АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МАГІЧНА МЕДИЦИНА

Ковальчук. Народознавство.

Народна медицина українців належить до маловивчених сторінок біографії нашого народу» Лише останнім часом офіційна наука зацікавилась нетради­ційними методами лікування, які здавна були в ар­сеналі знахарів, бабок-шептух та інших неосвічених ескулапів. У цьому розділі ми торкнемось тільки ме­дицини магічної, оскільки українське травознавство досить широко представлене у науковій літературі а інші способи лікування народними методами зараз досліджуються солідними науковими установами і маємо надію, у недалекому майбутньому займуть належне місце у медичній практиці.

Народна медицина тісно пов'язана з народною ма­гією, тому неможливо говорити про одне, не згадуючи про інше. Оскільки теорії магії присвячено цілий роз­діл «Народна магія», ми будемо лише побіжно зга­дувати про неї, не вдаючись до глибинного аналізу. Найперше, магічна медицина українців має три напрямки: перший — лікування за допомогою магіч­них замовлянь, дій і предметів; другий — лікування чарівним зіллям; третій напрямок є поєднанням пер­ших двох. Розглянемо лікування чарівним зіллям. Воно близько стоїть до народного травознавства, але має чимало нашарувань забобонних — трансформо­ваних язичницьких молитв-подяк, прохань тощо. Магічне травознавство характерне для епох давно­минулих і практично не збереглось до нашого часу, на відміну від лікування суто трав'яного, без містич­ного забарвлення, хоча раніше ці способи лікування не мислились один без одного.

Трави збирались у свій «сильний» час, тобто в пе­ріод цвітіння. Вважалось, що найкращий час для збирання звіробою, полину, кропиви, лопуха, лю­бистку, м'яти, деревію, ромашки, безсмертника, мате­ринки, пустирника та деяких інших — ніч на Івана Купала. Перед тим як вирушати до лісу за зіллям чи ягодами, потрібно було помитись, одягти чисту сороч­ку. Прийшовши в гущавину, туди, «де не чути крику півня», треба було роздягтися і збирати трави чи ко­пати коріння. Якщо лишити на собі одяг, трави втра­тять свою магічну силу. Збираючи зілля, співали тихим голосом пісні або шепотіли замовляння на кшталт такого: «Святий Авраам на це зілля орав, а Бог садив, а Спас родив, Мати Божа поливала і на поміч це зілля давала». Інколи в заклинаннях нази­валось ім'я хворого, для якого призначені були трави, інколи розкидали довкола себе гроші, цілували трави або землю, словом, дякували землі за магічну силу трав, коріння і ягід. Із зібраного зілля готували від­вари, настойки, перетирали на порошок, використову­вали для підкурювання. Причому вважалось, що однаково добре діють трави на людей і на худобу, тому від «лихого ока» обкурювали і худобу, і хлів, і хату, і хвору людину.

Такою ж магічною була ніч на Симона Зілота (11 травня), в цю ніч так само, як і на Купала, і з та­кою самою атрибутикою збиралось лікарське зілля.

Для лікування деяких шкіряних хвороб, а також бо­лів у суглобах була ніч на Юрія, аж до сходу сонця, Роса о цій порі, вважалось, має цілющі властивості:

немічним потрібно добряче викачатись у росянистій траві, і всі болячки минуться.

Лікувальні властивості роси, згаданих трав і пра вильність вибору часу для їхнього використання і збирання підтверджені медициною. Отже, багатові­кові спостереження народних цілителів стверджують і необхідність певних словесних магічних замовлянь? Зовсім ні. Справа в тому, що переконаність людей у лікувальній силі деяких трав призводила до певного обожнювання їх, а відтак і до магічних дій, пов'яза­них з використанням певної рослинної сировини. Аби переконатись, наскільки безпідставним буває магічне травознавство, наведемо такі приклади.

Вважалось, що трава-плакун, зібрана на Івана Кувала і викопана без ножа і заступа, відганяв від дому нечисту силу, допомагає зняти закляття зі скарбу.

Нечуй-вітер — трава, що приносить щастя рибал­кам і успіх тим, хто переправляється через ріки. Але знайти цю траву можуть лише сліпі у ніч з 31 грудня на 1 січня.

Сон-трава — найкращий засіб для присипання, якщо класти його під подушку на ніч. Тирлич росте і збирається тільки у Києві, в ніч на Івана Купала на Лисій горі, але знайти його може лише той, хто рані­ше здобув плакун.

