АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГЕРПЕТИЧНА ІНФЕКЦІЯ

Герпетична інфекція спричиняється вірусами родини герпесвірусів, які об’єднані властивістю часто протягом усього життя персистувати в організмі людини і здатністю спричиняти різноманітні маніфестні форми захворювання в умовах виникнення імунодефіциту.

Герпес звичайний – вірусне захворювання, спричинене вірусами простого герпесу (ВПГ 1 та ВПГ 2), що характеризується тривалим латентним перебігом із періодичними рецидивами, які супроводжуються появою везикульозного висипу на шкірі та слизових оболонках, ураженням ЦНС та внутрішніх органів.

Герпес оперізувальний – вірусне захворювання, що спричинене вірусомVaricella-Zoster, характеризується запаленням вузлів міжхребцевих або черепних нервів та проявляється везикульозним висипом на шкірі за ходом нервів і симптомами інтоксикації.

Етіологія: ДНК-вмісний вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella-Zoster.

Епідеміологія:

– джерело – хворі та вірусоносії;

– механізм поширення – повітряно-краплинний, контактний (ВПГ1), статевий (контактний) – ВПГ2, трансплацентарний, інтранатальний (ВПГ1), повітряно-краплинний (Varicella-Zoster);

– сприйнятливість – висока на фоні імунодефіцитів, ГРВІ. Характерна зимова сезонність (для ВПГ2).

Патогенез:

1. Вхідні ворота – травмовані слизові оболонки та шкіра.

2. Розмноження вірусу.

3. Місцеві зміни.

4. З током лімфи потрапляє в регіонарні лімфовузли (рідко).

5. Вірусемія.

6. Ураження органів та систем (печінки, селезінки, легень, локалізація у міжхребцевих гангліях, гангліях головного мозку).

7. Хронічне вірусоносійство (при імунодефіциті).

8. Рецидиви (на фоні ГРВІ, ультрафіолетового опромінення, переохолодження).

Діагностичні критерії простого герпесу:

· інкубаційний період – 2-14 діб;

· гострий початок, інтоксикація;

· ураження слизових оболонок (гінгівіт, стоматит, тонзиліт) у формі пухирців, що тріскають, утворюючи ерозії, супроводжуються болем;

· ураження ока (кон’юнктивіт, блефарокон’юнктивіт, кератит, кератоіридоцикліт, хореоретиніт, увеїт, периваскуліт сітківки, неврит зорового нерва);

· ураження шкіри (герпес губ, носа, повік, обличчя, рук, інших ділянок) – згруповані пухирці із прозорим вмістом, що мутніє, на фоні гіперемійованої, інфільтрованої кірочок; супроводжується® утворення ерозії ®поверхні болем;

· генітальний герпес (ураження статевого члена, вульви, піхви, цервікального каналу, промежини, уретри, ендометрія);

· ураження ЦНС (енцефаліт, менінгоенцефаліт, менінгіт), периферичної нервової системи (неврит);

· вісцеральні форми (гепатит, пневмонія, ураження нирок та ін.);

· рецидивний перебіг.

Діагностичні критерії оперізувального герпесу:

· інкубаційний період – 7-21 день, інколи кілька років (після вітряної віспи);

· гострий початок із гарячки, інтоксикації;

· печіння, свербіж, біль за ходом ураженого чутливого нерва;

· поява гіперемії, інфільтрації шкіри відповідно до іннервації гілками нервів;

· поява щільно згрупованих папул (в кінці І, на ІІ добу) на фоні гіперемії, що підсихання,®еволюціонізують у пухирці із прозорим вмістом, схильні до злиття незначна® епітелізація ®утворення кірочок, гіперемійований фон блідне пігментація (протягом 1 тижня).

Додаткові дослідження:

– вірусологічне дослідження вмісту пухирців, носоглоткових змивів;

– імунофлюоресцентний метод, ПЛР;

– серологічні: РЗК, ІФА, РПГА, РН із парними сироватками (наростання титру антитіл у динаміці);

– дослідження ліквору (при наявності ознак менінгоенцефаліту).

Диференційна діагностика проводиться із герпангіною, енцефалітом при ентеровірусній інфекції, аденовірусним кератокон’юнктивітом, вітряною віспою, стрептококовим імпетиго, бешихою, екземою, паротитним та ентеровірусним енцефалітом.

