АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інсулін

Правильне введення інсуліну

Інсулін у звичайних умовах вводиться підшкірно. Для запобігання розвитку ускладнень у вигляді ліподистрофії рекомендується регулярно змінювати місця ін’єкцій, пам’ятаючи про те, що при цьому може значно відрізнятися глюкозосніжающій ефект інсуліну. Рекомендується дотримуватися певної схеми, вводячи препарат, наприклад, вранці в живіт, вдень в плече, а ввечері в стегно. Простий інсулін вводиться звичайно в живіт, а пролонгований в стегно або плече. При цьому місце наступної ін’єкції повинно бути на відстані не менше одного сантиметра від попередньої.

Розчин інсуліну при введенні повинен мати кімнатну температуру. Теплий всмоктується швидше, а холодний — повільніше. Так само діють загальне підвищення температури або переохолодження. Масаж місця ін’єкції підвищує всмоктування інсуліну, тому рекомендується регулярно робити масаж або зовсім його не робити.

Методи введення інсуліну

Шприц — найперше пристосування для введення інсуліну. Перші шприци були металеві, зі скляною тубою і знімними голками. Вони були не зовсім зручні, оскільки навіть самий маленький шприц не дозволяв точно ввести покладатися дозування, шприци доводилося постійно стерилізувати, а голки — заточувати.

На зміну таким шприцам прийшли одноразові — пластикові, прозорі, зі знімною або приварена голкою і поділками в інсулінових одиницях, обсягом від 0,3 до 2 мл, з можливістю одноразового введення до ста одиниць дії.

Шприци використовують як для введення одного виду інсулінів, так і для введення їх суміші, дотримуючись при цьому певних правил, так як деякі інсуліни можуть зв’язуватися один з одним, змінюючи свої хіміко-фізичні властивості.

Шприц-ручки прийшли на зміну пластиковим шприцам. Вони схожі на звичайну авторучку, і забезпечують більш високий рівень якості життя пацієнтів. Голки в них маленькі, тонкі, що значно знижує больові відчуття від ін’єкції. Шприц-ручки можна носити в кишені або сумці, це гідність оцінено всіма пацієнтами, що ведуть активний спосіб життя. Доза встановлюється за допомогою спеціального клацання механізму, один клацання якого дорівнює зазвичай половині або цілої одиниці дії інсуліну. Різні компанії випускають свої шприц-ручки, часто змінні картриджі до цих ручок підходять тільки одного певного виду, що потрібно враховувати при їх придбанні. Деякі шприц-ручки мають прозорі вікна, через які зручно відстежувати однорідність ліки і його кількість. Шприц-ручки дуже зручні для слабозорих пацієнтів.

Дозатори інсуліну називаються ще інсуліновими помпами і забезпечують безперервне підшкірне введення інсуліну за допомогою спеціального катетера, який встановлюється під шкіру пацієнта, з’єднуючись з резервуаром інсуліну і блоком пам’яті, що містить інформацію про необхідної схемою введення препарату. Дозатори мають невеликі розміри і кріпляться до тіла пацієнта так, щоб не заважати його рухам.

Подача інсуліну може проводитися в декількох режимах — фоновому і переривчастому і дозволяє підібрати відповідний режим кожній людині індивідуально. Потрібно пам’ятати, що дозатор тільки вводить інсулін за програмою, розраховувати дозу повинен сам пацієнт. Не потрібно забувати, що це механізм, який може зламатися, тому в крокової доступності обов’язково повинні бути прилади, що забезпечують альтернативні методи введення інсуліну.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 709 | Нарушение авторских прав