АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 39. Доброякісні пухлини матки

Лейоміома матки або міома - гормонзалежна доброякісна пухлина міометрію. В літературі зустрічаються численні терміни,якими називали це захворювання:фіброміома,фіброма,міома Лейоміома -гормонзалежна доброякісна пухлина міометрію.

Класифікація за МКХ-10: D25 Лейоміома матки D25.0 Підслизова лейоміома матки D25.1 інтрамуральна лейоміома матки D25.2 Субсерозна лейоміома матки D25.<WIehomioma матки неуточнена

Класифікація за локалізацією вузлів: -міжм"язові (інтрамуральні); -підочеревинні (субсерозні); -підслизові (субмукозні).

Розрізняють атипові форми за локалізацією: зашийкова,передшийкова,заочеревинна,надочеревинна,парацервікальна,міжзв" язкова.

Ріст вузла може бутищентрипетальним (усередину).експансивним (розмежування тканин),ексцентричним (назовні),інтралігаментарним (у листках широкої зв"язки).

У більшості жінок міома матки має безсимптомний перебіг,однак 20-50% пацієнток виявляють скарги,які є клінічними проявами ускладнень міоми: -маткові кровотечі з відповідним розвитком анемії.Маткові кровотечі - одне з найбільш частих ускладнень лейоміоми.

-тазовий біль, тяжкість внизу живота, -збільшення частоти сечовипускання.

-при субсерозній локалізації міом у залежності від їх розташування можуть виникати порушення функції суміжних органів.

Ускладнення міоми:" народження",некроз,нагноєння фіброматозного вузла, перекручування ніжки вузла,розрив капсули і судин вузла, злоякісне переродження фіброміоми.При виникненні таких ускладнень як некроз вузла,інфаркт,перекрути ніжки вузла,може розвинутися картина „гострого живота".

Діагностика: 1.Бімануальне дослідження.

2.Ультразвукове дослідження органів малого тазу. З.В окремих випадках проводиться МРТ.

4.Гістологічне дослідження зіскрібка із церві кального каналу та порожнини матки.

5.Гістероскопія.

б.Рідко діагностична лапарсоскопія (при необхідності диф.діагностики з пухлинами додатків).

Лікування міоми: консервативне з онконастороженістю,оперативне. Медикаментозна терапія є методом вибору у жінок,які не підлягають хірургічному лікуванню або відмовляються від нього.Варто відмітити,що розміри міоми повертаються до попередніх протягом 6 місяців після припинення терапії.

Медикаментозне лікування включає негормональні засоби та препарати гормональної терапії.

Негормональні засоби - переважно симптоматична терапія: гемостатики (при кровотечі) та спазмолітики,не стероїдні протизапальні препарати (при больовому синдромі), а також заходи направленні на лікування патологічних станів,що можуть сприяти росту лейоміоми матки (патологія щитоподібної залози,запальні процеси гені талій) та на нормалізацію обміну речовин (антиоксиданти,антиагреганти,полівітаміни,фітотерапія).

Гормональна терапія - основа медикаментозного лікування лейоміоми,являє собою корегуючи гормональну терапію,направлену на зменшення як системної,так і локальної дисгормонемії.

Оральні контрацептиви не призводять до зменшення розмірів лейоміоми,але можуть зменшувати менструальну крововтрату зі значним підвищенням гематокриту та інших показників гемограми і можуть застосовуватися для гемостазу.

Даназол не рекомендується як початкове лікування фіброміоми,оскільки він не є таким ефективним як аГн-РГ та має андрогенні побічні ефекти.

Прогестагени застосовуються у комплексі медикаментозного лікування лейоміомщяка супроводжується гіперпластичними процесами ендометрію з метою зменшення локальної гіперестрогенеміЦ Див. Гіперпластині процеси ендометрію).

Лікування агоністамиГ н-РГ ефективно зменшує розмір вузлів та матки, але застосовується не більше 6 місяців у зв"язку з розвитком синдрому медикаментозної менопаузи при тривалому застосуванні.

Лікування агоністами Гн- РГ (гозерилін) у комбінації із ЗГТ („ add-back" терапія естрогенами та прогестинами) призводить до зменшення розмірів міоми, не викликає проявів медикаментозної менопаузи та є альтернативним методом лікування для жінок,які мають протипоказання до хірургічного лікування або поінформоване відмовлення від операції.

Спостережень щодо підтвердження зменшення розмірів міоми при застосуванні ВМС,що виділяють прогестагени,недостатньо,однак позитивна динаміка клінічних проявів дозволяє рекомендувати цей метод у лікуванні лейоміоми.

Хірургічне лікування.

Рішення про проведення гістеректомії або міомектомії приймається у залежності від: віку жінки, перебігу захворювання, бажання зберегти репродуктивний потенціал,розташування та кількості вузлів.

