АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. 1. При клімактеричному синдромі рекомендують раціональне харчування, врегулювання режиму праці i відпочинку

Прочитайте:
  1. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  2. IV. Лікування
  3. IV.Медична допомога
  4. XII. Лікування.
  5. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  6. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  7. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  8. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  9. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  10. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.

1. При клімактеричному синдромі рекомендують раціональне харчування, врегулювання режиму праці i відпочинку. При необхідності призначають фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування, проводиться психотерапія. 3алежно від вираження тих чи інших проявів КС призначають седативні засоби, транквілізатори, нейролептики, антидепресанти, гіполіпідемічні, гіпотензивні препарати та препарати, які покращують метаболізм. Проводиться гормональна терапія.

Раціональне харчування передбачає повноцінне, фізіологічне харчування 3 урахуванням віку, маси тіла, стану метаболізму, вживання достатньої кількості овочів, клітковини i вітамінів.

Психотерапія i автотренінг повинні бути спрямовані на розуміння пацієнткою походження КС i пов'язаних 3 ним відчуттів, сприйняття його як фізіологічного прояву, що закономірно настає у всіх жінок, які досягли визначеного віку.

2. При виражених вегетативно-судинних проявах КС часто призначають седативні засоби. Вони згладжують вегетативно-судинні реакції, усувають кардіалгії, невротичні симптоми, 3астосовують настої собачої кропиви, таблетки валеріани, мікстуру Кватера, яка включає в себе 10,0г листя валеріани, 4,0 г листя м'яти на 200 мл води 3 додаванням 3,0 г броміду натрію, 0,8 г сульфату магнію, 0,6 г амідопірину, 0,4 г кофеїну. Призначають мікстуру Кватера по 1- 2 ст. ложки 4 рази на день. Також застосовують белоїд, який складається ' 3 0,3 мг ерготоксину, 0,1 мг алкалоїдів беладони, 0,03 г бутилетилбарбітурової кислоти. Приймають його по 1 таблетці 1- 3 рази на день. При порушенні сну застосовують белатамінал або його аналог беласпон, який складається 3 0,02 г фенобарбіталу, 0,0003 г ерготаміну, 0,0001 г алкалоїдів беладони. Приймають по 1 драже перед сном протягом 20 - 30 днів. Добре зарекомендувало себе застосування адаптогенів (женьшень, елеутерокок, пантокрин - 25 - 40 крапель 3 рази на день).

3. У 6ільш виражених випадках i при відсутності ефекту Від перерахованик вище засо6ів призначають транквілізатори: еленіум (хлозепід) - 0,005, седуксен (реланіум, діазепам, сибазон) - 0,0005 r, мезопам (рудотель) - 0,01 г, мепробамат (андаксин) - 0,2 г, мебікар - 0,3 г, тріоксазин- 0,3 г, грандаксин - 0,05 г. Лікування ними починають із малих доз, при нео6хідності поступово збільшують до 3- 4 таблеток на добу i приймають протягом 1- 2 місяців з поступовим зменшенням дози і наступною перервою або повною відміною препарату. Мебікар, тріоксазин i грандаксин не викликають снодійного, нейролептичного ефектів, суттево не пригнічують працездатності.

4. При неефективності цих препаратів застосовують нейролептики: аміназин (0,025 г в таблетці), пропазин (0,025 г), етаперазин (0,004 г) і, особливо, френокол (0,005 г). Лікування починають 3 мінімально ефективної дози, по 1/2 таблетки 2- 3 рази на день, при необхідності збільшуючи дозу до 2- 3 таблеток на день до досягнення бажаного ефекту. Потім поступово знижуують дозу допідтримувальної. Тривалість лікування- 6- 8 тижнів і більше.

5. У випадках депресії іноді доводиться призначати антидепресанти - амітриптилін або азафен по 0,025 г в таблетці. Лікування починають з невеликих доз - по 1/4 -1 /2 та6летки 1- 3 рази на день, підвищуючи при показаннях дозу до 2- 4 та6леток на день до отримання позитивного ефекту, i продовжують лікування протягом 4- 6 тижнів 3 поступовим зменшенням дози.

6. Особливе місце в лікуванні КС займають бета-адреноблокатори.

