АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Прочитайте:
  1. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  2. IV. Основні завдання та функції служби страхових експертів
  3. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.
  4. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  5. Анатомічна будова та функції проміжного мозку.
  6. Анатомія та фізіологія дихання
  7. Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.
  8. Аптека, її структура та функції
  9. АФО органів дихання.
  10. АФО органів травлення

___________________________________

  Класифікація за основною дією: Þ Стимулятори дихання (дихальні аналептики); Þ Протикашльові засоби; Þ Відхаркувальні засоби; Þ Бронхолітикі; Þ Засоби, що застосовуються при набряку легень.
1. Стимулятори дихання. За механізмом дії: 1) Препарати центральної дії - мають пряму збуджуючу дію на дихальний центр довгастого мозку (бемегрид, камфора, етимізол, кофеїн). Призначаються при неглибокому пригніченні дихання (неважкі отруєння снодійними, алкоголем, засобами для наркозу). При важких отруєннях протипоказані, бо підвищують потребу мозку у кисні, посилюючи його гіпоксичний стан (це небезпечно!). Увага: 1)Внутришньовенні введення цих препаратів треба робити обережно, повільно - для попередження м”язових судом! 2)Бемегрид є функціональним антагоністом всіх снодійних, особливо барбітуратів! 2) Препарати рефлекторної дії - (лобеліну гідрохлорид, цитітон). Збуджують дихальний центр за рахунок стимуляції каротидних клубочків Застосовуються при отруєннях чадним газом, асфіксії новонароджених, удушенні, тобто у тих вападках, коли зберігається рефлекторна збудливість дихального центру. Вводяться лише в/венно, повільно.
2. Протикашльові засоби. За локалізацією дії: 1) Препарати центральної дії (кодеїну фосфат, етилморфіну гідрохлорид або діонін, глауцину гідрохлорид або глаувент) - пригнічують кашльовий центр мозку і тому припиняють будь-який кашель. Найпотужніші - перші 2, але вони мають наркотичну дію, тому призначаються на термін не більше 1 тижня. 2) Препрати периферичної дії (глауцину гідрохлорид або глаувент - алкалоїд рослини “Мачок жовтий”, тусупрекс або окселадину цитрат, лібексин) - пригнічують чутливі рецептори верхніх дихальних шляхів і, як наслідок, переривають кашльовий рефлекс. Примітки: · Глауцин має гіпотензивний ефект (знижує А.Т.), тому доцільно призначати при кашлі у гіпертоніків. · Лібексин має також протизапальну, бронхолітичну і місцевоанестезуючу дію, тому може застосовуватись при бронхіальній астмі, пухлинах бронхів, нічному кашлі у хворих на серцеву недостатність, плевріті, пневмонії, при підготовці пацієнта до бронхоскопії та бронхографії.

 

3. 4. 5. Відхаркувальні засоби. 1) Секретомоторні -настій термопсису, калію йодид, натрію гідрокарбонат. 2) Бронхосекретолітичні, або муколітики: · Протеолітичний ферменттрипсин - в інгаляціях. Але часто викликає алергії -- 2 -- · Засоби, які стимулюють утвореннясурфактанту: Мукалтин (полісахаридний комплекс з трави алтею), Бромгексин та його сучасний, більш ефективний аналог – Лазолван. · Власне муколітики – АЦЦ (ацетилцистеїн) – розщіплює слизові речовини мокротиння і має протекторну дію на бронхоальвеолярний еннеи. · Фітопрепарати: настоі і еннеи квітів ромашки, листя мать-і-мачохи, кореню дев”ясилу, чебрецю (екстракт чебрецю в цукровому сиропі – Пертусин). Бронхолітики. Знимають спазми бронхіальної мускулатури і тому застосовуються при лікуванні бронхіальної астми і для профілактики бронхоспазмів. · Адреноміметики: Адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, ізадрин, астмопент (орципреналіну сульфат), фенотеролу гідробромід (партусистен, беротек) – стимулюють симпатичну інервацію бронхів. · Холіноблокатори: Атропіну сульфат (алкалоїд красавки) – блокують парасимпатичну інервацію бронхів. · Спазмолітики міолтропної дії: Еуфілін, теофілін- мають пряму розслаблюючу дію на гладенькі м”язи бронхів. Розширюють також периферичні кровоносні судини, знижуючи А.Т., тому в/енне введення треба проводити обережно, повільно, під контролем А.Т. (Еуфілін!!!) · Глюкокортикостероїди: Преднізолон, Дексаметазон (дексазон, гамакортен) – як реанімаційні препарати при тяжких формах бронхіальної астми, анафілактичному шоці тощо. · Комбіновані препарати: “Дітек-аерозоль”-це комплекс фенотеролу, який знімає спазми бронх. М”язів, і кромолін-натрію (інталу), який попереджує повторні спазми. Тому використовується як для купіювання приступів бр. Астми, так й для попередження повторних приступів (Інгаляції). Засоби, що застосовуються при набряку легень: Þ Піногасники – спирт етиловий, Антифомсилан (сіліконова сполука). Þ Кардіотоніки строфантин-К, Корглікон. Þ Дегідратаційна терапія – сечогінні осмотичної дії (манітол, сечовина). Þ Глюкокортикоїди. Þ Морфіну гідрохлорид (зменшує тиск у венах малогокола)).

Завдання для самостійної роботи:

1. Особливості дії та застосування кордіаміну.

2. Застосування вуглекислоти.

3. Правила застосування лібексину.

4. Принципи дії секретомоторних і муколітичних засобів.

5. Чому атропіну сульфат протипоказаний при глаукомі?

6. Правила застосування АЦЦ.

7. Алгоритм надання невідкладної долікарської допомоги при

набряку легень.

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1026 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)