АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ

Вищеописані клінічні синдроми характерні для вірусних гепатитів А і В, грипу, харчових токсикоінфекцій, жовтяничної форми лептоспірозу, гострий аппендицит, токсичні гепатити, медикаментозні жовтяниці, механічні жовтяниці, інфекційний мононуклеоз, псевдотуберкульоз, інших інфекційних захворювань. Для дифдіагностики вірусних гепатитів А і В скористаємося наступною схемою:

Клінічні особливості гепатитів А та В

На підставі даних, отриманих від нашої хворої, діагноз вірусний гепатит А можемо відкинути.

Для грипу, на відміну від ВГ, характерні: раптовий початок з максимальним розвитком симптомів інтоксикації в 1-у добу хвороби; озноб, який швидко змінюється відчуттям жару; ломота в суглобах, попереку, інтенсивний біль голови з типовою локалізацією в лобно-скроневій ділянці і очах; приєднання на 2-3-й день хвороби помірного риніту з нежитем і приступів трахеїту. При огляді можна виявити кон'юнктивіт, склерит, виражену гіперемію і набряк слизової оболонки зіва, ін'єкцію судин склер і зернисту енантему м'якого піднебіння.

При ВГ навіть гострий початок хвороби супроводжується поступовим наростанням симптомів інтоксикації, диспепсичними явищами, печінка збільшена, чутлива до пальпації. Важливе значення мають епідеміологічний анамнез і результати біохімічного дослідження крові (підвищення активності АлАТ і АсАТ, показника тимолової проби), які при грипі у межах норми або змінюються мало.

Виражений диспепсичний синдром у початковий період гепатиту іноді наводить на думку про харчову токсикоінфекцію. Але це захворювання починається раптово, через декілька годин після вживання недоброякісного продукту. З'являються нудота і блювання (часто повторне і навіть безперервне) з вираженим болем в епігастральній ділянці. Випорожнення рідкі, часті. При гепатиті блювання не буває частим, дуже рідко в початковий період спостерігається пронос. Розпізнаванню хвороби допомагають поступовий розвиток диспепсичних явищ, наявність гепатомегалії, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові.

При підозрі на ревматизм у випадку артралгій необхідно враховувати властиві йому попередні ангіни, гострий початок хвороби, множинні ураження суглобів з місцевими запальними змінами і порушенням функцій, дані про ендоміокардит, ваду серця. Допомагають діагностиці результати досліджень крові: нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, позитивні ревмопроби.

Біль у животі в початковий період гепатиту іноді симулює гострий апендицит. Однак біль локалізується у верхній половині живота і не поширюється на здухвинну ділянку. Живіт м'який, при пальпації болюче праве підребер'я, збільшена печінка. Напруження м'язів живота і симптоми подразнення очеревини, що характерні для апендициту, відсутні. Слід враховувати зміни гемограми при гострому апендициті — нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво, збільшення ШОЕ.

Жовтянична форма лептоспірозу, на відміну від ВГ, починається раптово з ознобу, гіпертермії, яка не зникає з появою жовтяниці, супроводжується різко вираженими міалгіями, особливо болем у литкових м'язах, тахікардією, схильністю до колапсу, геморагічних явищ, ниркової недостатності. З лабораторних тестів важливе значення мають нейтрофільний лейкоцитоз, різко збільшена ШОЕ, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, залишкового азоту в крові, нормальна або незначно підвищена активність амінотрансфераз. У сечі знаходять значну кількість білка, еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів. Високочутлива і специфічна реакція мікроаглютинації лептоспір.

Інфекційний мононуклеоз перебігає з гепатолієнальним синдромом, нерідко з жовтяницею. Разом з тим хвороба характеризується довготривалою гарячкою, тонзилітом, лімфаденопатією, можливі висипання на шкірі, що не типово для ВГ. Диференціювати захворювання допомагають виражений лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, знаходження атипових мононуклеарів у крові, гетерофільних антитіл у реакції Пауля-Буннеля.