7. Фізіотерапевтичне лікування включає в се6е різноманітні водні процедури (обливання, обмивання, дощовий душ, ванни). Виправдали себе гальванічні процедури (анодна гальванізація голови, шийно-лицева іоногальванізація 3 сірчанокислою магнезією, бромом, трансназальний електрофорез із седуксеном (реланіумом), 3 вітаміном В1 або розчином хлориду кальцію та ін. Ефективною є електроаналгезія, особливо в поєднанні 3 прийманням всередину 1/2 таблетки бісекурину, що сприяє ліквідації кардіалгій, нормалізації АТ, зменшенню вегетативно-судинних розладів.

8. Особливе місце в лікуванні КС належить пунктурній рефлексотерапії.

Причиною призначення пунктурної рефлексотерапії послужили недостатній або короткочасний ефект від раніше проведених фізіо- i медикаментозної терапії або непереносимість деяких препаратів. Під час проведення курсу рефлексотерапії рекомендується лікувальна фізкультура (ЛФК), масаж, дієтичне харчування (при ожирінні).

Вибір методу i точок впливу визначається загальним станом хворих, варіантом перебігу КС, даними вимірювання електрошкірної провідності на симетричних ділянках. 3 лікувальною метою використовувались такі методи пунктурної рефлексотерапії: пресація i точковий масаж, цуботерапія i аплікація срібник пластин на ділянку біологічно активних зон, з метою профілактики метеопатичних реакцій з боку серцево-судинної системи, припалювання i класична акупунктура, банковий масаж (при супутньому остеохондрозі хребта). 3алежно від проявів клінічних симптомів використовувались не тільки корпоральні, але i аурикулярні точки, що дає більш виражений i тривалий ефект. Курс лікування включає у себе 8- 15 процедур. При необхідності призначається повторний курс через 2- 3 місяці. Найбільш виправдала се6е комбінація впливу на корпоральну й аурикулярні точки, що дозволяє зменшити кількість сеансів до 6- 8 i досягти 6ільш сгійких результатів.

9. Гормональна терапія виявляється найбільш необхідною i ефективною при лікуванні КС i потребує відповідального підходу i спостереження, корекції дози препаратів. 3астосовують 17-бетаестрадіол, естрадіолу валерат, естріол, кон'юговані естрогени - естрадіол - 2 мг/добу, естріол - 1 мг/добу (при шкірному введенні - 0,05 мг/добу), для кон'югованих естрогенів - 0,625 мг/добу. Крім того, застосовують клімен (2 мг естарадіолу валеріату протягом 21 дня + 1 мг ципротерону ацетату протягом останніх 10 днів), клімонорм, дивітрен, трисеквенс, кліогест, естрофем.

10. Урогенітальні розлади в клімактеричний період лікують овестином. Основні показання: атрофія нижніх відділів сечостатевого тракту, неприемні відчутгя у вагіні, профілактика інфекцій вагіни, уретри i сечового міхура, порушення сечовипускання, нетримання сечі легкого ступеня. Дозування при введенні в піхву 0,5 мг (одне введення крему або одна свічка) на день протягом 2- 3 тижнів 3 наступним поступовим зниженням дози до підтримувальної залежно від клінічної картини (наприклад, 0,5 мг 2 рази на тиждень). При прийманні всередину - 4- 8 мг/до6у протягом 3-х тижнів з наступним зниженням дози до підтримувальної. При операції вводять в піхву по 0,5 мг на день протягом 2 тижнів до операції i 1- 2 мг на день протягом 2 тижнів після операції.

11. При клімактеричних розладах у вигляді припливів i нічних пітнінь овестин застосовують лише всередину по 4-8 мг на добу протягом 2-х тижнів 3 поступовим зниженням дози. Використовують лівіал, в його таблетці міститъся 2,5 мг активної речовини тиболону. Він стабілізує гіпоталамо-гіпофізарну систему. Показаний при природній i хірургічній менопаузі. Випускається в спеціальній упаковці по 28 таблеток. Призначають по 1 таблетці на добу. Приймають протягом 3 міс. i більше. Приймання препарату потрібно починати через рік після останньої природної менструації.

12. Для лікування постменопаузного остеопорозу використовують рокальтрол, альфакальцидол, фосамакс, кальцемін.

Рокальтрол призначають по 0,25 мкг 2 рази на до6у під контролем рівня кальцію i креатиніну крові, який проводять кожні 4 тижні після початку лікування, а потім кожні 6 місяців.

Альфакальцидол призначають в дозі 0,5-1,0 мкг 1 раз на добу при гіпофункції паращитоподібних залоз i захворюваннях, які пов'язані 3 порушенням обміну вітаміну D- в дозі 1- 4 мкг 1 раз на добу.

