АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Нітропрусід натрію.

За своїми фармакодинамічними властивостями нітропрусід натрію належить до артеріальних та венозних вазоділататорів та здатний зменшувати як після-, так і переднавантаження.

Цей препарат характеризується значною антигіпертензивною ефективністю, швидким початком та нетривалістю дії (період напіввиведення дорівнює 3-4 хв.), тобто за фармакокінетичними особливостями наближується до ідеального засобу для лікування ускладненого ГК. Втім, нітропрусід має ряд властивостей, які значно обмежують його використання. Це і можливість швидкого виникнення тахіфілаксії, і необхідність використання спеціальних заходів для попередження його деградації під дією світла, і утворення значної кількості цитотоксичних вільних радикалів в результаті надлишку оксиду азоту, але найголовніше – загроза інтоксикації ціанідами.

Приблизно 44% від загальної маси нітропрусіду складають ціаніди, які вивільняються в організмі людини без участі ферментів. Вони блокують процеси клітинного дихання, що може проявлятися в клініці «безпричинною зупинкою серця», розвитком коми, енцефалопатії, судом або незворотної вогнищевої неврологічної симптоматики. На теперішній час немає достатньо чутливих та доступних методів моніторингу інтоксикації ціанідами.

Тому нітропрусід натрію слід використовувати тільки за відсутності або неефективності інших антигіпертензивних препаратів, тривалість його введення повинна бути якомога коротшою, а швидкість інфузії - не перевищувати 2 мкг/кг/хв.

У разі необхідності застосування великих доз нітропрусіду натрію (від 4 до 10 мкг/кг/хв.) або якщо тривалість інфузії перевищує 30 хвилин рекомендують застосовувати введення тіосульфату натрію.

Нітропрусід натрію в основному використовують у хворих з набряком легенів або при розшаровуючий аневризмі аорти, коли необхідно швидко та значно знизити рівень АТ. Препарат зменшує мозковий кровобіг та підвищує рівень внутрішньочерепного тиску, що значно обмежує його використання у хворих з неврологічними гіпертензивними станами.

У хворих з ІХС нітропрусід може викликати значне зменшення регіонального кровотоку (ефект обкрадання).

У зв’язку зі збільшення летальності пацієнтів із гострим інфарктом міокарда його застосування у даної категорії хворих протипоказано.

Нітрогліцерин.

Як і нітропрусід натрію відноситься до нітровазодилатаорів, але на відміну від останнього не має вираженого артеріального ефекту (проявляється лише у великих дозах) та впливає в основному на венозний тонус, зменшуючи переднавантаження серця. В умовах зниження об’єму циркулюючої крові, що є характерною рисою всіх (окрім набряку легенів) УГК, це призводить до зменшення серцевого викиду та є небажаним у хворих з порушеннями мозкового та ниркового кровообігу. У деяких хворих за рахунок дефіциту ОЦК виникнення значної гіпотензії та рефлекторної тахікардії виявляли вже на початку терапії нітрогліцерином.

При лікуванні УГК внутрішньовенну інфузію нітрогліцерину слід починати зі швидкості 5 мкг/хв. Швидкість інфузії може збільшуватися на 5 мкг/хв. кожні 3-5 хвилин до 20 мкг/хв. Якщо зниження АТ є недостатнім подальше підвищення швидкості інфузії проводять на 10 мкг/хв. кожні 3-5 хв. Максимальна швидкість інфузії – 200 мкг/хв. Досягнення хоча б часткового антигіпертензивного ефекту на будь-якому етапі змушує уповільнити темпи збільшення швидкості інфузії, рекомендовані вище.

Фармакокінетика нітрогліцерина є дуже близькою до нітропрусіду натріюта наближується до ідеального антигіпертензивного засобу. Ефект препарату реєструється вже через 2-5 хв. від початку інфузії та триває 5-10 хв. після її закінчення.

Завдяки зменшенню переднавантаження, а також прямому коронаровазодилатуючому ефекту, нітрогліцерин є препаратом вибору у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (у більшості хворих сумісно з бетаадреноблокаторами) та гострою серцевою недостатністю (набряк легенів).

Суттєвою проблемою при використанні нітрогліцерину є розвиток толерантності до його дії, яка у деяких випадках розвивається дуже швидко від початку застосування.

Головний біль виникає приблизно у третини хворих і є найчастішим побічним ефектом, при тривалому використанні можливий розвиток метгемоглобінемії.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 432 | Нарушение авторских прав