АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Робота 4

Студент повинен в ситуаційній задачі з імунограмою, яка проведена в динаміці, визначити наявність вторинного імунодефіциту.

Нагадаємо план імуно-лабораторного обстеження:

1. Загальний аналіз крові, ШОЕ, С-реактивний білок.

2. Оцінка клітинної (Т-ланки) імунітету:

а) кількість популяцій та субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD2, CD3, CD4, CD8); співвідношення CD4+/CD8+клітин;

б) шкіряні тести з т.н. reccall-антигенами (правцевий та дифтерійний токсини, туберкулін, кандіда, трихофітон);

в) проліферативна активність в РБТ с ФГА, Кон А.

3. Оцінка гуморального (В-ланки) імунітета:

а) кількість В-лімфоцітив (CD19, CD20, CD23);

б) рівень сироваткових IgM, IgG, IgA, IgE, секреторного IgA.

4. Оцінка системи фагоцитів:

а) кількість фагоцитуючих нейтрофілів та моноцитів;

б) активність фагоцитозу;

в)кисень-залежний метаболізм за НСТ-тестом.

5. Оцінка системи комплементу:

а) визначення кількості С3;

б) визначення кількості С4;

в) визначення кількості загального комплементу за СН50.

При необхідності блш глибокого вивчення імунного стутусу визанчають:

1. Кількість та функцію ЕК-клітин (CD16/CD56);

2. HLA-фенотип;

3. Продуктцію прозапальних цитокінів (ІЛ-2, ІНФγ, ФНПα, ІЛ-8, ІЛ-12);

4. Продукцію протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-10, ІЛ-13);

5. Наявність специфічних аутоантитіл;

6. Наявність специфічної клітинної сенсибілізації;

7. Наявність Т- та В-клітин з ознаками активації (DR, CD25, CD71).

Рекомендації, якими необхідно користуватися при інтерпретації імунограм (К.А. Лєбєдєв):

1. Повноцінну інформацію можна отримати, проводячи аналіз імунограми в комплексі з оцінкою клінічної картини у даного пацієнта.

2. Комплексний аналіз імунограм більш інформативний, ніж оцінка кожного показника окремо.

3. Реальну інформацію в імунограмі несуть тільки стійки виражені зсуви показників.

4. Аналіз імунограми в динаміці більш інформативний як в діагностичному, так і в прогностичному відношенні, ніж одноразово отримана іімунограма.

5. В більшості випадків аналіз тільки однієї мінограми дає можливість зробити лише орієнтировачні, а не безумовні висновки діагностичного та прогностичного характера.

6. Відсутність зсувів імунограми при наявності клінічної картини запального процесу повинно трактуватися як атипова реакція імунної системи і є погіршуючою ознакою перебігу процесу.

Слід зауважити, що у більшості осіб ВІЛ викликає сильну імунну відповідь. Масивна реплікація ВІЛ після зараження супроводжується наростанням цитотоксичної клітинної імунної відповіді, при чому відсоток цитотоксичних лімфоцитів, які розпізнають пептиди ВІЛ, може досягати 1% всіх лімфоцитів. Однак після періоду експансії велика частина специфічних щодо ВІЛ Т-кілерів зникає.

На початковому періоду хвороби у крові накопичується антитіла: спочатку IgM, специфічні до білків р24 та gp41. Максимальної концентрації вони досягають через 2 - 5 тижнів, а потім ця концентрація знижується до рівня, який не піддається виявленню протягом трьох місяців. У середньому через кілька тижнів у сироватці спостерігається високий рівень антитіл IgG, які розпізнають білки p24, gp41 та gp120.

Одночасно має місце падіння числа Т-лімфоцитів (у безумовних величинах і стосовно до СД8+-лімфоцитів). Спочатку їх рівень повертається до норми, але потім по ходу розвитку хвороби знов знижається. Критичною величиною вважається рівень 200 лімфоцитів СД4+ в мл (норма становить 800-1200/мл), і зниження нижче цієї величини у ВІЛ-інфікованої особи тепер вважають достатнім критерієм для діагностики повного симптомокомплексу СНІД.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 429 | Нарушение авторских прав