АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 23. Периферичні органи ендокринної системи

Прочитайте:
  1. A) ответная реакция организма, возникающая под воздействием повреждающих факторов
  2. A) повышенную ответную реакцию организма на раздражитель
  3. APUD – СИСТЕМА (СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ, БИОЛОГИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ В НОРМЕ И ПАТОЛОГИИ)
  4. F0 - Органические, включая симптоматические, психические расстройства.
  5. F00-F09 ОРГАНИЧЕСКИЕ, ВКЛЮЧАЯ СИМПТОМАТИЧЕСКИЕ, ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА
  6. F28 Другие неорганические, психотические расстройства
  7. F52 Половая дисфункция; не обусловленная органическим расстройством или заболеванием
  8. I. ОРГАНИЗАЦИОННО – МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  9. II. Организация хирургической службы в России. Основные виды хирургических учреждений. Принципы организации работы хирургического отделения.
  10. II. РАСПРЕДЕЛЕНИЕ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ В ОРГАНИЗМЕ. БИОЛОГИЧЕСКИЕ БАРЬЕРЫ. ДЕПОНИРОВАНИЕ

4. Зміст теми:

Ендокринна система – система, яка забезпечує регуляцію діяльності організму, за рахунок виділення в кров гормонів.

Гормон – органічні хімічні з’єднання, виробляються в малих дозах, через гуморальне середовище регулюють функції. По хімічній природі діляться на: стероїди, глюкопротеїди, білкові.

Ендокринні залози не мають вивідних протоків.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ

Периферійний відділ

1. Спеціалізовані

а) щитоподібна залоза

б) паращитоподібні залози

в) наднирники

2. Залози подвійної функції (ендо-, екзот-)

а) статеві залози

б) підшлункова залоза

в) простата

г) нирки

д) плацента

3. Дифузна ендокринна система (ДЕС)

До гіпофіззалежних залоз відносять: щитоподібна, статеві, коркова речовина наднирників.

Класифікація залоз по розвитку

1. Ентодермальні залози

а) щитоподібна залоза

б) прищитоподібні залози

в) острівки підшлункової залози

2. Мезодермальні залози

а) коркова речовина наднирників

б) інтерстиціальна частина статевих залоз

3. Нейро-ектодермальні залози

а) гіпофіз

б) епіфіз

в) мозкова речовина наднирників

г) пара ганглії

Ядра гіпоталамусу - супраоптичне та паравентрикулярне виробляють вазопресин та окситоцин. Ядра медіальної гіпоталамічної зони виробляють рилізинг-фактор (ліберини та статини). Гормони поступають до передньої долі гіпофізу та стимулюють виділення тропних гормонів, які діють на залози-мішені. Таким чином формується гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система.

Щитоподібна залоза

Лежить на передній поверхні шиї, овиває спереду та збоку трахею, по бокам проходить судинно-нервові пучки шиї, зверху прилягає до щитоподібного хряща на рівні С V-VII. Маса 25-30 г.

Будова залози. Права та ліва частки, перешийок та пірамідальна частка. Вкрита капсулою, паренхіма побудована з фолікулів - структурної одиниці залози. Стінка утворена одношаровим епітелієм, порожнина заповнена колоїдом з вмістом йоду. Піраміда – залишок щито-язикової протоки.

Гормони залози. Тироксин, трийодтіронін. Регулюють окисно-відновлювальні процеси, основний обмін. Кальцитонін. Знижує рівень кальцію в крові, депонує в клітки.

Прищитоподібні залози.

Парні утворення, округлої форми, позаду часток щитоподібної залози, від 2 до 6, маса 0,13-0,36 г. Виробляють паратиреоідний гормон, регулює вміст кальцію та фосфору в крові. Антагоніст кальцитоніну.

Ендокринна частина підшлункової залози.

Острівки Лангерганса, округлої форми, 0,1-0,3мм, від 200000 до 2,5 млн., маса 0,6-1,5 г, більше в хвості залози.

В-клітини - основна маса острівця (75%) синтезують інсулін, понижає рівень цукру в крові.

А-клітини - синтезують глюкагон, антагоніст інсуліну.

Д-клітини - синтезують соматостатин, задержує виділення інсуліну та глюкагону, подавляє діяльність залози.

РР-клітини - стимулюють виділення шлункового та панкреатичного соку.

Наднирники

Парні органи, розташовані над верхніми полосами нирок, на рівні Тh ХI-ХII, 12-13 г. Три поверхні: передня, задня, нижня. На передній розміщені ворота. Покриті фіброзною капсулою. По периферії розміщені три зони кори: клубочкова, пучкова та сітчата. В центрі клітини мозку: епінефроцити та корепінефроцити.

Гормони кори:

- клубочкова зона: мінералокортікоїди (альдостерон) регулюють баланс калію та натрію;

- пучкова зона: глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортикостерон) регуляція обміну речовин, подавляють запальні та алергічні процеси;

- сітчата зона: статеві грмони (андрогени, естрогени, прогестерон).