Фосамакс приймають по 1 таблетці (0,01 г) на добу за 30 хв до їди, запиваючи стаканом води.

Кальцемін приймають по 1 таблетці (0,005) 2 рази на добу за 30 хвилин до їди.

До препаратів групи вітаміну D відносять остеохін, остеогенон, осин. Остеогенон приймають по 2- 4 таблетки (капсули), в кожній 3 яких міститься 800 мг препарату, 2 рази на день, за іншими показаннями - 1- 2 таблетки на день. Тривалість курсу встановлюється індивідуально i становить від 2- 3 місяців до 1,5 - 2 років. Осин приймають по 40 мг 2 рази на добу з перервою на 12 год.

Клімакс у чоловіків - це перехідний період якісної перебудови організму в нових вікових умовах, обумовлений зміною репродуктивної функції.

Встановлено, що з віком поріг чутливості гіпоталамуса до статевих гормонів знижується, що приводить до підвищення в крові рівня гонадотропінів на тлі відносно повільного зниження концентрації андрогенів. Інволюційні процеси торкаються перш за все інкреторної функції яєчок. При морфологічному дослідженні виявляються атрофічні процеси в інтерстиціальній тканині яєчок.

В нормі у чоловіків 30 - 40 років кількість тестостерону складає 6,5 - 10,0 нг/мл. 3 віком його кількість знижується.

3меншення андрогенів у чоловічому організмі супроводжується невротичним станом, збудженням вазомоторного центру гіпоталамуса, виділенням гіпофізом великої кількості вазопресину, що змінює стан судинного тонусу.

Клінічний досвід показує, що у половини чоловіків, старших 60 років, простата має тенденцію до збільшення. Причиною цього є аденоматозне розростання парауретральної групи залоз при атрофічних процесах в іншій частині простати. Гормонозалежну доброякісну пухлину простати відносять до хвороб клімактеричного періоду, яка є супутником чи наслідком клімаксу.

Дослідження передміхурової залози проводять на У3Д за допомогою ректального датчика.

3 віком зменшується кількість секрету простати i лецитинових зерен у ньому, змінюється характер кристалізації. Встановлено, що основним мікроелементом, який виділяється простатою, є цинк, який має велике значення в забезпеченні плодоносної здатності сперми. Наявність лимонної кислоти в простатичному секреті свідчить про активність функціональних процесів, а зниження фруктози - про інволюційні процеси в сім'яних міхурцях.

Розрізняють фізіологічний клімакс, який перебігає без клінічних проявів, i патологічний - 3 різними клінічними проявами.

Розвиток клімаксу може бути в результаті старіння (основна ознака згасання функції статевих залоз i як наслідок - зміни ЦНС i внутрішніх органів), кастрації; внаслідок запалення, малігнізації статевих залоз; при порушенні кровопостачання сім'яників; після променевого опромінення, а також викликаний білатеральним крипторхізмом i як результат алкогольних та інших інтоксикацій.

Головними ознаками є: головний біль, посилене серцебитгя, біль в ділянці серця, не пов'язаний 3 фізичним навантаженням, задишка, припливи жару до голови, раптове почервоніння обличчя, шиї, підвищений АТ.

Найбільш типовими проявами клімаксу є:

1. Порушення функції серцево-судинної системи. Відчуття тяжкості, нестачі повітря, «вдихи невротика». АТ нестійкий, на ЕКГ спостерігається зниження інтервалу S-Т у всіх відведеннях.

2. Дискомфорт 3 боку органів травлення без виражених органічних змін. Можлива поява артралгічного болю.

3. Психоневротичні розлади: загальна сла6ість, знесилення, сонливість протягом дня, внутрішня тривога, підвищена дратівливість, послаблення пам'яті, канцерофобія.

4. Ендокринні порушення стосуються перш за все статевої функції i проявляються зниженням продукції андрогенів тестикулярного походження і підвищенням секреції гонадотропінів.

5. Сечостатеві розлади проявляються з6ільшенням частоти сечовипускання, зменшенням розмірів i сили сечової струмини, неповним спорожненням сечового міхура, необхідністю натужитись в кінці акту сечовипускання.

У 80 % чоловіків 3 патологічним клімаксом порушується статевий потяг i значно знижується потенція. В деякик випадках лібідо зберігається, але зменшується частота статевих актів i знижується їх якість - послаблюється ерекція, передчасне сім'явипорскування.

В період клімактерії часто виникають цукровий діабет, артрози, серцево- судинні захворювання, інволюційний психоз та ін.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 425 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)