 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Інструктивна картка. навчальної практики № 19
навчальної практики № 19 з навчальної дисципліни “ Внутрішні незаразні хвороби “
Тема: Діагностика, терапія і профілактика хвороб органів травлення хутрових звірів Мета. Набути навичок з клінічного дослідження хутрових звірів; оволодіти методикою диспансеризації хутрових звірів; засвоїти симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб хутрових звірів; ознайомитися з принципами терапії та профілактики. Тривалість заняття: 9 год., з них 3 год. самостійна робота Робоче місце: господарство Білоцерківського району Обладнання і матеріали: інструменти для клінічного дослідження хутрових звірів; матеріали і прилади для лабораторного дослідження крові, фекалій; лікарські засоби, препарати та інструменти для їх введення. Література: 1.Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П. Кондрахін, В.В.Влізло та ін.; За ред. В.І. Шевченка.- Біла Церква, 2001. – ч.2.-544 с. 2. Внутрішні незаразні хвороби с/г тварин. Практикум: Навч. посібник/ М.О. Судаков, В.І. Береза, І.Г. Погурський, В.М. Нечваль; За ред. М.О. Судакова. - К.: Вища школа., 1995. – 206 с. 3. Внутрішні незаразні хвороби тварин За ред. М.О. Судакова. – К.: Мета, 2002.- 352 с. Правила охорони і безпеки праці: - працювати в спецодязі (косинка, халат); - підходити до тварин обережно і сміливо; - для фіксації використовувати намордники або накладання на щелепу тасьмову петлю, кінець якої зав’язують на потилиці; - фіксувати спеціальними фіксаційними щипцями або в клітках з розсувними боковими стінками; - для проведення маніпуляцій загортати в тканину або клейонку. - під час дослідження не слід пити воду, приймати їжу, палити; - не торкатися руками обличчя; - після закінчення дослідження знімають, ретельно миють руки з милом і обробляють дезрозчином. Теоретичні положення: При дослідженні хутрових звірів застосовують основні загальні методи клінічного дослідження з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей їх, проводять лабораторне дослідження крові, фекалій. Ураження органів травлення спостерігають частіше у щенят 3-8 тижневому віці, коли вони переходять з молочної годівлі на споживання іншого корму, однак масові розлади травлення можуть виникати у звірів усіх вікових груп в будь-який період року. Зміст і послідовність виконання: 1. Дослідити тварину хвору на гастроентерит. 2. Дослідити тварину хвору на дистрофію печінки. 3. Дослідити тварину хвору на уролітіаз. 4. Дослідити тварину хвору на дизурію. 1. Гастроентерит – характеризується зменшенням або відсутністю апетиту, блюванням, депресією і проносом. Фекалії не сформовані, рідкі, із слизом різного кольору (сірий, світло-рожевий, зелений або бурий). Геморагічний гастроентерит дуже швидко розвивається і супроводжується профузним проносом із слизом і кров'ю. Інколи спостерігають блювання кров'янистою рідиною, фекалії нагадують за кольором і консистенцією дьогтю. Ціаноз, анемію слизових оболонок. Із лікувальною метою до корму додавати ацидофілін, АБК, бактерин, антибіотики (тетрациклін, неоміцин, еритроміцин, стрептоміцин) у комбінації з нітрофуранами (фуразолідон, фурадонін) та сульфаніламідними препаратами; танін, танальбін як вяжучі. Застосовують симптоматичні засоби (глюкозу, білкові гідролізати, фізіологічний розчин). Профілактика спрямована на контроль якості і кількості кормів, терміну придатності, дачу вітамінних і мінеральних добавок. 2. Дистрофія печінки – захворювання, що характеризується глибоким порушення усіх видів обміну речовин, функціональними і морфологічними змінами у різних органах з переважним ураженням печінки і нирок. Виникає частіше у норок. Симптоми при гострому перебігу температура в нормі або знижена, звірі малорухливі, пригнічені, апетит знижений спостерігається жовтяничність видимих слизових оболонок, спрага, діарея, епілептичні судоми. Хронічний перебіг характеризується в’ялістю, зниженням апетиту, в подальшому апетит зникає, волосяний покрив стає тьмяним, скуйовдженим. Видимі слизові оболонки жовтяничні. Виражені спрага, атаксія, парези або паралічі тазових кінцівок, розвиваються епілептичні судоми. Лікування для хворих готують дієтичний фарш, в який включають: сиру печінку, мускульне м’ясо, сир, свіжу рибу, збиране молоко, зелень, свіжі субпродукти, полівітаміни. З препаратів, що мають ліпотропну дію, призначають метіонін, холінхлорид, ліпокаїн, дипромоній, ліпамід, а також препарати вітамінів В6, В12, С, Е, В2, В15, комплексні вітамінні препарати – пушно віт-1 і –2. Профілактика спрямована на виключення прогірклих жирів і дачу полівітамінів і мікроелементів, органолептичний і лабораторний контроль якості кормів, правила згодовування їх, рівень загального та повноцінного білка і дачу добавок полівітамінних препаратів (пушновіт-1, пушновіт-2,) до складу кормової суміші вводять мускульне м'ясо, рибу, сиру печінку, дріжджі(2-3г), сир знежирений(5-10г). 