Розрив-трава (ломикамінь) допомагає відкривати скарби на будь-якій глибині. Дається в руки лише тим, хто має плакун і цвіт папороті.

Осика — гілля осики використовувалось для охо­рони домівок, городів, худоби від нечистої сили.

Деякі хвороби лікувались магічними травами і магічними діями.

Проти «вроків», хвороби від «лихого» ока чаклуни застосовують такий метод: беруть склянку води_; ніким не питої, додають три жаринки з печі, освя­ченої солі; дують над нею тричі, плюють тричі ліво­руч, кроплять тричі хворого, дають три ковтки, витирають груди проти серця та обличчя сорочкою» за­лишки води виливають під припічок.

Від наврочень використовують різного роду замов­ляння, наприклад:

«Помагаєш, вода явленна, очищаєш, вода явлен­на, луки, береги і середину. Очищай ти, вода явленна, від пристріту придуманого, і стріченого, і водяного, і вітряного, і жіноцького, і мужицького, і дівоцького, і парубоцького; йдіть ви, вроки, на сороки, на луки, на очерета, на болота, на море». Після цього дають хворому напитися святої води.

Але найдійовішим лікуванням від пристріту і від переляку вважалось викачування яйцем. Перед са­мим лікуванням потрібно було виконати обов'язко­вий магічний ритуал очищення душі: прочитати «Отче наш» і «Богородице Діво...» тричі по три рази кожну молитву, як і саме замовляння, щоб у резуль­таті таких читань виявилось 27. Потім брали кружку і ніж, ножем хрестили кружку, мовлячи:

«Кринице Тетяна, вода Уляна, очищаєш кремінь і камінь, очисть раба Божого (ім'я). Викачую слабість, від пристріту (ім'я). Боже, щастям, здоров'ям його наді­ли. Дай, Господи, щастя й здоров'я на три рази».

Потім беруть куряче яйце, до хворого підходять хрестячись із такими словами: «Йшла Пресвята Діва до білого тіла переляк качать».

Потім яйцем від го­лови до ніг качати зі словами: «Я приступив качать, переляк вимовлять, вимовляю, Божим духом нади­хаю, і подую, і покачаю, всіх святих на поміч запрошаю. Марія Мати Божа, Ісус Христос, поблагословіте і поможіте вимовлять і на поміч стать. Чи це пристріт жіночий, чи парубочий, чи страж, чи жах, чи вітром навіяло, чи сонцеві напекло. Іди собі на болота, очере­та, там тобі бувати, там тобі гуляти, каміння кидати-пісок пересипати, (ім'я) не займати, червоної кровонь-ки не пити, жовтих костів не ламати. Йди собі на оче­рета, на болота, там тобі водою перемивати, рожден­ного, хрещеного раба Божого (ім'я) не займати.

Марія, Мати Божа, Ісус Христос, Господи, допомо­жіть в помочі стати, святою рукою захищати і спасати. Дай, Господи, здоров'ячка. Святий понеділок, святий вівторок, свята середа, святий четвер, свята п'ятниця, свята субота і неділя. З неділі — місяць, з місяця рік, з роком щоб на все життя Господіь, дни здоров'я».

Після цього треба оперезати собі груди, приказуючи: «Я перепоясуюсь, щастям, здоров’ям наділлю, Господа Бога, всіх, святих на поміч запрошую, дай, Боже, сили». Сотім ножем треба хрестити тіло хворого зі словами: "Я тебе посічу і порубаю, и над тобою силу маю і (ім'я) обороняю. Господи, допоможи».

Після цього ножем розбити яйце, яким викачувався переляк, і вилити в кружку, до половини заповнену водою. Тим таки ножем треба хрестити хворого, при­казуючи: «Йшла Пресвята Діва до білого тіла з золо­тим хрестом, з гострим ножем, хрест в руках, хрест в головах, ангели на боках. Ангели, храніте цю душу з вечора до світу навіки». Знову перехреститись ножем, злизнути з нього і тричі сплюнути, сказавши при цьому: «скачись-полічись».

Так докладно ми описали це лікування не випад­ково, саме у ньому відчутне поєднання язичницького ставлення до природи і християнського впливу. Ще давнішими можна вважати замовляння від зубного болю і від гризоти. Це звернення до Місяця — першо­го божества із небесної тріади, та до Гризя, який у народній міфології асоціюється не лише з болем у суглобах, а й зі станом невдоволення, депресії, стра­ху, переживання, непевності в собі тощо. Якщо Гризь заволодіє людиною, це неминуче призведе до тяжких хвороб. Гризь, або Гризачка — одна із тринадцяти до­ньок Мари, черв'якоподібна потвора з хижими зубами.

