Товста кишка(intestinum crassum), поділяється на три основні частини: сліпу кишку, ободову кишку і пряму кишки. Сліпа кишка (саесum) розташована в правій клубовій ділянці. Ободова кишка має 4 частини: висхідна ободова кишка (соlоn аscendens), поперечна ободова кишка (соlоn transversum), низхідна ободова кишка (соlоn descendens), сигмоподібна ободова кишка (соlоn sigmoideum). Кінцевим відділом є пряма кишка (гесtum).
Товста кишка відрізняється від тонкої кишки за трьома зовнішніми головними ознаками. На зовнішній поверхні є 3 повздовжніх тяжи - стрічки ободової кишки (teniae соlоn). Кожна з стрічок завширшки близько 1 см, брижово-ободово-кишкова стрічка (tаеnіа mesocoliса), чепцева стрічка (tаеnіа оmentalis) і вільна стрічка (tаеnіа libera). Між стрічками товстої кишки є поперечні перетинки, внаслідок чого стінка кишки утворює мішкоподібні вигини ободової кишки (haustrae coli). На стінці товстої кишки під серозною оболонкою є скупчення жирової клітковини у вигляді чепцевих привісок (appendices omentales).
Сліпа кишка(саесum) - відрізок кишки 6-8 см і лежить нижче від місця переходу тонкої кишки в товсту. На задньоприсередній поверхні знизу сходяться в одній точці всі 3 стрічки ободової кишки. У цьому місці від сліпої кишки відходить червоподібний відросток (appendices vermiformes) - рудимент кишки від 2-20 см завдовжки. Запалення цього відростка - апендицит. Положення червоподібного відростка не постійне, що ускладнює діагностику апендициту.
У більшості випадків розташування червоподібного відростка проектується на межі між бічною та середньою третинами лінії, що з'єднує праву і ліву верхні, передні клубові ості (точка Ланца). Крім того, місце відходження відростка визначається точкою Мак-Бурнея, яка розміщується на середній лінії, проведеної між пупком та правою верхньою передньою клубовою остю.
У 40-45% випадків червоподібний відросток виявляють у малому тазі, а у жінок він досягає правого яєчника та правої маткової труби (низхідне положення). Крім того, висхідне положення відростка у 13% випадків, а бічне положення у 17-20%. До рідкісних випадків слід віднести ретроцекальне положення - розташування червоподібного відростка позаду від сліпої кишки.
Товста кишка в плідному періоді росте повільніше тонкої кишки, у новонародженого її довжина складає 66 см; відношення між довжиною тонкої і товстої кишки дорівнює 4,5:1. До 3 років обидві кишки ростуть однаково інтенсивно, але в послідуючі періоди товсту кишку характеризує більш швидкий ріст, і у дорослих відношення між цими двома кишками складає 4,3:1.
Сліпа кишка у новонароджених конусоподібної чи лійкоподібної форми, рухома, іноді має брижу. Звичайно вона розташовується над клубовим гребенем і на протязі 1-го року опускається в праву клубову ямку. Варіабельний за положенням (Мал. 4) червоподібний відросток у новонароджених має довжину від 2 до 8 см. В залежності від положення сліпої кишки він може межувати з печінкою, правою ниркою, сечоводом. У дівчаток червоподібний відросток іноді опускається до правого яєчника. Ріст червоподібного відростка відбувається швидко на протязі 1-го року життя, а потім уповільнюється.
Ободова кишка у новонароджених і в грудному віці має звичайно підковоподібну форму, вигини її мало виражені. Висхідна ободова кишка коротша за низхідну. Поперечна ободова кишка має коротку брижу і малорухома. У перші 1-1,5 роки брижа поперечної ободової кишки подовжується у 3-4 рази. Вже у ранньому дитячому віці спостерігаються відмінності у довжині і положенні цього відділу товстої кишки: він може розташовуватися поперечно, іти у косому висхідному напрямку і провисати у вигляді букви и. Будова стінки ободової кишки у новонароджених характеризується слабким розвитком м'язів, випинів і сальникових привісок. Сигмоподібна ободова кишка у новонароджених має довгу брижу; петлі її можутьрозташовуватися в різних ділянках живота. В перші роки життя кишка розташовується високо. Після 5 років вона в значній своїй частині опускається у порожнину малого тазу. Довжина кишки складає у новонароджених 20 см, у 5-річних дітей 30 см, у 10-річних біля 40 см. Брижа сигмоподібної кишки в постнатальному періоді відносно скорочується, і кишка стає більш фіксованою. Особливості сигмоподібної кишки у дітей грають певну роль у патології, сприяючи запорам, перекручуванню кишки тощо.
Пряма кишка у новонароджених відносно довга; її вигини слабо виражені, стінки тонкі, кишка наповнена меконієм і займає майже всю порожнину малого тазу. На протязі першого року формується ампула прямої кишки, ступень розвитку якої індивідуальний. У ранньому дитячому віці пряма кишка слабо фіксована, що створює передумови до її випадіння при підвищенні внутрішньочеревного тиску, сильній напрузі черевного пресу при кашлі, натузі тощо.