АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рефлекси із залученням ланок автономної рефлекторної дуги

Процеси в автономнiй i соматичнiй системах тiсно пов'язанi, хоча при подразненнi автономних чутли-

вих волокон обидвi системи залучаються до вiдповiдi в рiзному ступенi. Рефлекси в цьому випадку подiляються на вiсцеро-вiсцеральнi, вiсцеросоматичнi, вiсцеросенсорнi.

Вiсцеро–вiсцеральний рефлекс обумовлений шляхами, у котрих збудження виникає й завершується у внутрiшнiх органах. Прикладами вiсцеро-вiсцеральних рефлексiв можуть бути: класичний дослiд Гольца, який iлюструє сповiльнення серцевих скорочень при механiчному подразненнi брижi; змiни артерiального тиску, частоти серцевих скорочень при подразненнi каротидної й аортальної рефлексогенних зон.

Вiсцеросоматичний рефлекс забезпечується шляхами, збудження яких, на доповнення до вiсцеральних, викликає також соматичнi вiдповiдi. Вiдомо, що подразнення хемо- i механорецепторiв каротидної зони супроводжується гальмуванням загальної рухової активностi тощо.

Вiсцеросенсорний рефлекс забезпечується шляхами, у котрих у вiдповiдь на подразнення автоном- них чутливих волокон виникають реакцiї не тiльки у внутрiшнiх органах, м'язах, але й змiнюється соматич- на чутливiсть.

Соматовiсцеральний рефлекс – активацiя вісцерорецепторiв i соматичних аферентних волокон викликає змiни у вiсцеральних органах. Прикладом можуть бути реакцiї судин при термiчних впливах на рецептори шкiри.

З наявністю спряжених рефлексів між вісцеральною й соматичною системами ми зустрічаємось у клініці. У разі патологічної інтероцептивної імпульсації від ураженого органу виявляються вісцеро- дермальні рефлекси, як наслідок аферентації від патологічного вогнища. Проявами можуть бути локальне потовиділення, почервоніння та підвищена електропровідність шкіри (відповідно з зонами Захар’їна- Геда).

Класичною ознакою вісцеро-моторного рефлексу є захисне напруження м’язів черевного пресу (de- fense) у ділянці проекції ураженого запальним процесом органу з відповідною частиною перітонеуму. До такої ж категорії захисних рефлексів можна віднести й певну вимушену позу. Прикладом соматовісцерального рефлексу є знеболююча дія теплої грілки на шкіряну зону, де спроектовано ураже- ний орган.

Медiатори автономної нервової системи

Особливостi й механiзми синаптичної передачi в автономнiй нервовiй системi принципово такi ж, як i в соматичнiй. Однак в автономнiй нервовiй системi пре- i постсинаптичнi утво- рення значно рiзноманiтнiшi. Це нейрони, клiтини гладких м'язiв, залоз та мiокарду (рис. 4.38).

В АНС нараховується бiльше десятка медiаторiв – ацетилхолiн, норадреналiн, серотонiн та iншi бiогеннi амiни, АТФ й амiнокислоти. У зв'язку з цим нейрони, що їх утворюють, називають холiнергiчними, адренергiчними, серотонiнергiчними, пуринергiчними, i т.п. Iснує також багато типiв гiпоталамiчних нейронiв, якi

продукують нейрогормони.

Рис. 4.38. Принципова схема хімічної передачі збудження в еферентній ланці рефлекторної дуги соматичного й автономного (вегетативного) рефлекса (за В.М.Покровським і Г.Ф.Коротько, 1997).

АХ – ацетилхолін; А – адреналін; НА – норадреналін; АХ1 – блокується ядом кураре; АХ2 – блокується гангліобло- каторами (гексонієм); АХ3 – блокується атропіном.

Ацетилхолiн (Ах) звiльняється в закiнченнях усiх преганглiонарних (i симпатичних, i парасимпатич- них) нейронiв i бiльшостi постганглiонарних парасимпатичних нейронiв. Крiм того, частина пост- ганглiонарних симпатичних нейронiв, якi прямують до потових залоз i, можливо,

симпатичнi нейрони, що викликають розширення судин скелетних м'язiв, також здiйснюють передачу за допомогою Ах.

У тканинах є фермент, що руйнує Ах – ацетилхолiнестераза.