Отже, від зубного болю потрібно звернутись до Мі­сяця: «Місяцю-місяцевич, срібні ріжки, золоті ніжки. Зійди, місяцю, вгамуй зубний біль, віднеси біль лихий під небеса, моя скорбота не мала, не тяжка, а твоя сила могутня. Мені суму не перетерпіти. Ось зуб, ось два, ось три, ось чотири — все твоє, бери. Візьми мою лиху хворобу, а мені дай здоров'я міцне, як сталь, а біль віднеси з собою за хмари далеко. Амінь».

Від болю в суглобах чи ногах і від душевної гри­зоти кличуть хлопчика чи дівчинку — познахірочку, тобто народженого першим або останнім з дітей, дають йому кусати ногу, руку чи груди, промовляю­чи: «Гризь-Гризище, вовк тебе знище, щоб як напав, так і пропав, тобі, сучок, не розвиватись, а тобі, Гризь, в (душу, серце, руки, спину, ноги) не вселятись».

Надзвичайно цікаві замовляння від крові та плачу дитини, в них відчутні мотиви обожнювання водойм та дерев — одні з найдавніших у формуванні релі­гійних уявлень українців.

Замовляння від крові: «Текло три ріки під калино­вий міст: перша водяна, друга молочна, третя крива­ва. Я водяну ізоп'ю, молочну споживу, а криваву іспиню, із сірого коня кров ізгоню», або «Ішли ліки через три ріки, і лозу рубали, і рожу саджали — і рожа не прийнялась, і кров уйнялась». При цьому рукою над раною потрібно виконувати хрестоподібні рухи.

Плач хлопчика замовляють такими словами: «Ду­бе, дубе ти чорний. У тебе, дубе, білая береза, у тебе дубочки-синочки, а у березочки дочки. Тобі, дуб і береза, шуміть та рости, а рожденному та хрещеному рабу Божому (ім'я) спать та рости».

У цих замовляннях особливо відчутний основний принцип народної магії — за допомогою словесних формул зробити уявне реальним, а бажане — дійсним, передати хворому властивості дерева, яке асоціювалось із міццю та здоров'ям, або ж припинити дії створенням уявної картини смерті рослини (рожа не прийнялась — кров уйнялась).

Завершуючи розповідь про магічну медицину, на­ведемо рецепт напою безсмертя. Запевняємо, що напій, безсумнівно, корисний, шкоди не завдасть нікому.

Взяти по одній столовій ложці листя кропиви, валер'яни, волоського горіха, буквиці лікарської, листя і цвіту конвалії; по півложки листя та цвіту материн­ки, цвіту алтеї, листя звіробою та спориша; по три чверті столової ложки листя барвінку, цвіту ромаш­ки, буркуну, мати-й-мачухи, липи; чайну ложку кінської м'яти, а також пів чайної ложки золототи­сячника і 10—15 плодів шипшини.

Рослини повинні бути зібрані у свій «сильний час» і висушені в тіні. Перед приготуванням напою їх тре­ба розтерти в порошок, просіяти через мілке сито, потім залити чотирма склянками окропу (вода має бути джерельною), настоювати півгодини, процідити через марлю. Напій приймати протягом дня, розді­ливши на 7 частин, за 30 хвилин до і через годину після вживання їжі, останню частину п'ють перед сном.

Деякі хвороби в народі лікуються способами, які нічого не мають спільного з раціональною медичною практикою і побудовані винятково на основі забобо­нів, побутової магії. Так, наприклад, куряча сліпота лікувалась розведеною з водою золою від спаленої на свічці нитки. Переляк дитини від птаха чи твари­ни — обкурюванням шерстю чи пір'ям тієї істоти, яка завдала переляку. Лихоманка виліковується таким способом; з волоського горіха виймається зерно, по­тім великого павука саджають у скоринку, скріп­люють обидві половинки воском, зв'язують навхрест ниткою і вішають на шию хворому. Страх від грому і грози виліковують хлібом із цвіллю, який потрібно їсти під час грози, тощо.

Отже, народна магічна медицина увібрала в себе лікувальні прийоми і способи навіювання, оскільки ритуал приготування зілля, словесні формули-заклинання, сама обстановка, яка створювалась, впливали на хворого гіпнотично. Наукове тлумачення магічних дій можливе лише після проведення глибокого до­слідження з використанням знань з усіх галузей медицини.

