в шлунку:

А. аnогехіа;

Б. hурогехіа;

В. сіtоfоbіа +

Г. eruсtаtіоn;

Д. геguгgіtаtіоn

IV. Зміст навчання

Основні скарги при захворюваннях стравоходу: дисфагія, болі, блювота, зригування, відрижка, ікота, печія, слинотеча, кровотеча. Дисфагія – це утруднене проходження їжі по стравоходу, буває постійна і тимчасова (пароксизмальна).Постійна форма зустрічається при органічних враженнях стравоходу (новоутворення, рубці). Пароксизмальна дисфагія частіше зустрічається при функціональних змінах, нерідко провокується хвилюванням, поспішним вживанням їжі. При цьому вона може бути парадоксальною – затримується проходження здебільшого м’якої та рідкої їжі. Болі – постійні, ниючі або приступоподібні, локалізуються за грудиною, ірадіюють в плече, шию, ліву половину грудної клітки. Стравохідна блювота: зустрічається при суттєвому звуженні стравоходу, на відміну від шлункової блювоти провокується затримкою їжі в стравоході, виникає нерідко без попередньої блювоти, здійснюється без участі м’язів передньої черевної стінки, містить залишки неперетравленої мало зміненої їжі, не містить соляної кислоти та пепсину, є домішки слюни. Зригування – це повернення незначної частини вжитої їжі в ротову порожнину, найчастіше зустрічається при наявності перепони для проходження їжі. Нічна регургітація («симптом мокрої подушки») – при ахалазії кардії. Печія обумовлена подразненням слизової оболонки дистального відділу стравоходу кислим вмістом, що потрапляє зі шлунка при рефлекс-езофагиті, килі стравохідного відділу діафрагми, недостатності кардії. Причини кровотечі: пептична виразка, пухлина, пошкодження стінки стравоходу, розрив варикозно- розширених вен стравоходу, лінійні надриви слизової оболонки. Артеріальна стравохідна кровотеча характеризується появою блювотних масах незміненої крові. При кровотечі з вен – виділяється кров темно-вишневого кольору.

Основні скарги при захворюваннях шлунка: болі, блювота, нудота, відрижка, печія, порушення апетиту, шлункова кровотеча. Звертається увага на деталізацію болю: локалізація, іррадіація, характер болю, періодичність, сезонність, інтенсивність, зв'язок з прийомом їжі. Локалізація – епігастральна ділянка, іррадіація різноманітна: при патології кардіального відділу – в ліву половину грудної клітки, грудний відділ хребта, при враженні антрального та пілоричного відділу – в ділянку правого підребер’я. Характерний чіткий зв'язок з вживанням їжі: ранні болі з’являються через 30-60 хв. після їжі і тривають протягом 1-1,5 год. Пізні болі – через 1,5-3 год. після прийому їжі, посилюються по мірі надходження кислого шлункового вмісту в 12-ти палу кишку, характерні для дуоденіту та виразки цибулини 12-ти палої кишки. Голодні болі –з’являються через 6-7 год. після їжі і зникають після її прийому. Нічні болі – при виразковій хворобі, вони виникають в період між 23 – 3 год. Блювота може бути центрального походження і вісцерального. Деталізація: час виникнення (ранкова, зразу після прийому їжі, через 1,5-2 год.), приносить хворому полегшення, об’єм блювотних мас, їх запах, колір, консистенція, реакція, характер залишків їжі, наявність домі шків. Особливостями шлункової кровотечі є блювота кавовою гущею та мелена, яка з’являється через 8-12 год. після кровотечі.

Звертають увагу на зміни зовнішнього вигляду хворого при різній патології шлунково-кишкового тракту (шкірні покриви), огляд порожнини рота, послідовність огляду живота (форма, розміри, симетричність, участь в акті дихання, стан шкіри та пупка, вгодованість, стан підшкірних судин, характер оволосіння). Студенти пригадують топографічні зони та топографічні лінії на поверхні живота.

