АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФІЗІОЛОГІЯ СНУ.

Сон є фізіологічною потребою організму. Він займає приблизно 1/3 життя людини. Під час сну спостерігається ряд змін у фізіологічних системах людини: відсутні свідомість і реакції на багато подразників зовнішнього середовища, різко понижені рухові рефлекторні реакції, повністю гальмується умовнорефлекторна діяльність організму. Виявлені значні зміни в активності вегетативних функцій: зменшується частота сердечних скорочень і величина артеріального тиску; дихання стає рідшим і поверхневим; зменшується інтенсивність обміну речовин і декілька знижується температура тіла; знижується діяльність системи травлення і нирок. Під час глибокого сну наголошується пониження м'язового тонусу. У сплячої людини більшість м'язів повністю розслабляються. Характерні зміни біоелектричній активності головного мозку під час сну. Аналіз електроенцефалограми свідчить про те, що сон — неоднорідний стан. Слід розрізняти сон А, повільний, або ортодоксальний, сон (на електроенцефалограмі переважають повільні високоамплітудні дельта-хвилі) і сон В, швидкий, або парадоксальний, сон (на електроенцефалограмі реєструються часті, нізкоамплітудниє хвилі, що нагадують бета-ритм). Якщо людину розбудити в цей час, то він зазвичай повідомляє, що бачив сон. У людини періодика сну і неспання приурочена до добової зміни дня і ночі. Доросла людина спить один раз в добу, зазвичай вночі, такий сон називається однофазним. У дітей, особливо раннього віку, сон багатофазний. Потреба уві сні пов'язана з віком. Новонароджені сплять до 20—23 ч в добу; діти 2—4 років — 16 ч; 4—8 років — 12 ч; 8—12 років — 10 ч; 12—16 років — 9ч; дорослі люди сплять 7—8 ч.

Механізм сну. Існує декілька теорій, що пояснюють фізіологічну суть сну. Всі теорії сну можна розділити на дві групи: гуморальні і нервові.

Серед гуморальних теорій найбільшого поширення набула теорія «отрут сну» («самоотруєння»). Згідно цієї теорії, сон є наслідком самоотруєння мозку продуктами обміну речовин, які накопичуються при неспанні (молочна кислота, углекислотний газ, аміак та інші).

Останніми роками інтерес до гуморальних (хімічним) теорій сну посилився. Це пов'язано з тим, що було виділене і синтезоване особлива речовина (низькомолекулярний поліпептид), поява якої сприяє настанню сну, —гипногенний чинник. До природних гипногенним чинників відносять і серотонін.

І. П. Павлов створив вертикальну теорію сну. Розвиток природного фізіологічного сну пов'язаний з діяльністю нейронів кори великого мозку. У працюючих нейронах кори головного мозку поступово розвивається стомлення, яке створює умови для виникнення процесу гальмування, сприяючого відновленню і відпочинку нервових клітин.

Спочатку гальмування виникає в більш менш обмеженій групі кліток кори великого мозку. Якщо гальмування не зустрічає перешкоди у вигляді сильного вогнища збудження, воно іррадіїруєт, охоплюючи всю кору, і поширюється на підкіркові центри.

І. П. Павлов розрізняв сон активний і пасивний. Активний сон виникає під впливом монотонних подразників, що тривало діють (колискова пісня, стук коліс поїзда, що йде, і т. д.). Пасивний сон розвивається при обмеженні вступу нервових імпульсів в кору великих півкуль.

У клінічній практиці відомі випадки настання тривалого сну у хворих з порушеною функцією аналізаторів. Вітчизняний терапевт С. П. Боткин спостерігав хворого, в якого унаслідок важкого захворювання були повністю втрачені зір, слух і чутливість шкіри за винятком невеликої ділянки на правій руці. Вона весь час знаходилася в стані сну.

Коли торкалися до ділянки шкіри, що зберегла чутливість, хворий пробуджувався, з нею можливо було встановити контакт. Існують вистави, засновані на клінічних даних і результатах експериментальних досліджень, про наявність в головному мозку (у зорових горбах і подбугорье) «центру» сну.

В даний час теорію «центру» сну пояснюють, виходячи із значення ретикулярної формації і її взаємовідношення з корою великого мозку. Через ретикулярну формацію до кори поступають аферентні імпульси, вони активують, тонізують її, підтримують в безсонному стані. Якщо зруйнувати ретикулярну формацію або вимкнути її фармакологічними речовинами (аміназін), настає сон.

Дата добавления: 2015-10-19 | Просмотры: 743 | Нарушение авторских прав