Наулко. Культура і побут

Народна медицина та ветеринарія. Досить різноманіт­ними і в багатьох випадках оригінальними були медичні знання українців. У них знайшли відбиття як раціональні, так і ірраціональні напрями, а у засобах лікування протягом століть мало місце поєднання раціональних методів з магічними діями.

Дуже поширеними були ліки рослинного походження (лише в Карпатах біля 350 видів дикоростучих рослин мають лікувальні властивості). В Україні здавна добре знали лікувальну дію багатьох культурних (часник, цибуля, морква, кавуни тощо) і дикоростучих (горицвіт, подорож­ник, полин, м'ята, материнка, валеріана, підбіл, конвалія, чебрець, кропива, лопух, чистотіл, оман, безсмертник, золототисячник) рослин, крім того — цвіту, бруньок, листя, коріння або плодів берези, липи, дуба, калини тощо. Зби­рання трав розпочиналося в день Семена Зілота (10 трав­ня ст. ст.), коли вони зацвітали, і продовжувалося у червні, особливо на Іванів день (23 червня).

Протягом століть знавці народної медицини виявили лікувальні властивості багатьох рослин: горицвіту — при хворобах серця, сушені — при гіпертонії тощо; звіробій вживали як протибактеріальний засіб, капустяне листя — як жарознижуючий, липовий та бузиновий цвіт — як пото­гінний. При простудних захворюваннях пили відвар алтею, як ранозагоююче — листя деревію, подорожника, гірчака; настій кореня лопуха вважався ефективним навіть при лікуванні початкових форм раку.

Крім трав, широко застосовувалися ліки тваринного походження (топлене свиняче сало, козячий жир, жир бор­суків та їжаків, кров), а також різні мінерали — так званий синій камінь, бурштин, пісок, сіль, нафту, срібло, мідь тощо. Від ряду хвороб, особливо простуди, завжди вживали мед та кип'ячене молоко. При тих чи інших захво­рюваннях вдавалися до дієти, знаючи лікувальні власти­вості, наприклад, печінки та моркви — при курячій слі­поті, свинячого сала — при сухотах, квашеної капусти, цибулі, часнику, хріну — при цинзі, кавунів та петрушки — при кам'яній хворобі нирок тощо.

У народній практиці існували і такі методи, як масаж, нанни, холодні обгортання, прогрівання, кровопускання. Народні костоправи нерідко досягали високої майстерності, зокрема при лікуванні попереку, випадання позвешків. Повитухи були достатньо обізнані в акушерстві. А щодо окремих видів лікувальної магії як своєрідного засобу психотерапії, то вони посідають належне місце і в сучасній медицині.

Українці здавна розумілися на догляді за домашніми шарикам* і знали способи їх лікування. Вони класифіку­вали захворювання тварин та птахів, дали назви хворобам, пиная шли ефективно діючі ліки. Зокрема, універсальними ліками у народній ветеринарії українців були дьоготь і квас. При захворюванні худоби на сибірку (сибірську язву) їй вливали в горло до трьох пляшок сирівцю, у якому розводили селітру та нашатирний спирт. При лікуванні від чумки до сирівцю додавали зерна льону та конопель, а також іржаве залізо і варили. Потім у цю суміш вкидали дьоготь, часник та мідний купорос. Ящур лікували, нати­раючи худобі язик мідним купоросом. Рани засипали тов­ченим листям сухого ренника. Розповсюджені були також масаж (наприклад, при об'їданні), ганяння худоби. Відомо було й кровопускання, що досягалося розрізанням вушних вен. Хірургічним втручанням лікували коней від ряду хвороб — мишки, телію, залізняки. При хворобах птиці їй давали їсти вугілля, крейду. Під час висиджування потом­ства самок тримали на дуже раціональній дієті. Загалом можна говорити, що, мабуть, не було жодної хвороби у тварин, якій селянин не міг би запобігти.

Павлюк. Укр. народознавство

§ 6. Медицина і ветеринарія

Народна медицина виникла, очевидно, ще в доісторичні часи. Уже первісна людина, керуючись інстинктом самозбереження, змушена була надавати собі лікарську допомогу при різного роду травмах та захворюваннях. І, цілком природно, засоби для цього шукала в навколишній природі, насамперед у сві­ті рослин.