Викладач пояснює методику проведення поверхневої пальпації живота (пальпація по дузі великого та малого радіусу), перевірка симптомів подразнення очеревини, виявлення розходження прямих м’язів живота, наявність пупкових кил та кил білої лінії живота. Під час проведення поверхневої пальпації живота оцінюють локальну болючість, напруження та резистентність м’язів живота. Поняття асциту, диференційна діагностика з метеоризмом та ожирінням. Демонструються методи виявлення асциту: оглядовий, перкуторний, методом флуктуації.

Артралгія – термін, що характеризує поняття хворобливих відчуттів у суглобі без об'єктивних ознак його запалення, осалгія – хворобливі відчуття в кістках (спонтанні і при перкусії по кістках), артрит – стан, що характеризує запалення суглоба, при якому мають місце 5 ознак запалення – біль, відчуття «жару» у суглобі, набряк, гіперемія, порушення функції; артроз – незапальне захворювання суглоба (з деформацією чи без її). Поняття суглобного синдрому має місце в тому випадку, коли поразка суглобів спостерігається як один із проявів загального захворювання внутрішніх органів (наприклад, при ревматизмі, псоріазі, дизентерії, коллагенозах).

Основними скаргами, що формують поняття суглобного синдрому є біль в області суглоба й у периартикулярних тканинах, відчуття «жару» у суглобах, набряк в області суглоба і набряк периартикулярних тканин, почервоніння (гіперемія) шкіри над суглобом і розладу функції суглобів аж до її відсутності. Необхідно правильно і детально проаналізувати скаргу «біль у суглобі» – при цьому необхідно з'ясувати причину виникнення болю, її тривалість, характер, зв'язок з рухом, добову динаміку болю, наявність супутніх явищ (хрускіт, сверблячка, шкірні висипання й ін.), метеотропність, функціональну здатність суглоба.

При огляді звертається увага на ходу хворих, характер руху під час роздягання, лежачи і стоячи в зручному для пацієнта положенні. При пальпації визначається набряклість периартикулярних тканин, уточнюється локалізація і характер болю, виявляється ступінь деформації, виміряється величина окружності суглобів. При аускультації можна визначити хрускіт чи крепітацію. Особливістю клінічного об'єктивного обстеження хворих із суглобним синдромом є вимір ступеня рухливості суглоба, ціль якої – визначити, чи є біль чи обмежувальний дефект причиною зменшення рухливості. При цьому досліджується активна рухливість (рухи виробляються пацієнтом самостійно) і пасивна рухливість (рухи виробляються лікарем). Ступінь обмеження рухливості визначається у відсотках від належної в порівнянні з однойменним здоровим суглобом.

При лабораторному дослідження хворих із захворюваннями суглобів повинний дотримуватися наступний алгоритм діагностики: досліджується загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові на активність запального процесу (СРБ, сєромукоід, гаптоглобін, сиалові кислоти, білковий спектр), рівень загального фібриногену і фракція В, рівень АЛТ і АСТ, КФК, загальний аналіз сечі (при інфекційних артритах типу синдрому Рейтера), рівень сечової кислоти при підозрі на подагру. При підозрі на імунний характер суглобних проявів до досліджень додаються визначення рівня гамма-глобулінів, імуноглобулінів сироватки крові, тести визначення аутоантитіл, ревматоїдний фактор, циркулюючі імунні комплекси, рівень криоглобулинов, комплементу, титри продукції антибактеріальних антитіл, вивчення АГ гистосовместимості і клітинного імунітету.

Для верифікації діагнозу застосовується дослідження синовіальної рідини, морфологічне дослідження суглобів (пункційна біопсія синовіальної оболонки чи артротомія) і біопсія шкірно-м'язового шматка. Нормальна синовіальна рідина міститься внутрішньосуглобно в невеликій кількості 1-2 мл, солом'яно-жовтого кольору, прозора, високої в'язкості, має щільний муциновий згусток, кількість лейкоцитів – 0,2 х 10⁹/л, нейтрофіли - 25%.

