АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Структура і властивості індукторів інтерферону

Усі ІФН, відповідно до їхньої структури, фізико-хімічних та біологічних властивостей, поділяють на два типи [[10], [11]]. ІФН типу І відомі як вірусні ІФН; до них належать вісім видів - лейкоцитарний ІФН (ІФН-a), ІФН фібробластів (ІФН-b), ІФН-d, ІФН-e, ІФН-k, ІФН-l, ІФН-w та трофобластний ІФН-t [[12]]. ІФН типу ІІ відомий як імунний ІФН (ІФН-g). На подібні типи, відповідно до типу індукованого ними ІФН, можна розділити й індуктори. При цьому існують певні закономірності щодо природи індукторів, які індукують синтез ІФН того чи іншого типу. ІФН І типу індукують у клітинах багатьох тканин віруси, дволанцюгові РНК (длРНК), а також низка синтетичних низькомолекулярних сполук. ІФН ІІ типу продукується Т-клітинами й клітинами – природними кілерами (ПК) у відповідь на чужорідні антигени та мітогени [[13]].

Недавно було встановлено, що головними продуцентами ІФН І типу в крові людини є клітини, що отримали назву природних ІФН-ab-продукуючих клітин (natural IFN-ab-producing cells – IPC). Ці клітини виявилися ідентичними дендритним клітинам-поперед­ни­кам CD⁴IL-3Ra^highCD3^-CD11c^- (pre-DC2) [[14], [15]], які диференціюються у дендритні клітини у відповідь на дію інтерлейкіну-3 (IL-3) та вірусів.

Щодо індукторів ІФН І типу, то окрім вірусів, інтерфероногенні властивості яких добре описані [[16], [17]], і які в силу зрозумілих причин не можуть розглядатися як противірусні агенти, до цієї групи входять, у першу чергу, високомолекулярні препарати нуклеїнової природи.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 409 | Нарушение авторских прав