Жінкам із діагностовано субмукозною міомою та значними кровотечами, як альтернатива гістеректоміїдакож проводиться гістероскопічна міомектомія,абляція або резекція ендометрію.

Жінкам віком до 45 років із субсерозними або інтрамуральними симптом ними лейоміомами,зацікавленими у збереженні маткщяк альтернатива гістеректомії рекомендується міомектомія із обов'язковим інтраопераційним гістологічним експрес-дослідженням видаленого вузла.

Не застосовується лапароскопічна міомектомія жінкам,які планують завагітніти,у зв"язку із даними про збільшення ризику розриву матки.

Емболізація міоми може бути ефективною альтернативою міомектомії абогістеректомії.

Оперативне лікування випадково виявленої безсимптомної міоми з метою профілактики її малігнізації - не рекомендується.

Показання до консервативної терапії лейоміоми матки:

1.Бажання хворої зберегти репродуктивну функцію.

2.Клінічно малосимптомний перебіг захворювання.

3.Міома яка не перевищує розмірів 12 тижнів вагітності.

4.1нтерстиціальне або субсерозне (на широкій основі) розташування вузла.

5.Міома,що супроводжується екстрагенітальними захворюваннями із високиманестезіологічним та хірургічним ризиком.

б.Консервативне лікування як підготовчий етап до операції або як

реабілітаційна терапія у післяопераційному періоді після консервативної

міомектомії.

Комбінована терапія міоми. Полягає у застосуванні хірургічного лікування у обсязі консервативної міомектомії на тлі медикаментозної терапії (використання аналогів Гн-РГ у до- та післяопераційному періоді).

Показання для комбінованої терапії (застосування агоністів та лейоміомектомії):

1.Зацікавленність жінки у збереженні матки та репродуктивній функції. 2.Міома з великою кількістю вузлів. 3.Міома з вузлом розміром понад 5 см. Етапи комбінованої терапії:

1 етап - 2-4 ін"акції аГн-РГ із інтервалом 28 днів.

2 етап - консервативна міомектомія.

3 етап - третя ін"акція аГн-РГ.

Хірургічне лікування лейоміоми.

Показання:

І.Симптомна лейоміома.

2.Величина лейоміоми 13-14 тижнів та більше.

3.Наявність субмукозного вузла.

4.Підозра на порушення живлення вузла.

5.Наявність субсерозного вузла міоми на ніжці.

6.Швидкий ріст (на 4- 5 тижнів на рік та більше)

7.Резистентність до терапії аналогами Гн-РГ.

8.Лейоміома у сполученні із передпухлинною патологією ендометрію чи

яєчників.

9.Безпліддя внаслідок лейоміоми матки.

10.Наявність супутньої патології додатків.

Принцип вибору доступу для гістеректомії:

1.Як для абдомінальної, так і для вагінальної гістеректомії існують чіткі

показання та протипоказання.

2.У ряді випадків показана ВГ із лапароскопічною асистенцією (ЛАВГ).

З.Якщо гістеректомію можна виконати будь-яким доступом,то в інтересах

пацієнтки перевага визначається у наступномй1й оху порядку ВГ*ЛАВГ*АГ.

Стани, при яких надається перевага застосування АГ: -є проти покази до ВГ,ЛАВГ ускладнена або ризикована; -обов"язкове виконання оваріоектомії,що неможливо виконати іншим способом;

-спайковий процес внаслідок супутнього ендомєтріозу та запальних захворювань органів малого тазу; -швидкий ріст пухлини; -підозра на малігнізацію додатків; -лейоміома широкої зв"язки; -сумніви щодо доброякісності ендометрію; -супутня екстрагенітальна патологія.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

I.Дати визначення „лейоміоми матки".
2.Класифікація лейоміоми за МКХ - 10.

3.Класифікація лейоміоми матки за локалізацією вузлів.

4.Яким може бути ріст вузла?

5.Причини лейоміоми матки.

6. Морф о логічні зміни при лейоміомі.

7.Методи діагностики лейоміоми матки.

8.Клінічні прояви лейоміоми матки.

9.Диференційна діагностика лейоміоми матки.

10.Ускладнення лейоміоми матки.

II.Клініка „гострого живота".

12.Алгоритм ведення пацієнток із міомою матки.

13.Принципи ведення пацієнток.

14.Медикаментозне лікування міоми.

15.Негормональні засоби при лікуванні.

Іб.Гормональна терапія лейоміоми.

17.Хірургічне лікування лейоміоми матки.

18.Емболізація маткових артерій при міомі.

19.Гістероскопічна міомектомія при лейоміомі матки.

20.Комбінована терапія міоми.

21.Показання до хірургічного лікування.

22.Принципи вибору доступу для гістероектомії.

23.Види консервативних операцій.

24.Радикальні та напіврадикальні операції.

25.Категорії ризику гінекологічних операцій.

26.Загальні принципи антибактеріальної профілактики.

27.Профілактика лейоміоми матки.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 744 | Нарушение авторских прав