Дiя Ах може бути вiдтворена за допомогою фармакологiчних препаратiв. Так, нiкотин викликає подiбний ацетилхоліну ефект при дiї на постсинаптичну мембрану постганглiонарного нейрона, токсин мухомора мускарин – на мембрану ефекторного органа. Така рiзниця в реакцiях стала основою для видiлення двох типiв холiнорецепторiв: нiкотинового (Н-холiнорецептора) i мускаринового (М – холiнорецептора).

Фармакологiчнi препарати, якi впливають на ефекторний орган аналогiчно постганглiо-нарному пара- симпатичному нейрону, одержали назву парасимпатомiметикiв.

Q М-холіноміметики (збуджують М-холінорецептори): пілокарпін, ацеклідин.

Q Н-холіноміметики (збуджують Н-холінорецептори): цитизин.

Q Антихолінестеразні (блокують холінестеразу, при цьому ацетилхолін, який виділяється, не

руйнується і його ефект підсилюється й пролонгується; ефективніше діють на органи з М- холінорецепторами): прозерин, оксазил – діють переважно на нервово-м’язову передачу; фосфакол, езерин – діють на ЦНС.

Iснують речовини (холінолітики), якi вибiрково блокують синаптичну передачу в холінергічних синап- сах.

❖Блокатори М-холiнорецепторів: атропiн i скополамiн.

❖Блокатори Н-холiнорецепторів:

а) гангліоблокатори – бензогексоній, пентамін; б) курареподібні (м’язові релаксанти, взаємодіють з

Н-холінорецепторами скелетних м’язів, у т.ч. і дихальних) – тубокурарина хлорид, диплацин, дитилін.

Окрiм медiаторної ролi, Ах володiє i загально-бiологiчною дiєю. Він пригнiчує роботу серця, пiдсилює ле- геневу вентиляцiю, скорочує м'язи бронхiв, пiдсилює шлунково-кишкову перистальтику, активує секрецiю травних залоз. Унаслiдок короткочасноcті ефекту сам Ах не використовується, але використовуються його похiднi метахолiн i карбамiлхолiн.

Норадреналiн й адреналiн. Норадреналiн вiдрiзняється вiд адреналiну вiдсутнiстю метилового ради- калу в бiчному ланцюгу. Звiдси й виникла його назва (вiд нiмецького Nitrogen ohne Radical – NOR). Норадреналiн є медiатором у постганглiонарних симпатичних закiнченнях судин серця, печiнки, селезiнки. Його вмiст досягає 10% вiд загальної кiлькостi катехоламiнiв у дiлянках симпатичної iннервацiї. У мозко- вому шарi надниркових залоз, клiтини яких гомологiчнi постганглiонарному симпатичному нейрону, вмiст норадреналiну досягає 20%, решта припадає на адреналiн. У тканинах є фермент моноаміноксидаза, який руйнує адреналін. Є ще й третiй природний катехоламiн у тканинах – дофамiн.

Потрапляючи на постсинаптичну мембрану, норадреналiн взаємодiє з її специфiчними структурами – адренорецепторами. На адренорецептори може дiяти не тiльки медiатор, але й аналогiчнi фармакологiчнi речовини, якi називають адреномiметичними.

Вiдповiдно з чутливiстю до рiзних катехоламiнiв адренорецептори подiляють на α-адренорецептори

Норадреналiн збільшує силу серцевих скорочень, викликає пiдвищення систолiчного й дiастолiчного

тиску без прискорення серцевого ритму. Унаслiдок звуження ниркових судин норадреналiн викликає гальмування дiурезу й затримку натрiю. Пiд впливом норадреналiну знижується секрецiя залоз шлунково- кишкового тракту, розслаблюються гладкi м'язи кишки, у той же час слиновидiлення пiдсилюється.

Адреналiн характеризується бiльшим дiапазоном симпатикотропної дiї, нiж норадреналiн. Збiльшує хвилинний об'єм серця. Справляє розширюючу й антиспазматичну дiю на бронхи, рефлекторно знижує частоту й амплiтуду дихання. Адреналiн є антидiуретиком, знижуючи видiлення з сечею iонiв калiю й натрiю. Вiн гальмує шлунково-кишкову моторику, розслаблює стiнки органiв, але скорочує сфiнктери сечостатевої й шлунково-кишкової систем, гальмує травну секрецiю. Адреналiн пiдвищує скоротливiсть скелетних м'язiв, що особливо виявляється на фонi їх втоми.