Псевдотуберкульоз починається з гарячки і ознобу, на фоні яких з'являється жовтяниця. Обличчя і шия гіперемовані, язик “малиновий”, на шкірі дрібна висипка, що концентрується довкола великих суглобів. Часто виникають нудота, блювання, біль у животі, пронос. Характерні лейкоцитоз із зсувом формули вліво, еозинофілія, моноцитоз, різке збільшення ШОЕ. Активність сироваткових амінотрансфераз залишається нормальною або помірно підвищується.

Значні труднощі становить диференціація вірусних і токсичних гепатитів. Дуже важливими є свідчення про контакт із отрутою (чотирихлористий вуглець, дихлоретан, вінілхлорид), розвиток анурії. Концентрація білірубіну в крові й активність амінотрансфераз при обох видах гепатитів підвищуються. Однак при токсичному гепатиті білкові фракції сироватки крові та осадові проби залишаються в межах норми, а вміст креатиніну, сечовини й активність лужної фосфатази в крові значно підвищуються.

Жовтяниця може виникати при токсикозах вагітності, особливо при пізньому. Однак вона, як правило, неінтенсивна, їй передує і її супроводжує стійке свербіння шкіри, У крові значно підвищена активність лужної фосфатази. Осадові проби і протеїнограма не змінені,

Медикаментозні жовтяниці, що їх спричинили гепатотропні лікарські препарати (фтивазид, ПАСК, аміназин, імунодепресанти, деякі антибіотики, оральні контрацептиви, фторотановий наркоз та ін.), відрізняються від ВГ відсутністю переджовтяничного періоду, торпідним перебігом жовтяниці за типом холестазу із значним підвищенням активності лужної фосфатази крові. Жовтяниця зникає після відміни препарату.

При розрізненні вірусного і алкогольного гепатитів необхідно врахувати, що останній розвивається у людей, які зловживають алкоголем, через 1-3 доби після прийому великих доз алкогольних напоїв. Супроводжується симптомами алкогольної інтоксикації (почервоніння обличчя, тремор язика, рук, психомоторне збудження, делірій). Відсутня циклічність перебігу хвороби, жовтяниця з'являється рано, нерідко супроводжується болем у верхній половині живота, свербінням шкіри, гарячкою, інколи асцитом. Печінка звичайно щільна. У крові — нейтрофільний лейкоцитоз, анемія, виражена білірубіно-амінотрансферазна дисоціація (високий рівень білірубіну і незначне підвищення активності амінотрансфераз), високий вміст холестерину, бета-ліпопротеїдів, фосфоліпідів.

При диференціальній діагностиці з гемолітичною жовтяницею потрібно мати на увазі, що остання виникає при гемолітичних анеміях, різних інтоксикаціях, гемотрансфузіях. Вона характеризується довготривалим хвилеподібним перебігом, нерідко — з дитинства. У хворого можна виявити ознаки анемії — виражену слабкість, блідість, тахікардію, а також значне збільшення селезінки. Печінка нормальних розмірів, жовтяниця виражена слабо. Сеча залишається світлою або забарвлена уробіліном у червоний (цегляний) колір, у ній білірубін не визначається. Випорожнення темно-коричневі (гіперхолія). Гіпербілірубінемія обумовлена вільним білірубіном, активність амінотрансфераз нормальна. Аналіз крові свідчить про значне зниження вмісту гемоглобіну і еритроцитів, високий ретикулоцитоз, знижену осмотичну стійкість еритроцитів.

Підпечінкова механічна жовтяниця найчастіше виникає при жовчнокам'яній хворобі або злоякісних новоутвореннях. У першому випадку вона з'являється після приступу жовчної кольки, супроводжується ахолією, має перехідний характер, швидко зникає після зняття больового синдрому. В анамнезі е дані про приступи болю в правому підребер'ї з іррадіацією під праву лопатку. Вони, як правило, зв'язані з порушенням дієти, фізичними або емоційними перевантаженнями. Пальпаторно визначається болючість в епігастральній ділянці та правому підребер'ї, нерідко — збільшений болючий жовчний міхур. У зв'язку з розвитком реактивного гепатиту може збільшуватись печінка. В крові визначається нейтрофільний лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Активність сироваткових амінотрансфераз, на відміну від ВГ, підвищена незначно, показник тимолової проби в нормі. Допомагає в діагностиці ультразвукове дослідження жовчного міхура. Останній виглядає як ехонегативне утворення з нерівномірно ущільненими і потовщеними стінками. Ехострук-тура вмісту міхура неоднорідна, з включеннями різної щільності і ультразвуковою “доріжкою” за ними. Потрібно пам'ятати, що диференціальна діагностика жовчнокам'яної хвороби дуже відповідальна, бо діагностична помилка приводить до запізнення з оперативним лікуванням.