Гормони мозку:

1. Адреналін:

- підвищує рівень обміну, звужує судини, діє при стресах

2. Норадреналін

- діє на судинну систему, медіатор в синапсах

Ендокринна частина статевих залоз

1. Чоловічі статеві залози:

Інтерстиціальні ендокриноцити між покрученими сім’яними канальцями, продукують тестостерон:

- формування статевих ознак, чоловічу конституцію

- обмін білка

- статева тяга

2. Жіночі статеві залози

Клітини інтерстицію яєчника та зернистий шар дозріваючого фолікула, виробляють естроген.

- формує статеві ознаки, жіночу конституцію

- статеву тягу

Жовте тіло яєчника виробляє прогестерон:

- підготовка організму до вагітності

- перебіг вагітності

- стимулює розвиток молочних залоз

- подавляє овуляцію

Дифузна ендокринна система (ДЕС)

Наряду з органами ендокринної системи в тканинах (органи травлення, бронхи, шкіра, по ходу судин) розсіяні поодинокі гормонвиробляючі клітини.

Серед них виділяють ендокриноцити нервового походження та інші. Скупчення хромафінних ендокринних клітин коло симпатичних вузлів та по ходу судин одержали назву – параганглії.

Самі великі – сонний клубок, куприковий клубок, парааортальне тіло.

Щитоподібна залоза новонароджених лежить високо: верхня межа перешийка відповідає рівню верхнього краю щитоподібного хряща, нижня -6-8 кільцям трахеї. Бічні частки значно простягаються назад і прикривають загальні сонні артерії. Часто зустрічається пірамідна частка, верхівка її досягає під'язикової кістки. Добре виражені часточки залози. До моменту народження вона відрізняється незавершенністю внутрішньої будови. Вага залози новонародженого 1,5 г, до 1 року - 3 г, у 12-16 років - 30 г.

Прищитоподібні залози новонароджених мають округлу форму, розміри мінливі. Верхні прищитоподібні залози лежать на задній поверхні часток щитоподібної залози, нижні - біля її нижніх полюсів, іноді - за ходом гортанного нерва. У новонароджених прищитоподібні залози знаходяться у стані функціональної активності. Відмічається їх інтенсивний ріст на протязі всього дитинства і його уповільнення після періоду статевого дозрівання.

Наднирникові залози новонароджених мають трикутну форму, вага - 6-8 г. Передня і задня їх поверхні випуклі, нижня - вгнута. Є дрібні додаткові залози, розташовані на поверхні самих наднирникових залоз чи під капсулою нирки. Розміри наднирникової залози: вертикальні - 3-3,5 см, горизонтальні - 3-4,5 см, поперечні - 2,5 см. Капсула наднирникової залози пухка. У шарі кіркової речовини наднирникової залози визначається первинна (зародкова) і вторинна (постійна) кіркова речовина. Остання може бути в активному стані. Через 2-3 тижня після народження дитини відбувається інволюція зародкової кіркової речовини і зменшення ваги наднирникової залози на 50%. Вона встановлюється до 3-5 років, і в 16 років досягає 13-14 г.

Шишкоподібна залоза (glandula pinealis) розвивається з верхньої стінки проміжного мозку спочатку у вигляді порожнього виросту. Відома під багатьма назвами (epiphysis cerebri, corpus pineale, Organum pineale, coronarium), однак термін glandula pinealis найбільш точний, так як ендокринна функція шишкоподібної залози безсумнівна, доведений її вплив на ріст і статеве дозрівання організму. Залоза розташовується у поглибленні між верхніми горбками чотиригорбкової пластинки, розміри її у новонародженого: довжина Змм, ширина 2,5 мм, товщина 2 мм; у 4-річному віці ці розміри відповідно досягають 9, 6 і 3 мм, у дорослого 9-10 мм, 5-7 мм, 4-5 мм. Маса залози збільшується на першому році життя, у віці від 3 до 6 років набуває остаточну величину, починаючи з 7-річного віку, ще до статевого дозрівання, в залозі з'являються інволюційні ознаки. У новонародженого в центральній частині шишкоподібної залози може виділятися щілеподібний простір у вигляді епіфізарного шлуночка, вистеленого кубічним чи призматичним епітелієм. Залоза новонародженого містить дрібні не диференційовані клітини, які зникають на 8-му місяці життя, і великі клітини з везикулярним ядром. Наявність двох видів клітин пояснює розташування всередині залози темних і світлих острівців. Сполучної тканини в залозі новонароджених мало, пігмент відсутній. У віці 6-8 років збільшується кількість сполучної тканини, за рахунок якої формуються перетинки залози, кількість пігмента поступово збільшується, максимум його досягає до 14 років.

 

 


Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)