3. Уролітіаз - сечокам'яна хвороба характеризується утворенням відкладанням сечових каменів, які частіше локалізуються у сечовому міхурі або в нирковій мисці. Захворювання досить поширене у звірогосподарствах. Особливо часто хворіє молодняк норки і самці нутрій Загибель норок по причині уролітіазу становить 10-20 % загальної загибелі від неінфекційних хвороб. Молодняк частіше гине з середини червня до середини серпня, найбільше - в липні, тобто відразу після відсадження в період інтенсивного росту. Уролітіаз у самок частіше буває в період вагітності та лактації. Симптоми багато звірів гине раптово, оскільки симптоми часто не виражені. Зі збільшенням розмірів каменів та розвитком уроциститу виявляють полакіурію, неспокій та підмокання. Звір часто приймає позу до сечовиділення, але при цьому виділяється лише кілька крапель сечі. В подальшому внаслідок болю звірі мало рухаються, настає парез тазових кінцівок. Великі камені, що локалізовані у сечовому міхурі, можна пропальпувати через черевну стінку, поклавши норку на спину. В сечі знаходять кров, гній, епітелій, сечовий пісок; реакція сечі, як правило, лужна. Лікування спрямоване на знезараження сечовивідних шляхів і зміну величини рН сечі. Всередину призначають фенілсаліцилат у дозі 0,1-0,2 г два рази на добу, складові частини якого - фенол і саліцилова кислота - виділяються через нирки, діючи антисептично і протизапально. Можна використовувати гексаметилентетрамін по 0,1-0,2 г двічі на добу, який діє антимікробно внаслідок розщеплення в кислому середовищі сечових шляхів на формальдегід і аміак. Якщо реакція сечі лужна, звірам разом з гексаметилентетраміном дають амонію сульфат (0,5-1,0 г) або натрію фосфат (0,1-0,3 г). Рекомендують також використовувати уродан по 0,15 г два рази на добу, внутрішньом'язово вводити ферменти рибонуклеазу і дезоксирибонуклеазу по 5-10 мг до видужання. Профілактика. В період інтенсивного росту молодняку, вагітності і лактації самок згодовують лише якісні корми. Влітку кормова суміш має бути холодною з тим, щоб зменшити розмноження мікроорганізмів. У кормову суміш добавляють засоби, які знижують величину рН і запобігають розвитку мікроорганізмів: ортофосфорну кислоту (0,5 г на 100 ккал корму або 1 л 60 %-ної на 100 кг сухої речовини корму), 1 %-ний розчин яблучного оцту (1 % до маси корму), не допускають надлишку у кормовій суміші вмісту кальцію та субпродуктів другої категорії (вуха, губи, гортань, трахея), які містять багато нуклеїнових кислот. 4. Дизурія (підмокання) -патологічний стан, який характеризується полакіурією, порушенням фізичних властивостей сечі, внаслідок чого вона розтікається по череву звіра, пошкоджуючи шкіру і волосяний покрив. Хворіють переважно самці хутрових звірів різних видів, частіше норок, соболів і лисиць. Захворювання спричиняє псування шкурок і загибель звірів. Симптоми у хворих звірів спостерігають часте мимовільне сечовиділення. Волосяний покрив у ділянці промежини, черева і на внутрішньому боці тазових кінцівок сильно зволожений, в подальшому волосся склеюється, набуває жовто-бурого забарвлення. Поступово шкіра червоніє і припухає, на ній з'являються невеликі пустулки, які розриваються і на їх місці утворюються виразки. Волосся на пошкоджених місцях випадає, шкіра стає огрубілою, ущільненою, пізніше появляються ділянки некрозу, головним чином на животі і препуції. Некроз шкіри швидко поширюється на внутрішню поверхню тазових кінцівок Запалення препуція проявляється сильним його набряком, що спричинив закриття вихідного отвору. Сеча затримується у препуціальному мішку, порушується діурез. Шкіра набуває неприємного запаху. Розвиваються парези тазових кінцівок. Звірі втрачають апетит, настає виснаження і загибель. Вторинна дизурія перебігає на фоні ознак основної хвороби. Лікування згодовують лише якісний жир, кількість якого в раціоні у розрахунку на 100 ккал корму має не перевищувати 4,5 г і зимово-весняний періоди та 5,5 г - влітку. Вводять достатню кількість вуглеводних кормів – вареної картоплі, моркви, капусти. Звірів безперебійно забезпечують водою. Призначають антимікробні та сечогінні засоби (фенілсаліцилат, гексаметилентетрамін, темісал), хіміотерапевтичні препарати. Проводять місцеву обробку шкіри. Профілактика стежать за якістю кормів і їх бактеріальним обсіменінням, структурою раціону, вмістом у раціоні кальцію, фосфору та їх співвідношення. До фаршу додають вітаміни та антиоксиданти. Самостійна робота. Оформити історію хвороби органів травлення хутрових звірів. Студенти повинні знати: діагностику, терапію і профілактику хвороб органів травлення хутрових звірів. вміти: діагностувати, лікувати і розробляти профілактичні заходи щодо хвороб органів травлення хутрових звірів та оформляти історію хвороби. Завдання додому: повторити тему “Хвороби хутрових звірів ” с.448 – 458, 468-478. Внутрішні хвороби тварин. За ред. В.І. Левченка, 2 частина Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 531 | Нарушение авторских прав |