При пухлині дуоденопанкреатичної зони жовтяниця наростає на фоні відносно задовільного самопочуття хворого. Рано з'являється свербіння шкіри. Больовий синдром значно виражений, оперізуючого характеру, однак він може бути відсутній. При ураженні пухлиною великого соска дванадцятипалої кишки жовтяниця переміжна, часті кишкові кровотечі, швидко наростає анемія. Потрібно враховувати вік хворих, прогресуюче змарніння, пронос, відразу до м'ясної їжі. Симптом Курвуазьє досить часто виявляють із запізненням. Внаслідок метастазів промацується велика горбаста печінка. В аналізі крові нейтрофільний лейкоцитоз і збільшена ШОЕ. Активність амінотрансфераз, на відміну від ВГ, залишається у межах норми або незначно підвищується. В останньому випадку цінним є дослідження цих ферментів у розведеній ізотонічним розчином натрію хлориду (1:10) сироватці крові (низька активність при механічній жовтяниці, висока—при ВГ). Для обтурації жовчних шляхів характерно збільшення показників активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази і рівня холестерину. Тимолова проба, як правило, залишається нормальною. Цінні дані можуть дати рентгенологічне, термографічне, ультразвукове обстеження, фібродуоденоскопія, сканування печінки, лапароскопія.

Жовтяниця може розвиватися при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки внаслідок здавлювання дистального відділу жовчного протоку і сфінктера Одді на ґрунті перифокального запалення або прогресуючого склерозування виразки. У першому випадку жовтяниця буде мати непостійний характер, у другому—стійкий. На відміну від ВГ, біль в епігастральній ділянці та диспепсичні симптоми при цих станах не супроводжуються явищами загальної інтоксикації, збільшенням печінки і селезінки. Для склерозуючого виразкового процесу характерні свербіння шкіри, шлунково-кишкові кровотечі, постгеморагічна анемія. Важливе діагностичне значення мають рентгенологічне і фіброендоскопічне обстеження — виявлення ніші в ділянці цибулини дванадцятипалої кишки, низька активність АлАТ, високі показники лужної фосфатази.

Проведена диференціальна діагностика дозволяю виключити вищеперелічені захворювання.

Клінічний діагноз

На основі скарг хворої на жовтяницю, відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер'ї, свербіння шкіри, висипання у вигляді кропивниці, зниження апетиту, відразу до їжі, на нудоту, загальну слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищення температура тіла до 37,4°С –37°С;

даних анамнезу захворювання: перші ознаки хвороби з»явилися 3.02.2001 року. Відчула наростаючу загальну слабкість, зниження працездатності, кволість, біль голови, подразливість, порушення сну, запамороченням.Пізніше з’явились зниження апетиту, аж до анорексії і відрази до їжі, нудота, періодичний біль в суглобах, з 6.02.01 - відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер'ї, субфебрилітет, 8.02.01. - висипання у вигляді кропивниці, а 10.02.01 –пожовтіння шкіри.Розладів випорожнень не було;

даних епіданамнезу: джерелом інфекції може бути хвора людина, в даному випадку чоловік, який знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу вірусного гепатиту В. Син хворіє хронічним вірусним гепатитом Сприйнятливість організму – висока.

Даних лабораторно-інструментального обстеження: Lе- 4.6 Г/л, е-1, п- 7%, с – 29%,

л- 53%, м- 10%., ШОЕ –10 мм/год; білірубін загальний-265,76 ммоль/л, прямий-247,64 моль/л, непрямий – 18,12 ммоль/л, сечовина-3,14ммоль/л, тимолова проба – 10,56, сулемова проба – 1,6 ммоль/л, колір сечі – темно-жовтий.

Даних диференціального діагнозу: Клінічні особливості гепатитів А та В

На підставі даних, отриманих від нашої хворої, діагноз вірусний гепатит А можемо відкинути.

