Загальні принципи консервативного лікування ШКК.
Основними завданнями лікування ШКК є зупинка кровотечі, усунення її наслідків кровотечі і дія на патогенетичні механізми основного захворювання, ускладненням якого стала кровотеча. Всі їх потрібно вирішувати комплексно з урахуванням конкретного патологічного стану пацієнта.
До основних методів консервативної терапії гострих ШКК належать різноманітні методи впливу на слизову оболонку ураженого органу з використанням ендоскопа: застосування клею та азотнокислого срібла, лазерна фотокоагуляція й електрокоагуляція.
Показаннями до лазерної фотокоагуляції є: кровоточиві виразки та ерозії, кровоточиві судинні аномалії (гемангіоми, ангіодисплазії), кровотечі після поліпекто- мії. Незважаючи на ефективність методу (за даними літератури, зупинити кровотечу вдається у 80% випадків), він має низку недоліків:
- немобільність лазерного пристрою;
- великі габарити апарату;
- відносно висока вартість методу.
Апарат не може бути транспортований до хворого через великі габарити, зв'зок з водою, трифазним живленням тощо. Порівняно висока вартість зумовлює нерентабельність застосування лазеру в невеликих лікарнях з порівняно малою кількістю хворих, у яких виникають кровотечі органів травлення.
Електрокоагуляція, за якої використовують високочастотний кнопковий електрод, є значно менш дорогою процедурою, аніж лазерна фотокоагуляція, і необмежена в мобільності. Але цей метод також має кілька серйозних недоліків:
- часте прилипання електроду до кровоточивої поверхні;
- «обвугленая» крові, що вийшла із судин;
- неможливість керування процесом коагуляції;
- значний ризик перфорації.
Застосування клею для тканин з метою зупинки гострої ШКК також не знайшло поширення в клініці внутрішніх хвороб. Найчастіше використовують деривати акрилової кислоти, які під час затвердіння утворюють водонепроникну плівку. До недоліків використання клею відносять:
- неефективність для спинення свіжої кровотечі;
- лікування лише персистувальних, слабких кровотеч;
- потреба в ендоскопічному застосуванні факторів згортання.
Крім того, потрібно зазначити, що місцеве лікування кровотечі шлунково-кишкового тракту можливе лише при локальних, поодиноких кровоточивих поверхнях слизової оболонки. При цьому жоден з методів не гарантує, навіть за успішного спинення кровотечі, відсутність рецидиву. Тому зазвичай їх поєднують з методами загальної дії.
До загальних гемостатичних заходів лікування хворих з кровотечами органів травлення належать речовини, що підвищують гемокоагуляцію. Для цього застосовують вікасол (1% розчин до 10-15 мг на добу), амінокапронову кислоту (5% розчин до 10 г на добу), дицинон (12,5% розчин — 4-6 мл). До гемотрансфузій, вливань ерит- роцитарної маси та парентерального застосування гемостатиків (тромбіну, фібріно- гену) вдаються лише за потреби швидкої корекції значної анемії.
Фібріноген в дозі 1-2 г розчиняють у 250-500 мл 0,9% розчину хлористого натрію і вводять в/в краплинно.
Важливим є підключення антисекреторних препаратів (блокатори Н2-гістамі- нових рецепторів: III покоління — фамотидин 0,02; IV покоління — нізатидин 0,15; V покоління — роксацидин 0,075 та блокатори протонного насосу — омепразол (0,4 г 1-2 рази на добу).
Для зупинки кровотечі з проксимальних відділів ТТ доцільним є призначення антацидів (альмагелю, мегалаку, фосфолюгелю, маалоксу тощо). Хворий може вживати ковтками 5% розчин е-амінокапронової кислоти (400-500 мл) для інгібіції шлункової секреції, зменшення кровообігу в органах черевної порожнини, посилення агрегації тромбоцитів, збільшення продукції слизу і зниження портального тиску. Використовують соматостатин (стиламін) в/в краплинно 250 мкг/год (2 ампули стиламіну по 3 мг впродовж 24 год). Аналог соматостатину подовженої дії — сандос- татин — застосовують по 1 мл в/м 1-2 рази на день, або 250 мг/год в/в краплинно.
Для відновлення ОЦК застосовують інфузійну терапію білковими розчинами (альбумін 80-100 мл), нативною, сухою, антигемофільною плазмою (100-150 мл), вводять колоїдні кровозамінники: рефортан, стабізол; поліглюкін, реополіглюкін, сорбілакт, реосорбілакт, ГЕК.
При кровотечах з товстої кишки додатково потрібно призначати протизапальну терапію та антибактеріальну терапію.
Хворим із кровотечею з вен стравоходу, зумовленою портальною гіпертензією, насамперед призначають суворий ліжковий режим. Після виведення з колаптоїдного стану, якщо він мав місце, хворого зі стравохідно-кардіальною кровотечею потрібно перевести в положення напівсидячи і забезпечити повний спокій, тому що навіть обмежені рухи в ліжку призводять до підвищення функціональної діяльності печінки, підвищення внутрішньочеревного тиску, в тому числі тиску у системі ворітної вени, що може спричинити наступну кровотечу. Заборонено споживання їжі (на відміну від кровотечі виразкової етіології), таким хворим проводять місцеву гемостатичну терапію: розчин норадреналіну гідротартрату (1 мл 0,2% розчину препарату розчиняють у 150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) по ЗО мл, 5% розчин амінокап- ронової кислоти по ЗО мл призначають внутрішньо через ЗО хв 4-6 разів.
Гемостатичні засоби потрібно вводити у випадках, коли немає підтвердження спинення кровотечі і не виявлено зміни в системі згортання крові. Протипоказаним є застосування таких кровозамінників, як поліглюкін, палівенал, БК-8 та ін.
Внутрішньовенне введення аскорбінової кислоти (до 0,5 г), вітаміну В, (2 мл 5% внутрішньом'язово).
Найефективнішим засобом консервативного лікування кровотеч будь-якої етіології є препарат Новосевен — рекомбінантний Via фактор згортання крові.
Якщо консервативна терапія ШКК виявилася неефективною, рекомендують оперативне лікування.
Хворих із ШКК госпіталізують у хірургічне відділення.
Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 315 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|