АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА В АКУШЕРСТВІ

Асептика – система профілактичних заходів, спрямованих проти можливості попадання

мікроорганізмів у рану, тканини, органи, порожнини тіла хворого при хірургічних операціях, перев’язках,

ендоскопії та інших лікувальних та діагностичних маніпуляціях.

Асептика включає:

– стерилізацію інструментів, матеріалів, приборів та інше;

– спеціальну обробку рук хірурга;

– дотримання особливих правил роботи при виконанні операцій;

– здійснення спеціальних санітарно-гігієнічних та організаційних заходів в лікувальних закладах.

Засновники асептики Бергман та Шимельбуш, а у Росії – Суботин, Д’яконов.

У 1890р. на Х Міжнародному конгресі лікарів у Берліні Бергманом був вперше проголошений основний

закон асептики: “Все, що приходить в доторкування з раною повинно бути вільне від бактерій”.

У сучасній асептиці застосовуються фізичні фактори і хімічні речовини. Операційну білизну, халати,

ватні кульки, серветки, гумові рукавички стерилізують в автоклаві. У сухожаровій шафі стерилізують

інструменти. Миски для миття рук обпалюються. Металеві петлі для забору матеріалу пропалюються над

вогнем. Проте одна асептика не в змозі забезпечити профілактику нагноєння ран. Необхідне комплексне

застосування асептики і антисептики.

Антисептика – це комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на знищення мікробів у

рані, патологічному утворенні або організмі в цілому.

Багато лікарів ще в минулому прийшли до висновку про необхідність знезараження рани. З цією метою

застосовували припікання розпеченим залізом, киплячим маслом, використовували оцет, мазі (Гіппократ,

Уєльс, Ібн-Сіна).

Основи антисептики в акушерстві були закладені австралійським вченим І.Ф.Земмельвейсом

(1818-1865). У 1846р. він висловив припущення, що післяпологові ускладнення є наслідком занесення в родові

шляхи “розкладенного тваринноорганічного матеріалу” забрудненими руками чи інструментами. Для

профілактики “гарячкових” захворювань (так у ті часи називали післяпологові запальні захворювання) у 1843

році О.В.Холмс, а в 1847 році І.Земмельвейс запропонували для знезараження рук акушерів використовувати

розчин хлорного вапна. Завдяки цьому заходу різко знизилась смертність породіль.

Виникнення самого терміну “антисептика” і розвиток метода антисептики багато в чому пов’язані з

ім’ям Луї Пастера, який в 1863 році довів, що процеси гниття і бродіння обумовлені попаданням і

життєдіяльністю мікроорганізмів. І.Лістер переніс ідею Л.Пастера в хірургію і дав наукове обгрунтування

нагноєнню ран, пояснюючи його попаданням і розвитком бактерій в рані.

У теперішній час антисептика розвинулась у важливий напрямок науки і є невід’ємною частиною

хірургічного методу лікування.

Виділяють такі види антисептики: механічна, фізична, хімічна, біологічна і змішана.

Однією з найважливіших складових частин попередження і лікування ранової інфекції є механічне

видалення пошкоджених і інфікованих тканин. Первинна хірургічна обробка рани – це один з видів механічної

антисептики, що застосовується найбільш часто.

До фізичної антисептики слід віднести застосування гігроскопічної пов’язки, гіпертонічних розчинів з

їх високим осмотичним тиском, дію світла, сухого тепла, ультразвука, ультрафіолетових промінів та інших

фізичних факторів.

Хімічна антисептика – застосування різних хімічних речовин, які володіють бактерицидною або

бактеріостатичною дією.

Біологічна антисептика – це велика група препаратів, які діють безпосередньо на мікробну клітину або

її токсини, чи через макроорганізм. Сюди відносяться:

1. Антибіотики.

2. Бактеріофаги.

3. Антитоксини.

Слід відмітити, що більшість видів антисептики по їх дії на мікробну флору важко звести до одного

механізму. Крім того, для підвищення ефективності антимікробної дії широко використовується кілька видів

антисептики – так звана змішана антисептика.

Антисептичні речовини повинні відповідати основним вимогам: бути не шкідливими для організму і

знищувати мікроби.

Найчастіше в акушерстві застосовують препарати:

– йод – спиртовий розчин 2-5-10%;

– етиловий спирт – 96-70-50%;

– калія перманганат – водний розчин 1:6000-1:8000;

– фурацилін – водний розчин 1:5000-1:2000;

– хлоргексидина биглюконат 0,5-1,0-5% розчин;

– перекис водню – 3-6% розчин;

– хлорамін – 0,5-1% розчин;

– діоцид – водний розчин 1:5000;

– трійний розчин.

Під час вагітності, пологів і в післяпологовий період часто виникає ризик щодо розвитку запальних і

септичних захворювань. Це зумовлено пошкодженням під час пологів шийки матки, піхви, промежини і

проникненням у них інфекції, а також зниженням імунобіологічної реактивності організму під час вагітності і в

післяпологовий період.

Найчастіше збудниками інфекційних захворювань у породіль і новонароджених є стафілококи,

диплокок, грамнегативні мікроби (протей, кишкова паличка, клебсієла), рідше – хламідії, гарднерели,

неспоротворні анаероби.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 687 | Нарушение авторских прав