АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляція шлункової секреції. Натще залозами шлунка виділяється небагато слизового соку, в якому практично відсутні соляна кислота й ферменти

Прочитайте:
  1. Антитіла: визначення. Класи і підкласи імуноглобулінів і їх властивості. Генетична регуляція синтезу різних класів і специфічностей імуноглобулінів.
  2. Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози.
  3. Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози.
  4. Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози.
  5. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
  6. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку
  7. Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози
  8. Захворювання із проявами екзокринної недостатності підшлункової залози в дітей
  9. Захворювання із проявами екзокринної недостатності підшлункової залози в дітей
  10. Захворювання із проявами екзокринної недостатності підшлункової залози в дітей

Натще залозами шлунка виділяється небагато слизового соку, в якому практично відсутні соляна кислота й ферменти.

Вживання їжі під впливом комплексу нервово-рефлекторних і гуморальних чинників різко стиму­лює секреторні процеси.

Основний секреторний нерв - блукаючий. Він здійснює подвійний вплив на секреторні клітини. Так, прямий шлях впливу нейротрансмітера блукаючого нерва (ацетилхоліну) на парієтальні екзокриноцити шлунко­вих залоз по­лягає у стимуляції секреції готової НС1.

Три стимулятори шлункової секреції (ацетилхолін, гастрин і гістамін) взаємно посилюють дію один одного.

Інгібування процесів секреції у шлунку відбувається як через гальмуван­ня утворення гормональних стимуляторів, так і внаслідок прямого впливу на секреторні клітини.

Секреція шлункової НСІ знижується, коли рН у дванадцятипалій кишці під впливом харчового химусу стає нижчим ніж 4,0. За таких умов слизова оболонка дванадцятипалої кишки виділяє гор­мон секретин, який гальмує утворення НСІ.

Пригнічує секрецію шлунко­вого соку і велика кількість жиру у химусі, який надійшов у кишки. Даний вплив опосередковується виділенням шлункового інгібуючого пептиду і холецистокінін-панкреозиміну.

Усі зазначені гормони утворюються у два­надцятипалій кишці та надходять до залоз шлунка із кров'ю. Секретин і холецистокінін-панкреозимін, гальмуючи секрецію НСІ, навпаки, стиму­люють виділення пепсиногенів. Продукти розпаду їжі (особливо білків) після усмоктування у кров також стимулюють шлункові залози. Вони впливають на секреторні клітини як прямо, так і через утворення гастри­ну та гістаміну.

Гальмувальний вплив на секрецію шлункового соку здійснюють такі гормони, як соматостатин, ентерогастрин, бульбогастрон, серотонін..

 

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 469 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)