Для грипу, на відміну від ВГ, характерні: раптовий початок з максимальним розвитком симптомів інтоксикації в 1-у добу хвороби; озноб, який швидко змінюється відчуттям жару; ломота в суглобах, попереку, інтенсивний біль голови з типовою локалізацією в лобно-скроневій ділянці і очах; приєднання на 2-3-й день хвороби помірного риніту з нежитем і приступів трахеїту. При огляді можна виявити кон'юнктивіт, склерит, виражену гіперемію і набряк слизової оболонки зіва, ін'єкцію судин склер і зернисту енантему м'якого піднебіння.

При ВГ навіть гострий початок хвороби супроводжується поступовим наростанням симптомів інтоксикації, диспепсичними явищами, печінка збільшена, чутлива до пальпації. Важливе значення мають епідеміологічний анамнез і результати біохімічного дослідження крові (підвищення активності АлАТ і АсАТ, показника тимолової проби), які при грипі у межах норми або змінюються мало.

Виражений диспепсичний синдром у початковий період гепатиту іноді наводить на думку про харчову токсикоінфекцію. Але це захворювання починається раптово, через декілька годин після вживання недоброякісного продукту. З'являються нудота і блювання (часто повторне і навіть безперервне) з вираженим болем в епігастральній ділянці. Випорожнення рідкі, часті. При гепатиті блювання не буває частим, дуже рідко в початковий період спостерігається пронос. Розпізнаванню хвороби допомагають поступовий розвиток диспепсичних явищ, наявність гепатомегалії, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові.

При підозрі на ревматизм у випадку артралгій необхідно враховувати властиві йому попередні ангіни, гострий початок хвороби, множинні ураження суглобів з місцевими запальними змінами і порушенням функцій, дані про ендоміокардит, ваду серця. Допомагають діагностиці результати досліджень крові: нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, позитивні ревмопроби.

Біль у животі в початковий період гепатиту іноді симулює гострий апендицит. Однак біль локалізується у верхній половині живота і не поширюється на здухвинну ділянку. Живіт м'який, при пальпації болюче праве підребер'я, збільшена печінка. Напруження м'язів живота і симптоми подразнення очеревини, що характерні для апендициту, відсутні. Слід враховувати зміни гемограми при гострому апендициті — нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво, збільшення ШОЕ.

Жовтянична форма лептоспірозу, на відміну від ВГ, починається раптово з ознобу, гіпертермії, яка не зникає з появою жовтяниці, супроводжується різко вираженими міалгіями, особливо болем у литкових м'язах, тахікардією, схильністю до колапсу, геморагічних явищ, ниркової недостатності. З лабораторних тестів важливе значення мають нейтрофільний лейкоцитоз, різко збільшена ШОЕ, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, залишкового азоту в крові, нормальна або незначно підвищена активність амінотрансфераз. У сечі знаходять значну кількість білка, еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів. Високочутлива і специфічна реакція мікроаглютинації лептоспір.

Інфекційний мононуклеоз перебігає з гепатолієнальним синдромом, нерідко з жовтяницею. Разом з тим хвороба характеризується довготривалою гарячкою, тонзилітом, лімфаденопатією, можливі висипання на шкірі, що не типово для ВГ. Диференціювати захворювання допомагають виражений лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, знаходження атипових мононуклеарів у крові, гетерофільних антитіл у реакції Пауля-Буннеля.

Псевдотуберкульоз починається з гарячки і ознобу, на фоні яких з'являється жовтяниця. Обличчя і шия гіперемовані, язик “малиновий”, на шкірі дрібна висипка, що концентрується довкола великих суглобів. Часто виникають нудота, блювання, біль у животі, пронос. Характерні лейкоцитоз із зсувом формули вліво, еозинофілія, моноцитоз, різке збільшення ШОЕ. Активність сироваткових амінотрансфераз залишається нормальною або помірно підвищується.