Речовини, що вiдтворюють ефекти подразнення постганглiонарних симпатичних нейронiв, одержали назву адреноміметики; речовини, що попереджують цю дiю – адреноблокатори й симпатолiтики.

➢ Адреноміметики прямої дії (безпосередньо впливають на адренорецептори, збуджуючи їх):

норадреналін ( діє на α-адренорецептори), адреналін (α β), ізадрин (β), мезатон (α), нафтизин (α).

➢ Адреноміметики непрямої дії (пригнічують дію фермента моноаміноксидази (МАО-аза), що призводить

до накопичення адреналіну в нервових закінченнях): ефедрін (α β), фенамін (α β).

➢ Адреноблокатори (блокують адренорецептори):

· α-адреноблокатори: фентоламін, тропафен;

· β-адреноблокатори: корданум, атенолол (кардіоселективні), анаприлін, транзикор, віскен (загальної дії), кордарон (змішаної дії).

➢ Симпатолітики (зменшують вміст медіатора в нервових закінченнях): октадин, метилдофа, резерпін,

раунатин.

Трансдуктори. Для виконання своїх функцiй i пiдтримання гомеостазу АНС, поряд зi звичайними ней- ронами, має особливi клiтини, сприймання iнформацiї в яких здiйснюється звичайним шляхом, а вiдповiдi

– ендокринним способом. Такi клiтини звуться трансдукторами. До трансдукторiв вiдносять:

· хроматофiннi клiтини мозкового шару надниркових залоз, якi вiдповiдають на холiнергiчний передавач преганглiонарного симпатичного волокна видiленням адреналiну й норадреналiну;

· юкстагломерулярнi клiтини нирок, якi вiдповiдають на адренергiчний передавач постганглiонарного симпатичного волокна видiленням у кров'яне русло реніну;

· нейрони супраоптичного й паравентрикулярного ядер гiпоталамусу, якi реагують на адренергiчний, холiнергiчний та iншi передавачi видiленням вазопресину й окситоцину;

· нейрони ядер гiпоталамусу, якi видiляють у судинну систему фактори регуляцiї.

Серотонiн (С) видiлено в 1937 р. з ентерохромафiнних клiтин кишки. 90% С синтезується в шлунко- во-кишковому трактi й вiдкладається в гранулах цитоплазми. Пiд час травлення частина С звiльняється в просвiт кишечника. Певна кiлькiсть його потрапляє в портальну систему.

У мозку С мiститься головним чином в структурах, що мають вiдношення до регуляцiї вiсцеральних органiв. Особливо багато його в лiмбiчнiй системi, ядрах шва.

На судинний апарат С справляє прямий i рефлекторний вплив, що виражається вазоконстрікцiєю або вазоділятацiєю. Вазоконстрікцiя бiльш чiтко виявляється на денервованих судинах. У скелетних м'язах i шкiрi переважає судинорозширююча дiя, пiдвищується капiлярна проникнiсть. При прямiй дiї С зростає сила серцевих скорочень, хоча цей ефект маскується баро- i хеморецепторними впливами.

На дихальний апарат С також справляє як прямий, так i рефлекторний вплив. При прямому вiдбувається скорочення бронхiальних м'язiв; при рефлекторному (унаслiдок стимуляцiї рефлексогенних дiлянок i аферентних шляхiв) – змiна частоти дихання й легеневої вентиляцiї.

На травний апарат С особливо сильно впливає у людини. Уведення С викликає початкову спастичну реакцiю, яка переходить у ритмiчне скорочення з пiдвищенням тонусу й завершується гальмуванням спонтанної моторної дiяльностi.

Серотонін виконує медiаторнi функцiї в метасимпатичнiй нервовiй системi, а також у центральних утвореннях.

Аденозинтрифосфат (АТФ). Роль АТФ в енергетичному обмiнi добре вiдома. Однак, крiм того, АТФ є синаптичним передавачем, широко представленим у рiзних органах й особливо в ефекторних нейронах метасимпатичної нервової системи, де локалiзується в пресинаптичних термiналiх. У зв'язку з тим, що при стимуляцiї цих термiналей видiляються продукти пуринового розпаду – аденозин та iнозин, ця пере- дача одержала назву пуринергiчної.

Пуринергiчнi нейрони, можливо, складають головну антагонiстичну гальмiвну систему по вiдношенню до холiнергiчної збуджуючої системи, наприклад у механiзмi кишкової пропульсiї.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 741 | Нарушение авторских прав