АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лекція 8. ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ АВТОНОМНИХ ФУНКЦІЙ. ГОРМОНИ ПЕРЕДНЬОЇ І ЗАДНЬОЇ ЧАСТОК ГІПОФІЗА

Ендокринна система, поряд з нервовою, здійснює регуляцію і координацію важливих форм життєдія- льності. Ця регуляція здійснюється за допомогою хімічних речовин, які виділяють залози внутрішньої секреції (ендокринні залози). Залози внутрішньої секреції – це залози у яких відсутні вивідні протоки, тому їхні секрети виділяються безпосередньо в кров, лімфу, тканинну рідину.

Ендокринні залози мають різноманітну морфологічну структуру. Вони розвиваються із епітеліальної тканини, інтерстиціальних клітин, нейроглії і нервових тканин.

Продукти діяльності ендокринних залоз називаються гормонами.

Гормони – біологічно активні речовини, які в невеликих кількостях здатні чинити на організм значний вплив.

До ендокринних залоз відносяться:

- Гіпоталамус.

- Епіфіз.

- Гіпофіз (3 частини: передня, проміжна, задня).

- Щитоподібна залоза.

- Прищитоподібні залози.

- Підшлункова залоза.

- Надниркові залози (кіркова і мозкова речовини).

- Статеві залози.

- Тимус (підгрудинна) або вилочкова залоза.

За хімічною природою всі гормони можна поділити на 4 групи:

1) похідні амінів (гормони щитоподібної залози);

2) пептиди й білкі (гормони гіпоталамуса, гіпофіза, підшлункової залози й інш.);

3) стероіди (кора надниркових залоз, статеві залози);

4) жирові кислоти (тканинні гормони).

У регуляції секреції гормонів приймають участь наступні механізми:

1. Присутність специфічного метаболіта в крові (наприклад, підвищення рівня глюкози викликає секрецію інсуліну підшлунковою залозою, який понижує рівень глюкози в крові).

2. Присутність у крові іншого гормона (наприклад, гормони передньої частини гіпофіза стимулюють секрецію гормонів іншими залозами).

3. Стимуляція з боку вегетативної нервової системи (наприклад, при стресі клітини мозкового шару наднирків починають виділяти адреналін і норадреналін).

Гормони мають специфічність і діють тільки на ті клітини, органи й тканини, які мають специфічні ре- цептори для даних гормонів. Такі органи, клітини й тканини називаються “мішенями”.

При взаємодії гормона з рецептором у цитоплазмі, ядрі або на плазматичній мембрані утворюється гормон-рецепторний комплекс.

Існує 4 механізми дії гормонів, пов’язаних з рецептором:

1) дія на плазматичну мембрану (зміна проникливості);

2) дія на ферментні системи мембрани – вивільнення посередників (цАМФ, ДАГ), які починають ланцюг перетво- рень і призводять до змін метаболізму в клітині;

3) дія на клітинні органели – утворення АТФ в мітохондріях під дією тироксину;

4) дія на геном – стероїдні гормони проходять через мембрану, зв’язуються з рецепторами цитоплазми; цей комплекс проходить в ядро, де діє безпосередньо на ДНК.

За принципом дії на організм розрізняють 4 типи гормонів:

1. Метаболічні гормони, що впливають на обмін речовин.

2. Морфогенетичні впливають на ріст, розвиток і зміни в організмі.

3. Кінетичні (пускові) – впливають на діяльність виконавчих органів.

4. Корегуючі – змінюють активність органів і тканин (адреналін).

Центральними органами ендокринної системи є гіпоталамус і гіпофіз.

Гіпоталамус

Однiєю з найважливiших функцiй гіпоталамуса є регуляцiя дiяльностi гіпофіза.

У нейросекреторних клiтинах супраоптичного й паравентрикулярного ядер гіпоталамуса синтезуються окситоцин та антидiуретичний гормон (АДГ), який має ще назву вазопресин. Гормони в гранулах транспортуються аксонами нейросекреторних нейронiв i видiляються в капiляри нейрогiпофiза (задня частка). АДГ регулює реабсорбцiю води в нирках i збiльшує м’язовий тонус артерiол, пiдвищуючи таким чином артерiальний тиск. Окситоцин стимулює скорочення м'язiв матки й молочних залоз.