Значні труднощі становить диференціація вірусних і токсичних гепатитів. Дуже важливими є свідчення про контакт із отрутою (чотирихлористий вуглець, дихлоретан, вінілхлорид), розвиток анурії. Концентрація білірубіну в крові й активність амінотрансфераз при обох видах гепатитів підвищуються. Однак при токсичному гепатиті білкові фракції сироватки крові та осадові проби залишаються в межах норми, а вміст креатиніну, сечовини й активність лужної фосфатази в крові значно підвищуються.

Жовтяниця може виникати при токсикозах вагітності, особливо при пізньому. Однак вона, як правило, неінтенсивна, їй передує і її супроводжує стійке свербіння шкіри, У крові значно підвищена активність лужної фосфатази. Осадові проби і протеїнограма не змінені,

Медикаментозні жовтяниці, що їх спричинили гепатотропні лікарські препарати (фтивазид, ПАСК, аміназин, імунодепресанти, деякі антибіотики, оральні контрацептиви, фторотановий наркоз та ін.), відрізняються від ВГ відсутністю переджовтяничного періоду, торпідним перебігом жовтяниці за типом холестазу із значним підвищенням активності лужної фосфатази крові. Жовтяниця зникає після відміни препарату.

При розрізненні вірусного і алкогольного гепатитів необхідно врахувати, що останній розвивається у людей, які зловживають алкоголем, через 1-3 доби після прийому великих доз алкогольних напоїв. Супроводжується симптомами алкогольної інтоксикації (почервоніння обличчя, тремор язика, рук, психомоторне збудження, делірій). Відсутня циклічність перебігу хвороби, жовтяниця з'являється рано, нерідко супроводжується болем у верхній половині живота, свербінням шкіри, гарячкою, інколи асцитом. Печінка звичайно щільна. У крові — нейтрофільний лейкоцитоз, анемія, виражена білірубіно-амінотрансферазна дисоціація (високий рівень білірубіну і незначне підвищення активності амінотрансфераз), високий вміст холестерину, бета-ліпопротеїдів, фосфоліпідів.

При диференціальній діагностиці з гемолітичною жовтяницею потрібно мати на увазі, що остання виникає при гемолітичних анеміях, різних інтоксикаціях, гемотрансфузіях. Вона характеризується довготривалим хвилеподібним перебігом, нерідко — з дитинства. У хворого можна виявити ознаки анемії — виражену слабкість, блідість, тахікардію, а також значне збільшення селезінки. Печінка нормальних розмірів, жовтяниця виражена слабо. Сеча залишається світлою або забарвлена уробіліном у червоний (цегляний) колір, у ній білірубін не визначається. Випорожнення темно-коричневі (гіперхолія). Гіпербілірубінемія обумовлена вільним білірубіном, активність амінотрансфераз нормальна. Аналіз крові свідчить про значне зниження вмісту гемоглобіну і еритроцитів, високий ретикулоцитоз, знижену осмотичну стійкість еритроцитів.

Підпечінкова механічна жовтяниця найчастіше виникає при жовчнокам'яній хворобі або злоякісних новоутвореннях. У першому випадку вона з'являється після приступу жовчної кольки, супроводжується ахолією, має перехідний характер, швидко зникає після зняття больового синдрому. В анамнезі е дані про приступи болю в правому підребер'ї з іррадіацією під праву лопатку. Вони, як правило, зв'язані з порушенням дієти, фізичними або емоційними перевантаженнями. Пальпаторно визначається болючість в епігастральній ділянці та правому підребер'ї, нерідко — збільшений болючий жовчний міхур. У зв'язку з розвитком реактивного гепатиту може збільшуватись печінка. В крові визначається нейтрофільний лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. Активність сироваткових амінотрансфераз, на відміну від ВГ, підвищена незначно, показник тимолової проби в нормі. Допомагає в діагностиці ультразвукове дослідження жовчного міхура. Останній виглядає як ехонегативне утворення з нерівномірно ущільненими і потовщеними стінками. Ехострук-тура вмісту міхура неоднорідна, з включеннями різної щільності і ультразвуковою “доріжкою” за ними. Потрібно пам'ятати, що диференціальна діагностика жовчнокам'яної хвороби дуже відповідальна, бо діагностична помилка приводить до запізнення з оперативним лікуванням.

