 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Етіологічна класифікація порушень глікемії (ВООЗ, 1999)I. Цукровий діабет типу 1 (деструкція р-клітин, що звичайно призво 1. Автоімунний. 2. Ідіопатичний. II. Цукровий діабет типу 2 (від переважання резистентності до інсуліну з відносною інсуліновою недостатністю до переважання секреторного дефекту з інсуліновою резистентністю або без неї) III. Інші специфічні типи діабету 1. Генетичні дефекти В-клітинної функції. 2. Генетичні дефекти дії інсуліну. 3. Захворювання екзокринної частини підшлункової залози. 4. Ендокринопатії. 5. Діабет, індукований лікарськими засобами або хімічними речовинами. 6. Інфекції. 7. Незвичайні форми імунно-опосередкованого діабету. 8. Інші генетичні синдроми, інколи поєднані з діабетом. IV. Гестаційний цукровий діабет Розподіл цукрового діабету на типи 1 і 2 можливий тільки за умов детального вивчення анамнезу хворих, аналізу клінічного перебігу захворювання та визначення деяких лабораторних показників. Визначення типу цукрового діабету дозволяє лікарю обрати оптимальний лікувальний режим та призначити адекватну цукрознижувальну терапію. Цукровий діабет типу 1 спостерігають у дитячому та юнацькому віці, у віці до 30—40 років, він має тяжкий лабільний перебіг. Цукровий діабет типу 2 спостерігають у 80—85% усіх хворих на цукровий діабет, розвивається у віці понад 30 років, близько 60—70% таких пацієнтів огрядні. Притаманні цьому типові цукрового діабету симптоми маловиражені, ке-тоацидоз виникає дуже рідко. Для впливу на гіперглікемію немає потреби в інсуліні. Цукровий діабет типу 2 є гетерогенним захворюванням із порушенням секреції інсуліну та його дії. Більша частина випадків асоційована з резистентністю до інсуліну. Порівняльну характеристику типів цукрового діабету наведено в таблиці.
Диференціально-діагностичні ознаки різних типів цукрового діабету
Важливе значення для клініки мають інші типи даного захворювання, які зручніше було б називати вторинним цукровим діабетом. Цукровий діабет вагітних (гестаційний діабет) зумовлений порушенням толерантності до глюкози під час вагітності і зникає після пологів. Він розвивається у 2% вагітних у II триместрі. Переважна більшість хворих мають надлишкову масу тіла і в 50% із них протягом 15 років маніфестує цукровий діабет типу 2. Окрім цих типів спостерігають ще багато інших, серед яких найбільш визначним є LAD А-діабет, MODY-діабет, вторинний діабет. LADA-діабет (Latent autoimmune diabetes of adults) — ця форма цукрового діабету отримала назву повільно прогресуючого цукрового діабету типу 1, або латентного автоімунного діабету дорослих (маніфестація цієї форми припадає на вік після 40 років). Тривалий час зберігається залишкова секреція інсуліну, яку можливо стимулювати цукрознижувальними похідними сульфонілсечовини.
Класифікація вторинного цукрового діабету (за D. Gross, 1995)
MODY-діабет (Maturity-onset type diabetes of the young) — інсуліноне-залежний діабет людей юнацького віку, або ранній інсулінонезалежний цукровий діабет, масонський тип, цукровий діабет типу Mason. Маніфестація захворювання спостерігається у віці між 12 і 25 роками. Для цієї форми характерна достатня продукція інсуліну впродовж багатьох років та автосомно-домінантний тип спадковості. Діабет, зумовлений недостатністю харчування, останнім часом трапляється дуже рідко і тому був рекомендований експертами ВООЗ до вилучення з класифікації. Клінічні форми явного цукрового діабету мають свої специфічні клінічні ознаки, які в період декомпенсації захворювання супроводжуються постійними гіперглікемією та глюкозурією. До основних критеріїв ступенів тяжкості відносять наступні: 1) легка форма — глікемія натще до 8 ммоль/л, добова глюкозурія — 2) середня форма — глікемія натще до 14 ммоль/л, глюкозурія до 40 г/л, можливий епізодичний невиражений кетоз, функціональні стадії ангіопатій та нейропатії. Для компенсації захворювання необхідно приймати пероральні цукрознижувальні препарати або інсулін у дозі до 40 ОД на добу (до 0,6 ОД/кг на добу); 3) тяжка форма— глікемія натще понад 14 ммоль/л, глюкозурія понад 40 г/л. Протягом доби виявляють коливання глікемії понад 5— б ммоль/л, які часто супроводжуються станами кетозу і кетоацидозу. Хворим необхідно вводити інсулін у великих дозах — більше за 40 ОД на добу (більше за 0,7—0,8 ОД/кг на добу), у них діагностують термінальні стадії ангіопатій різної локалізації та нейропатію. Необхідно відзначити, що об'єктивне визначення ступеня тяжкості при вперше виявленому цукровому діабеті можливе тільки через певний час (12—18 тиж) за умов тривалого спостереження за хворим у динаміці, комплексного клініко-лабораторно-інструментального обстеження на тлі адекватно призначеного цукрознижувального засобу.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1020 | Нарушение авторских прав |