Обов'язковим дослідженням є рентгенографія суглобів, у деяких випадках застосовується термографія й артроскопія суглобів. Обов'язковим у плані обстеження хворих із суглобним синдромом є ЕКГ і УЗД серця для виявлення системних поразок м'яза і клапанів серця.

Діагностичні симптоми ревматичного поліартриту – аутоіммунні поразки з розвитком реактивного поліартриту на стрептококову інфекцію: артрит має спадний характер, уражаються, як правило, великі і симетричні суглоби, болі короткочасні, запальний процес триває 3-5 днів і швидко регресує на тлі антибактеріальної терапії, характерно 5 ознак запалення при гострій ревматичній атаці, ніколи не приводить до деформації суглобів. При додатковому обстеженні виявляється лейкоцитоз, зрушення формули вліво, прискорення ШОЕ, збільшення СРБ, фібриногену, альфа2- і гамма-глобулінів, сиалових кислот і серомукоїду, збільшення титрів антибактеріальних антитіл (ТАСЛ«ПРО»). При Екг-дослідженні і ехокардіоскопії можна виявити ознаки міокардиту чи пороку серця.

Ревматоїдний артрит – системне аутоиммуне захворювання сполучної тканини, клінічно виявляється хронічним прогресуючим запаленням суглобів, що поступово приводять до їхнього руйнування й анкилозуванню. Основні клінічні симптоми ревматоїдного артриту – ранкова скутість не менше 1 години, наявність поліартриту (поразка не менш 3 суглобних зон), симетричність поразки суглобів (симетричний поліартрит), переважна поразка дрібних суглобів кистей, наявність синовіїту і набряку тривалістю не менш 6 тижнів, визначення ревматоїдного фактору в сироватці крові, ревматоїдніе вузлики і типові рентген-зміни (білясуглобовий остеопороз, узури, звуження суглобної щілини й анкилозування по тіпові «ласти моржа»). При лабораторному обстеженні виявляються позитивні тести, що характеризують імунне запалення.

Деформуючий остеоартроз – це хронічна незапальна поразка суглобів, в основі якого лежить первинна дегенерація і деструкція суглобного хряща з наступною проліферацією кісткової тканини з розвитком деформації суглобів і порушенням його функції. Основна ознака – біль при навантаженні на уражений суглоб, що підсилюється до вечора, після фізичних навантажень, зміні метеофакторов, супроводжується крепітацією чи хрускотом при русі. Кінцевим етапом ДОА є розвиток тугорухомості, дефігурації, деформації і контрактур. Діагноз веріфікується рентгенологічно – визначається субхондральний склероз, звуження суглобної щілини, крайові кісткові розростання. При лабораторному дослідженні патологічних змін як правило немає, запальні зміни в крові виявляються при розвитку синовіїту.

Подагра – загальне захворювання організму, що характеризується порушенням обміну пуринових основ, що виникає на тлі спадкоємної схильності і порушення харчового режиму і супроводжується підвищенням в організмі сечової кислоти і відкладенням її в тканинах, у першу чергу в білясуглобних. Типовим проявом подагрічного артриту є гостра подагрична атака – біль у 1 плюсно-фаланговому суглобі (моноартрит) після рясної їжі (жирна їжа в сполученні з алкоголем), після фізичної чи психічної перенапруги, інфекції, алергії. Хворі просипаються в другій половині ночі. Біль інтенсивна, різка по типі «укусу бджоли» чи «гострого гнійного запалення» у сполученні з масивним набряком, гіперемією, гіпертермією місцевою і загальною до 40⁰С. При лабораторному дослідженні відзначається запальна кров, гіперурикемія – підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові (норма 0,05-0,07 г/л), урикурія (у нормі із сечею виділяється 400-600 мг сечової кислоти в добу). Рентгенологично визначається «симптом бурава в кістці» – ділянки просвітління в кістковій тканині в зв'язку з заміщенням її кристалами сечової кислоти.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 473 | Нарушение авторских прав