При пухлині дуоденопанкреатичної зони жовтяниця наростає на фоні відносно задовільного самопочуття хворого. Рано з'являється свербіння шкіри. Больовий синдром значно виражений, оперізуючого характеру, однак він може бути відсутній. При ураженні пухлиною великого соска дванадцятипалої кишки жовтяниця переміжна, часті кишкові кровотечі, швидко наростає анемія. Потрібно враховувати вік хворих, прогресуюче змарніння, пронос, відразу до м'ясної їжі. Симптом Курвуазьє досить часто виявляють із запізненням. Внаслідок метастазів промацується велика горбаста печінка. В аналізі крові нейтрофільний лейкоцитоз і збільшена ШОЕ. Активність амінотрансфераз, на відміну від ВГ, залишається у межах норми або незначно підвищується. В останньому випадку цінним є дослідження цих ферментів у розведеній ізотонічним розчином натрію хлориду (1:10) сироватці крові (низька активність при механічній жовтяниці, висока—при ВГ). Для обтурації жовчних шляхів характерно збільшення показників активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази і рівня холестерину. Тимолова проба, як правило, залишається нормальною. Цінні дані можуть дати рентгенологічне, термографічне, ультразвукове обстеження, фібродуоденоскопія, сканування печінки, лапароскопія.

Жовтяниця може розвиватися при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки внаслідок здавлювання дистального відділу жовчного протоку і сфінктера Одді на ґрунті перифокального запалення або прогресуючого склерозування виразки. У першому випадку жовтяниця буде мати непостійний характер, у другому—стійкий. На відміну від ВГ, біль в епігастральній ділянці та диспепсичні симптоми при цих станах не супроводжуються явищами загальної інтоксикації, збільшенням печінки і селезінки. Для склерозуючого виразкового процесу характерні свербіння шкіри, шлунково-кишкові кровотечі, постгеморагічна анемія. Важливе діагностичне значення мають рентгенологічне і фіброендоскопічне обстеження — виявлення ніші в ділянці цибулини дванадцятипалої кишки, низька активність АлАТ, високі показники лужної фосфатази.

Даних додаткових мктодів обстеження:

· Загальний аналіз крові:

Нв - 108 г/л; еритроцити – 3,75 Т/л; КП – 0,9; лецеоцити – 4,1 Г/л; ШОЕ 6 мм/год

Можна поставити наступний клінічний діагноз:

ЕПІКРИЗ

Хвора Губиш Наталія Євгенівна, 1974 року народження, поступила в інфекційне відділення ТМЛ №1 12.02.2001 року на 8ий день хвороби. Стан хворої при госпіталізації середньої важкості. Діагноз свтановлен 12.02.2001 року на підставі скарг хворої на жовтяницю, відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер'ї, свербіння шкіри, висипання у вигляді кропивниці, зниження апетиту, відразу до їжі, на нудоту, загальну слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищення температура тіла до 37,4°С –37°С;

даних анамнезу захворювання: перші ознаки хвороби з»явилися 3.02.2001 року. Відчула наростаючу загальну слабкість, зниження працездатності, кволість, біль голови, подразливість, порушення сну, запамороченням.Пізніше з’явились зниження апетиту, аж до анорексії і відрази до їжі, нудота, періодичний біль в суглобах, з 6.02.01 - відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер'ї, субфебрилітет, 8.02.01. - висипання у вигляді кропивниці, а 10.02.01 –пожовтіння шкіри.Розладів випорожнень не було;

даних епіданамнезу: джерелом інфекції може бути хвора людина, в даному випадку чоловік, який знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу вірусного гепатиту В. Син хворіє хронічним вірусним гепатитом Сприйнятливість організму – висока.

Даних лабораторно-інструментального обстеження: Lе- 4.6 Г/л, е-1, п- 7%, с – 29%,

л- 53%, м- 10%., ШОЕ –10 мм/год; білірубін загальний-265,76 ммоль/л, прямий-247,64 моль/л, непрямий – 18,12 ммоль/л, сечовина-3,14ммоль/л, тимолова проба – 10,56, сулемова проба – 1,6 ммоль/л, колір сечі – темно-жовтий та даних диференціального діагнозу.

Клінічний діагноз Вірусний гепатит В, жовтянична форма, гострий перебіг, середнього ступеня важкості, період розпалу