АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Протиблювотні засоби. Нудота і блювання можуть бути проявами великої кількості станів, включаючи побічні ефекти внаслідок прийому медикаментів та різноманітні системні

Нудота і блювання можуть бути проявами великої кількості станів, включаючи побічні ефекти внаслідок прийому медикаментів та різноманітні системні захворювання, вагітність, вестибулярні дисфункції, інфекції центральної нервової системи, підвищення артеріального та лікворного тиску, перитоніт, гепатобіліарна дисфункція, наслідки променевої та хіміотерапії, а також порушення моторики, інфекції шлунково-кишкового тракту й гастроінтестинальна обструкція.

Блювотний центр у стовбурі мозку локалізується в латеральній ретикулярній формації довгастого мозку і координує цей складний акт шляхом взаємодії з VIII та X парою черепно-мозкових нервів та ядром одинокого шляху, контролює центр дихання, салівації та судиноруховий центр. В центрі блювання виявлено велику кількість мускаринових, гістамінових (Н₁) та серотонінових (5‑НТ₃) рецепторів.

До блювотного центру імпульси надходять із п’яти джерел:

1. Хеморецепторна тригерна зона розміщена в IV шлуночку в зазадньому полі. Ця зона сприймає еметогенні стимули з крові або ліквору. Хеморецепторна тригерна зона збагачена допаміновими (D₂), серотоніновими (5‑НТ₃) та опіоїдними рецепторами.

2. Вестибулярна система бере участь у виникненні нудоти при морській хворобі через VIII пару черепно-мозкових нервів. Вона збагачена мускариновими та гістаміновими (Н₁) рецепторами.

3. Подразнення глотки, що іннервується блукаючим нервом, викликає блювотний рефлекс.

4. Вагусні та ентеральні аферентні волокна слизової оболонки травного каналу багаті на 5‑НТ₃‑рецептори. Подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту при хіміо-, променевій терапії та гострому інфекційному гастроентериті зумовлює вивільнення серотоніну слизовою оболонкою та активацію цих рецепторів, що стимулюють вагусні еферентні імпульси до блювотного центру хеморецепторної тригерної зони.

5. Центральна нервова система бере участь у виникненні блювання при психічних розладах, стресі.

Дослідження різних нейротрансмітерів, що беруть участь у патогенезі блювання, дали можливість виділити різні групи антиеметичних препаратів, що мають спорідненість до різних рецепторів. Як правило, використовують комбінації препаратів з різними механізмами дії, особливо у хворих із блюванням внаслідок хіміотерапії.

Антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів серотоніну

Фармакодинаміка. Селективні антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів мають сильні антиеметичні властивості, опосередковані в основному блокадою периферійних 5‑НТ₃‑рецепторів вагусних аферентних нейронів кишечнику. Крім того, важливе значення може мати блокування центральних 5‑НТ₃‑рецепторів блювотного центру та хеморецепторної тригерної зони. Протиблювотна дія цих препаратів обмежена блюванням внаслідок вагусної стимуляції, на інші причини (морська хвороба) вони впливають мало. Селективні антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів не проявляють антагонізму щодо допамінових та мускаринових рецепторів. Вони не впливають на моторику стравоходу або шлунка, але можуть дещо уповільнювати кишковий транзит.

Фармакокінетика. Препарати мають тривалий час напівжиття у сироватці крові (4–9 год),тому їх можна застосовувати 1–2 рази на добу перорально або внутрішньовенно. Препарати зазнають активного печінкового метаболізму і виділяються з організму печінкою та нирками. Проте знижувати їх дозу у хворих похилого віку або з нирковою недостатністю не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю може знадобитися зниження дози ондасетрону.

Показання та спосіб застосування. Нудота й блювання, зумовлені проведенням хіміотерапії. Антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів є препаратами вибору для профілактики та лікування нудоти й блювання внаслідок хіміотерапії. Вони проявляють максимальну ефективність при внутрішньовенному введенні (за 30 хв до застосування хіміопрепаратів) у таких дозах: ондасетрон — 32 мг, гранісетрон — 10 мкг/кг, доласетрон — 1,8 мг/кг. Вливання препаратів у цих дозах припустиме 1 раз на добу. При схемах хіміотерапії, що характеризуються меншим еметогенним впливом, антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів можна призначати перорально: ондасетрон — 8 мг кожні 8–12 год, гранісетрон — 2 мг на добу, доласетрон — 100 мг на добу. В клінічних дослідженнях доведено, що ефективність антагоністів 5‑НТ₃‑рецепторів посилюється у разі одночасного прийому дексаметазону в дозі 6–10 мг кожні 6 год від 2 до 4 разів на курс лікування. В комбінації з антагоністами 5‑НТ₃‑рецепторів можна призначати інші протиблювотні засоби для профілактики блювання або у разі резистентного до терапії блювання. У таких випадках можна використовувати фенотіазини та метоклопрамід (для допамінергічної блокади) або бензодіазепіни.

Нудота й блювання після оперативних втручань та хіміотерапії. Після оперативних втручань антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів часто призначають у зв’язку з численними побічними ефектами та обмеженим використанням інших протиблювотних засобів. Вони також ефективні у профілактиці нудоти й блювання у пацієнтів, яким проводять загальну променеву терапію або опромінення абдомінальної ділянки.

Інші показання до застосування. Ефективність антагоністів 5‑НТ₃‑рецепторів у лікуванні нудоти й блювання внаслідок медикаментозної хвороби або гострого гастроентериту не встановлена.

Побічні дії. Антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів добре переносяться хворими. Найбільш поширеними побічними ефектами є головний біль, запаморочення та запори. Ці препарати викликають невелике, але статистично достовірне подовження інтервалу Q–T. Такий ефект більш характерний для доласетрону. Зв’язок прийому доласетрону з серцевими аритміями не встановлений. Проте цей препарат не слід призначати хворим із подовженням інтервалу Q–T внаслідок інших причин або в комбінації з іншими лікарськими засобами, що можуть подовжувати інтервал Q–T.

Взаємодії. Достовірної взаємодії з іншими препаратами не встановлено. Селективні антагоністи 5‑НТ₃‑рецепторів зазнають часткового метаболізму в печінці під дією цитохрому Р450, але їх вплив на метаболізм інших лікарських засобів, що піддаються перетворенням під дією цієї ферментативної системи, не доведено. Але інші препарати можуть зменшувати печінковий кліренс антагоністів 5‑НТ₃‑рецепторів, змінюючи їх період напівжиття.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 519 | Нарушение авторских прав