АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Психологічний супровід адаптації дітей

У дошкільних закладах освіти

Методичні рекомендації

Дніпропетровськ

Мушинський В.П.

Психологічний супровід адаптації дітей у дошкільних закладах освіти. Методичні

Рекомендації. – Дніпропетровськ: ОМЦ ПП і СР, 2007.

У посібнику визначаються основні завдання та етапи організації адаптаційного періоду у дошкільному навчальному закладі, розглядаються напрямки роботи практичного психолога, пропонуються програми визначення індивідуальних особливостей дітей.

Посібник адресовано керівникам дошкільних навчальних закладів, методистам, практичним психологам.

З М І С Т

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Як правило, необхідність соціальної адаптації виникає у зв’язку з кардинальною зміною діяльності людини та її соціального оточення. Процес адаптації, як пристосування людини до умов нового соціального середовища, передбачає: 1) адекватне сприйняття оточуючої реальності і самого себе; 2) адекватну систему відносин і спілкування з оточенням; 3) здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку; 4) здатність до самообслуговування і самоорганізації, до взаємодії з іншими; 5) зміну поведінки у відповідності до рольових очікувань інших членів колективу.

У ситуації новизни знаходяться діти, що вперше переступають поріг дитячого садка: із звичного світу сім’ї вони потрапляють у зовсім інші умови життєдіяльності. В такій же ситуації знаходяться і першокласники, які вперше переступають поріг школи, від яких тут чекають позиції «учня» і замість гри пропонують систематичну розумову працю. І у п’ятикласників, і у десятикласників також змінюється соціальне оточення (новий склад класу, нові учителі) та система діяльності (навчальна ситуація нового ступеня освіти).

Ситуація новизни для кожної людини в певній мірі є тривожною. Дитина (підліток) переживає емоційний дискомфорт перед усім через невизначеність уявлень щодо нових вимог з боку дорослих, щодо особливостей і умов навчання, щодо цінностей і норм поведінки в новій групі ровесників. Цей стан можна назвати адаптаційним синдромом. Він відзначається внутрішньою напруженістю та підвищеною тривожністю, настороженістю, що ускладнює прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Така психологічна напруженість, коли вона триває досить довго, може призвести до стану дезадаптації.

Не менш важливим виявляється процес адаптації і для педагога (вихователя, учителя), який, не знаючи своїх вихованців, не може успішно організовувати їх поведінку, індивідуалізувати та диференціювати навчання.

Незалежно від того, яким чином дитина поступає в дитячий садок або починає навчальний рік у школі, природній процес адаптації так чи інакше відбувається. Питання у тому, скільки часу буде витрачено дитиною та педагогом на адаптацію, і наскільки цей процес буде ефективним. З цією метою, враховуючи об’єктивні труднощі процесу адаптації для вказаних вікових категорій дітей та підлітків, а також для того, щоб цей природній процес адаптації проходив більш організовано та ефективно, в закладах освіти доцільно вводити перехідний адаптаційний період.

Його основними задачами повинні стати наступні:

- створення доброзичливої атмосфери взаємодії для всіх учасників навчально-виховного процесу;

- розробка узгоджених дій дорослих – батьків, педагогів, вихователів;

- зближення виховних підходів у сім’ї та у відповідному закладі освіти;

- ознайомлення дітей з новою навчальною ситуацією, з новими вимогами і правилами поведінки;

- допомога дітям щодо оволодіння новою соціальною роллю;

- налагодження адекватних міжособистісних стосунків у системі: «батьки - вихователь», «дитина - вихователь», «дитина - дитина» - у дошкільному закладі; «батьки – учитель», «учень - учитель», «учень - учень» - у шкільному закладі.

Для того, щоб адаптаційний період був ефективним, необхідні такі етапи його організації [3]:

1) прийняття педагогічним колективом ідеї адаптаційного періоду та усвідомлення його значення;

2) розробка психологом навчального закладу варіанту програми для кожної вікової групи дітей;

3) створення педагогами програми адаптаційного періоду з урахуванням власних можливостей на основі базової програми;

4) забезпечення адміністрацією навчального закладу необхідних умов для проведення адаптаційного періоду (наказ, зміни у розкладі занять, надання кабінетів для роботи і т.п.);

5) залучення до проведення адаптаційного періоду інших спеціалістів (вчителів музики, образотворчого мистецтва, фізкультури);

6) проведення тематичних батьківських зборів для з’ясування батьківських очікувань щодо перебування їх дитини у відповідному закладі освіти та ознайомлення з наслідками адаптаційного періоду;

7) узагальнення педагогами матеріалів індивідуальної роботи з дітьми та надання результатів батькам;

8) підсумковий аналіз результатів адаптаційного періоду практичним психологом та розробка відповідних рекомендацій;

9) проведення психолого-педагогічних консиліумів за наслідками адаптаційного періоду та розробка корекційно-розвивальних програм;

10) підготовка підсумкової аналітичної довідки «Про адаптаційний період у навчальному закладі».

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 507 | Нарушение авторских прав