Роль печінки в травленні

1) Печінка - біологічний фільтр (бар `єр) для крові, що притікає від органів травного тракту. У ній знешкоджуються отруйні сполуки, які надійшли з їжею або утворилися у кишках, інфекційні та токсичні агенти і деякі лікарські речовини шляхом їх окиснення, приєднання до них інших моле­кулярних груп або шляхом виділення із жовчю.

2) Печінка приймає участь в обміні гормонів і вітамінів. У ній відбувається інакти­вація стероїдних гормонів, інсуліну, глюкагону, антидіуретичного гормо­ну, гормонів щитоподібної залози. Печінка є місцем синтезу гормону соматомедину, вітаміну А.

3) Умоктування жиророзчинних вітамінів А, В, Е, К неможливе без жовчі.

4) Печінка бере участь у механізмах згортання крові. У ній утворюється багато факторів згортальної та протизгортальної систем крові.

5) Вона активно впливає на обмін білків, жирів, вуглеводів та вітамінів. У ній утворюється більшість білків плазми крові, відбувається синтез сечо­вини і глутаміну. Істотна роль печінки в обміні ліпідів, у ній синтезуються тригліцериди, фосфоліпіди та холестерин. Важливою є також глікогенотвірна функція печінки. Як і у м'язах, у ній містяться значні запаси вуг­леводів. Запаси глікогену в печінці можуть досягати 20% від маси органа. Тут також відбувається й інтенсивне розщеплення глікогену.

6) Протягом внутрішньоутробного періоду життя печінка є органом кро­вотворення, а в постнатальний період - депо антианемічного фактора, є од­ним з органів, де синтезуються деякі регулятори кровотворення (еритропоетин, тромбоцитопоетин).

7) Крім того, печінка - один з основних органів утворення тепла в організмі.

8) Нарешті, це один із органів, де відбу­вається руйнування еритроцитів, дезінтоксикація продуктів руйнування гемоглобіну.

9) Важливою є також екскреторна функція печінки, яка полягає у виве­денні з організму понад 40 сполук, що синтезуються у ній самій або є ме­таболітами крові (холестерин, жовчні кислоти, білірубін, лужна фосфата­за, сечовина, спирти тощо).

Печінка

Печінка - найбільша залоза організму людини (маса 1,5-2 кг), розташо­вана у правому підребер'ї, під куполом діафрагми.

Діафрагмальна поверхня опукла, має серцеве втиснення. її передній край гострий. Вісцеральна пове­рхня має низку втиснень, утворених органами, що до неї прилягають.

Сер­поподібна зв'язка поділяє діафрагмальну поверхню на дві частки - меншу ліву і велику праву. На вісцеральній поверхні наявні дві стрілові й одна по­перечна борозни.

Через поперечну борозну до печінки входять воротна ве­на, власна печінкова артерія, нерви і виходять загальна печінкова протока та лімфатичні судини. Це місце - ворота печінки. Стрілові борозни поділя­ють розташовані вентрально квадратну і дорзально-хвостату частки.

На нижній поверхні правої частки печінки лежить грушоподібної фор­ми жовчний міхур, що має дно, тіло і шийку. Шийка міхура переходить у міхурову протоку, яка зливається із загальною печінковою протокою, у ре­зультаті чого утворюється спільна жовчна протока, яка впадає у дванадця­типалу кишку разом із протокою підшлункової залози на вершині велико­го сосочка дванадцятипалої кишки (Фатера). У місці її впадіння у стінці протоки розташований мяз-стискач спільної жовчної протоки.

Печінка покрита сполучнотканинною капсулою, з якою щільно зроще­ний вісцеральний листок очеревини.

Структурною і функціональною оди­ницею печінки є печінкова часточка.

Печінкові часточки мають форму шестигранних призм з плоскою основою та опуклою вершиною, з шири­ною до 1,5 мм і дещо більшою висотою. Часточки можуть зливатися своїми основами, утворюючи складні часточки. їх налічується близько 500 тисяч. У печінці людини часточки відокремлені одна від одної лише у ку­тах, де проходять судини (так звані портальні тракти), оточені невели­кою кількістю сполучної тканини. Нині уявлення про структурно-функціональну одиницю печінки змінилося: з'явилися нові одиниці -портальна печінкова часточка та портальний ацинус.

Кровоносна система печінки тісно пов'язана з її будовою. Першою особливістю кровопостачання печінки є те, що вона отримує кров із двох судин, які входять у її ворота: ворітної вени та печінкової артерії.

Ворітна вена збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і прино­сить до печінки необхідні для її функціонування речовини, що всмоктали­ся у кишці.

Печінкова артерія несе від аорти кров, багату на кисень. Ці су­дини розташовані поруч і розгалужуються на більш дрібніші: часточкові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасточкові вени та артерії. Вони разом утворюють так звані печінкові тріади. Поряд із ними розташовані також і лімфатичні судини. Міжчасточкові вени та артерії розміщені вздовж бічних граней часточок, а навколочасточкові, що відходять від них, оперізують часточки на різних рівнях.

Часточкові гемокапіляри в печінці розташовані між гілками двох ве­нозних систем - системи ворітної вени (навколочасточкової вени) та сис­теми печінкових вен (центральні вени). Такі гемокапіляри називають чу­десною венозною капілярною сіткою. Печінка містить велику кількість гемокапілярів з широким діаметром, тому кров тече у часточках дуже повільно, що сприяє здійсненню обмінних процесів між кров'ю і клітина­ми печінки.

Печінкові часточки побудовані з

- печінкових балок та

- печінкових сину­соїдних гемокапілярів.

Печінкові балки складаються із двох рядів печінко­вих гепатоцитів, між якими розташовані жовчні капіляри. Печінкова бал­ка є аналогом кінцевого секреторного відділу, клітини якого продукують жовч. Жовчні капіляри не мають власної стінки (вона утворена плазмолемою так званої біліарної поверхні двох сусідніх гепатоцитів, на яких є не­величкі заглибини, що збігаються). Просвіт жовчного капіляра відокрем­лений від міжклітинного простору щільними замикальними контактами між гепатоцитами, і тому жовч за нормальних умов не потрапляє у цей просвіт і далі у кров. На тлі захворювань, що зумовлюють ушкодження і загибель частини гепатоцитів, жовч надходить до кровоносних капілярів, розноситься із кров'ю і забарвлює тканини організму - виникає жовтяни­ця. На периферії часточки жовчні капіляри переходять у холангіоли - ко­роткі трубочки, просвіт яких обмежений двома-трьома овальними протоковими клітинами і які впадають у міжчасточкові жовчні протоки. Жовч починає утворюватися у периферійній зоні часточки і далі цей процес по­ширюється до центру (відкладання глікогену йде у зворотному напрямку - від центру до периферії) і через міжчасточкові протоки та жовчні прото­ки надходить до правої та лівої печінкових проток і далі до загальної печінкової, міхурової та загальної жовчної проток.

Секреторна функція печінки

Процес утворення жовчі йде безупинно, а надходження її у дванадцяти­палу кишку - періодично, в основному у зв'язку зі вживанням їжі.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 902 | Нарушение авторских прав