У медiальному гіпоталамусі (гiпофiзотропна зона гiпоталамусу) видiляються гормони, котрi є нiби-то

гормонами гормонiв. Їх подiляють на стимулюючi (рилiзiнг-фактори – лiберини ) i гальмуючi секрецiю (пригнічуючi фактори – статини). У гіпоталамусі синтезується 5 ліберинів (тіреоліберин, соматолі- берин, пролактоліберин, гонадоліберин, кортиколіберин) і 2 статини (соматостатин, пролакто- статин). Звiльнившись із нервових закiнчень, гiпофiзотропнi гормони через судини гiпоталамо- гiпофiзарної портальної системи потрапляють в аденогiпофiз (передню частку) i там впливають на клiтини, що секретують тропнi гормони – кортикотропiн, тiреотропiн, фолiкулостимулюючий (ФСГ), лю- теiнiзуючий (ЛГ). Тропнi гормони, у свою чергу, впливають на периферичнi ендокриннi залози – наднирковi, щитоподiбну, яєчник. Завдяки такій інтеграції ефективно функціонує ряд нервово- гормональних систем, наприклад, гіпоталамо-гіпофізо-наднирникова.

Секрецiя гiпофiзотропних гормонiв гіпоталамусом регулюється за принципом негативного зворотного зв'язку. При збiльшеннi в плазмi кровi гормонiв периферичних залоз зменшується надходження вiдповiдних рилiзiнг-факторiв у портальну гiпоталамо-гiпофiзарну систему й тим самим знижується сек- рецiя того чи iншого тропного гормона аденогiпофiза.

Гіпофіз

Розрізняють три частки гіпофіза: передню – аденогіпофіз, проміжну і задню – нейрогіпофіз. Аденогіпофіз має епітеліальне походження, нейрогіпофіз – нейрогенне. Гіпофіз добре постачається кров’ю.

Передня частка гіпофіза пов’язана з гіпоталамусом кровоносними судинами. Виділяє: соматотропний гормон, тиреотропний гормон, гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий і лютеінізуючий), пролактин, кортикотропін (адренокортикотропний гормон – АКТГ).

Соматотропний гормон (гормон росту) стимулює синтез білка в органах і тканинах, підвищує синтез РНК, підсилює транспорт амінокислот із крові до клітини, підвищує метаболізм жирів. Під час сну збіль- шується екскреція як соматотропного гормону, так і пролактину.

Тиреотропний гормон стимулює виділення гормонів щитоподібної залози – тироксину та трийодти- роніну в кров, накопичення йоду в щитоподібній залозі, підвищує активність секреторних клітин і збільшує їх кількість.

Кортикотропін – стимулює синтез гормонів кори наднирників: викликає збільшення вироблення глю- кокортикоїдів і сприяє виробленню мінералокортикоїдів.

Гонадотропні гормони – ефекти цих гормонів обумовлені їх дією на статеві залози.

Лютеінізуючий гормон необхідний для росту фолікула й овуляції у жінок і сприяє утворенню чолові- чих і жіночих статевих гормонів.

Фолікулостимулюючий гормон стимулює сперматогенез у чоловіків і ріст яйцевого фолікула у жінок.

Лютеотропний – стимулює функції жовтого тіла й утворення прогестерону.

Пролактин – підсилює вироблення і секрецію молока у жінок. Рецептори пролактина виявлені у всіх інших органах тіла, але характер дії пролактина на них поки що невідомий.

Проміжна частка гіпофіза виділяє гормон інтермедин або меланоцитостимулюючий гормон. Він є регулятором пігментного обміну.

Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) не синтезує, а накопичує і виділяє вазопресин (антидіуретич-

ний гормон – АГД) і окситоцин.

Вазопресин підвищує реабсорбцію води у збиральних трубочках нефрона й зменшує діурез. Крім цього, вазопресин викликає скорочення гладеньких м'язів судин (артеріол) і підвищує артеріальний тиск. За умов різних клінічних ситуацій зміна об’єму рідини чи інші неосмотичного типу подразники впливають на осмотичне регулювання секреції вазопресину. Гіперсекреція вазопресину призводить до дилюційної гіпонатріємії, а також, зменшуючи секрецію альдостерону – до втрати солей з сечею.

Окситоцин зумовлює скорочення гладеньких м’язів матки і м’язів навколо альвеол молочної залози.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 657 | Нарушение авторских прав