АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Індуктори ІФН ІІ типу

Окрему групу складають індуктори ІФН ІІ типу. До них відносяться Т-клітинні мітогени – лектини кормових бобів, квасолі, сої, сочевиці [11, 16, [189], [190]], бактерійні ліпополісахариди [[191], [192]], оксиданти, антилімфоцитарні сироватки, специфічні антигени різного походження в культурах сенсибілізованих лімфоцитів та аллоантигени, які беруть участь в процесі розпізнавання клітин [208].

Мітогени – фітагемагглютинін та Кон А у широкому діапазоні концентрацій стимулювали індукцію ІФН-g у змішаних культурах лейкоцитів [190]. Як перспективні індуктори ІФН-g розглядаються також деякі немітогенні лектини рослинного походження, зокрема агглютинін проростків пшениці, який зв’язує сіалові кислоти, нейрамінову кислоту та фетуїн, а також взаємодіє з олігосахаридами [[193]]. Проте не тільки рослинні, але і бактеріальні лектини мають високу g-інтерфероногенну активність. Встановлено, що позаклітинні лектини Bacillus subtilis викликали індукцію ІФН-g в Т лимфоцитах здорових донорів [192].

Як індуктори ІФН ІІ типу, особливий інтерес викликають ЛПС грамнегативних бактерій. Так, препарат ЛПС Escherichia coli O55:B5 (Sigma) використовують як класичний індуктор ІФН-g. Проте, використання ЛПС як противірусних агентів обмежується їх токсичністю та пірогенністю, яка в основному пов’язана з наявністю в складі цих препаратів ліпіду А. У зв’язку з вищесказаним, достатньо перспективними в плані подальшого клінічного впровадження можуть бути нетоксичні та апірогенні бактеріальні полісахариди, яким притаманна інтерфероногенна активність.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 424 | Нарушение авторских прав