АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глотка, стравохід. Будова, топографія, функції. Аномалії розвитку

Глотка(рharinx) розташована в передній ділянці шиї і починається від зовнішньої основи черепу до VI шийного хребця.

Порожнину глотки(cavitas pharingis) поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

Носова частина глотки(раrs nasalis pharingis) розташовується на рівні хоан, між склепінням і піднебінною завіскою. На бічній стінці носової частини відкриваються парні глоткові отвори слухових труб (ostium pharingeum tubae auditive). Ці отвори сполучають порожнину глотки з барабанною порожниною.

Ротова частина глотки(раrs oralis pharingis) розташовується на рівні зіва і піднебінної завіски та коренем язика, або входом в гортань. Позаду від кореня язика слизова оболонка продовжується на передню поверхню надгортанника і по середній лінії утворює добре розвинену серединну язиково-надгортанну складку (рlіса glossо-epiglottica mediana) а з боків від неї - менш розвинені парні бічні язиково-надгортанні складки (рlісае glossoepigloticae laterales). Між складками є парні заглиблення - надгортанні долинки (valleculae epigloticae).

Гортанна частина глотки(раrs pharingis) розташована між рівнем входу в гортань та переходом глотки в стравохід і простягається до нижнього краю перснеподібного хряща. На бічній стінці гортанної частини глотки розміщені значні заглиблення - грушеподібні закутки (recessus piriformes), в яких можуть затримуватися, як і в долинках надгортанника, тверді частинки їжі.

Будова стінки глотки представлена слизовою оболонкою (tunica mucosa), м'язовою (tunica muscularis) і адвентиціальною (tunica adventitia).

Усі м'язи глотки поділяють на м'язи, що звужують глотку і м'язи, що піднімають глотку.

До м'язів, які піднімають глотку належать шило-глотковий м'яз (musculus stylopharingeus) і трубно-глотковий м'яз (musculus salpingopharingeus).

До м'язів що звужують глотку відносять верхній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis superior), середній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis medius) і нижній м'яз-звужувач глотки (musculus соnstrictor pharingis inferior).

Глотка у новонароджених відносно ширша, але коротша, ніж у дорослих. Склепіння глотки майже не виражене. Глотка переходить у стравохід на рівні 3-4 шийних хребців.

Носова частина глотки має більш сагітальний розмір і малу висоту відповідно слабкому розвитку порожнини носа. Значний ріст носової частини глотки у висоту відбувається в першому дитинстві і в ще більшому ступені в підлітковому періоді. Кут між поздовжньою вісссю носової частини і м'яким піднебінням збільшується від 25°-30° у новонародженого до 40°-45° - у дорослого. Глотковий отвір слухової труби знаходиться у новонародженого дуже близько до м'якого піднебіння і на відстані 4-5 см від ніздрів. Сама труба має горизонтальне направлення, що полегшує її катететризацію через порожнину носа. Біля отвору труби розташовується трубний мигдалик, при гіпертрофії якого отвір здавлюється і наступає зниження слуху.

Глотковий мигдалик у новонароджених розвинутий слабо, на 1-му році життя він збільшується і при гіпертрофії може закривати хоани. Ріст мигдалика продовжується в періоди першого і другого дитинства, а потім він атрофується. Глотковий, трубні, піднебінні, язиковий мигдалики утворюють глоткове кільце лімфоїдних утворень, яке оточує початок травного і дихального шляхів. Лімфоїдні утворення мають важливе значення для утворення імунітету. Цим пояснюється, чому мигдалики слабо розвинуті у новонароджених, які мають природний імунітет, що передається від матері, і швидко ростуть в перші роки життя, коли посилюється контакт з інфекційними агентами і відбувається становлення імунітету. До настання статевої зрілості ріст мигдаликів припиняється.

Ротова частина глотки розташована у новонароджених вище, ніж у дорослих, на рівні І-ІІ шийних хребців, гортанна частина глотки відповідає II—III шийним хребцям. Глоткові залози виробляють тільки слизовий секрет, після року в них з'являються серозні елементи.

Стравохід(оеsophagus) - починається на рівні VI шийного хребця і на рівні XI грудного хребця зліва переходить у шлунок. Виділяють три частини стравоходу: шийну (раrs cervicalis), черевну (раrs abdominalis), грудну (раrs thoraciса).

Шийна частиназнаходиться на рівні VI шийного грудного хребця до І грудного хребця. З кожного боку стравоходу розташовується поворотний гортанний нерв та загальна сонна артерія, спереду - трахея а позаду - хребці.

Грудна частинастравоходу розташована у верхньому і задньому середостінні. На рівні IV грудного хребця стравохід проходить позаду лівого головного бронха, прилягає до задньої поверхні дуги аорти, лягає в задньому середостінні біля правої стінки низхідної аорти. Таким чином, аорта розміщується зліва. Стравохід - справа.

Черевна частинастравоходу найкоротша, прилягає до задньої поверхні лівої частини печінки.

Стінка стравоходу має зовнішню сполучнотканинну оболонку (tunica adventitia), м'язову (tunica muscularis) і слизову ((tunica mucosa).

Просвіт стравоходу має ряди звужень і розширень, що слід враховувати під час діагностики різних патологічних станів.

Анатомічні звуження: 1) глоткове - у місці переходу глотки у стравохід, позаду від пластинки перснеподібного хряща (VI шийний хребець); 2) бронхіальне - на рівні роздвоєння трахеї, у місці перехрещення з лівим головним бронхом (IV грудний хребець): 3) діафрагмове - у місці проходження стравоходу через діафрагму.

Фізіологічні звуження, що є тільки у живої людини: 1)аортальне - в місці перехрещення стравоходу з грудною частиною аорти (VII - IX грудних хребців); 2) кардіальне - в місці переходу стравоходу в шлунок (XI грудний хребець).

Стравохід у новнароджених має довжину 11-16 см, до 1 року збільшується до 18 см, до 3 років досягає 21 см, у дорослих 25 см. Практично важливо знати відстань від альвеолярних (зубних) дуг до входу в шлунок; цей розмір складає у новонароджених 16-20 см, у ранньому дитинстві 22-25 см, у першому періоді дитинства 26-29 см, у другому періоді дитинства 27-34 см, у дорослих 40-42 см. На таку відстань, додавши до неї 3,5 см, треба просувати зонд, щоб він потрапив у шлунок.

У новонароджених відмічається більш високий початок стравоходу на рівні хряща між Ш-м і ІУ-м шийними хребцями. У віці 2 років верхня межа стравоходу опускається до IV-V хребців, а до 12 років встановлюється на тому ж рівні, як у дорослого, тобто на висоті УІ-УІІ шийних хребців. Нижній кінець стравоходу у всіх вікових групах відповідає X-XI грудним хребцям.

Форма стравоходу у новонароджених веретеноподібна з невеликим звуженням у шийній частині. Друге звуження знаходиться в місці пересічення стравоходу лівим бронхом. Діафрагмальне звуження у маленьких дітей відсутнє чи слабо виражене. Діаметр просвіту стравоходу на рівні звужень складає у новонароджених 4-9 мм, а у ранньому дитинстві 12-15 мм, у другому періоді дитинства він досягає 13-18 мм.

До другого дитинства стравохід пухко з'єднаний з оточуючими органами і легко зміщується. Слизова оболонка його дуже ніжна, має багаточисленні розгалужені трубчасті залози. М'язова оболонка стравоходу у новонароджених і дітей молодших вікових груп тонка. Розвиток м'язів продовжується до 13-14 років.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 2163 | Нарушение авторских прав