Прогноз. Вірус простого герпесу залишається в організмі на все життя, тяжкість рецидивів пов’язана зі станом імунної системи. При герпетичному енцефаліті летальність складає 80-85 %, у випадку одужання формуються тяжкі залишкові явища із випаданням функції коркових центрів. Ураження вірусом герпесу вагітних призводить до формування уроджених вад розвитку.

КІР

Кір – вірусна інфекція, що передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується циклічним перебігом, синдромами інтоксикації, катарального запалення дихальних шляхів, кон’юнктив та екзантемою. Кір - гостре вірусне захворювання з високим рівнем контагіозності. Кір може викликати такі ускладнення, як пневмонія та отит до 10 % випадків, особливо у дітей з порушеннями харчу­вання та хронічними захворюваннями, та у дітей до 1 року життя. Після корового енцефаліту, частота якого складає 0,05-0,4 % (приблизно 1 випадок енцефаліту на 1000 випадків захворювання), розвиваються стійкі залишкові явища. Рівень летальності приблизно становить 1:3000 випадків захворювання. Крім того, з перенесеною коровою інфекцією пов'язують розвиток підгост-рого склерозуючого паненцефаліту (ПСПЕ), рідкісного, але завжди фатального захворювання. Навіть саме по собі захворювання без ускладнень триває 10-14 діб, супроводжується високою температурою, кон'юнктивітом, кашлем.

Етіологія: крупний міксовірус.

Епідеміологія:

– джерело – хворий;

– механізм передачі – повітряно-краплинний;

Сприйнятливість – загальна, індекс сприйнятливості – 98 % з 6-8 місяців.

Патогенез:

1. Вхідні ворота – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (фіксація вірусу), потрапляє в регіонарні лімфовузли.

2. Вірусемія (перша хвиля).

3. Потрапляє в органи ретикулоендотеліальної системи, реплікується.

4. Друга хвиля вірусемії:

• втягнення ЦНС, слизових трахеї, бронхів, кишок;

• запалення, деструкція, звільнення вірусу;

• вторинний імунодефіцит, нашарування бактерійної флори;

• формування ускладнень.

Діагностичні критерії

Інкубаційний період: 9-17 днів; 21 день у тих, які отримали імуноглобулін, препарати крові, імунодепресанти у період після контакту.

Катаральний період:

1. Триває 3-4 дні.

2. Катар верхніх дихальних шляхів, що наростає.

3. Субфебрилітет, інтоксикаційний синдром.

4. Поява кон’юнктивіту, світлобоязні на 2-3 добу.

5. Поява енантеми, плям Філатова-Копліка за 1-2 дні до періоду висипань.

Період висипань:

1. Висипка з’являється на 4-5 добу від початку захворювання, триває 3-4 дні.

2. Посилюються катаральні явища (ларингіт, риніт, кон’юнктивіт).

3. Підвищення температури, інтоксикаційний синдром максимально виражений.

4. Висипка плямисто-папульозна, насичено-червоного кольору, на незміненому фоні шкіри, схильна до злиття, характерна етапність: перша доба – за вухами, на обличчі; друга доба – на шиї, плечовому поясі, верхній частині тулуба; третя доба – поширюється на весь тулуб, руки, проксимальну ділянку ніг; четверта доба – на всі нижні кінцівки.

Період пігментації:

1. Пігментація висипки (етапна) завершується висівкоподібним лущенням.

2. Нормалізація температури тіла, проходить інтоксикація.

3. Зменшуються і зникають катаральні явища (7-9 день від початку висипки).

Період реконвалесценції:

1. Лущення шкіри.

2. Корова анергія (3-4 тижні).

Особливості кору в дітей перших місяців життя

1. Атипові форми (мітигована).

2. скорочення періодів хвороби.

3. невиражені клінічні прояви (катаральні явища, гарячка, дрібна нерясна висипка з вкороченою етапністю і короткочасною пігментацією).

4. частіше бувають ускладнення.

Лабораторна діагностика:

– цитологічне дослідження виділень з носа, імунофлюоресценція;

– серологічні методи: РГГА, РПГА.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 756 | Нарушение авторских прав