Деякі рослини увійшли до арсеналу лікарських на основі спостережень за тваринами, які при нездужанні споживали ту чи іншу рослину. Обробка сировини збагачувала знаннями про нові лікувальні властивості засобів рослинного й тва­ринного походження. При оброблені шкір, наприклад, дізнавалися про в'яжучі властивості дубової та вербової кори. Первісна емпірична народна медицина розвивалась під впливом практики, спостережень над природою, збагачува­лась та передавалась із покоління в покоління. З накопичен­ням цього досвіду утворилася певна група людей, для яких лікування стало фахом, основним заняттям і засобом існування. Такий «професійний» прошарок виникає у період Київської Русі; він представлений давньоруськими «волх­вами», «відунами», у практиці яких широко використовува­лись лікарські рослини, мінерали, тваринні організми. Паралельно з раціональними методами лікування, що накопичувались у процесі багатовікового досвіду, побутували магічні способи зцілення недуги. Людина не розумілася на законах природи, була безпорадною перед її стихією. Тому вона населяла світ природи уявними істотами, духами. У давні часи хвороби персоніфікувалися, тобто сприймалися як живі істоти, що, в свою чергу, породжувало магічні способи лікування.

З усіх раціональних методів найбільш поширеним було лікування засобами рослинного походження. Види рослинних ліків і технологія їх виготовлення були досить різноманіт­ними. З лікувальною метою використовували квіти, траву і сік свіжих рослин, рослинні відвари, водні та спиртові настої, порошки (з висушеної рослини або кореня), мазі, компреси. Серед рослин, які застосовувалися в народній медицині, побутували валер'яна («одолян»), звіробій, материнка, м'ята, ромашка, горицвіт, арніка тощо.

Широко відомими у народній фітотерапії були лісові ягоди: чорниці («афени»), брусниця («гогори»), малина, суниці. Повсюдно в Україні збирали плоди, листя, кору, цвіт усіляких кущів та дерев: липи, калини, шипшини, глоду, сосни, вільхи, дуба, берези та ін. Ягоди калини віддавна вважались перевіреним засобом від остуди, різкої зміни артеріального тиску тощо. Надзвичайно різноманітними було застосування сосни, смереки, зокрема бруньок, хвої і живиці. Живицю використовували при лікуванні захворювань печінки. Для лікування ран готували відвари з кори дуба, верби, прикладали до них ясенове або букове листя, чи листя подорожника. При болях голови на чоло клали листя буряка, свіжої капусти чи кружельцями сиру картоплю. Терту картоплю вживали у вигляді компресів при наривах та опіках. Різноманітним був арсенал лікувальних засобів тваринного походження. Масло, особливо овече, споживали з гарячим молоком або горілкою при остуді, використовували для натирання; свинячий, ведмежий, собачий, гусячий, лисячий і, передусім, борсучий жири допомагали при кашлі, захворю­ванні бронхів. У народному лікуванні застосовували кров, жовч, серце, шкіру тварин.

Значно рідше послуговувалися ліками мінерального походження (земля, пісок, сіль, нафта) та металами (мідь, ртуть, залізо, золото). Пісок і сіль вважались добрими фізіотерапевтичними засобами; їх прикладали у вигляді гарячих компресів.

З лікувальною метою використовували і продукти згоряння (попіл, сажу) як засоби, що сприяють зсіданню крові. У народній медицині раціональні засоби, визнані сучасною наукою як доцільні й ефективні, поєднувались з магічними діями. Найпоширенішим магічним впливом користувалася словесна магія. Замовляннями («примівками») лікували епілепсію, ревматизм, шлункові захворювання, нариви («рожу»), знімали «вроки» тощо. Словесна магія, як правило, застосовувалась паралельно з іншими видами очисної магії, зокрема з уживанням води (омивання, купання, кроплення свяченою водою), вогню (підкурювання), різних механічних дій з метою «залякати хворобу» тощо.

Досить різноманітними були знання в галузі народної ветеринарії. При лікуванні худоби поєднували раціональні способи з магічними. Поширеними були рослинні й тваринні ліки. Так, при розладах травлення у домашніх тварин рекомендували відвар дубової кори, кмин, чир вівсяний, горілку. Коли худобу здувало, її напували відваром льону, молоком, горілкою, а в особливо тяжких випадках пробивали бік («голоднявку»). Хворих на «мотилицю» овець напували розсолом з капусти, протягом трьох днів давали конопляну полову, а також сіль і червоний перець.

Отже, народна медицина українців — це складний комплекс, у якому поєднувались позитивні емпіричні знання із засобами лікувальної магії.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 711 | Нарушение авторских прав