АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДИХАННЯМ

Прочитайте:
  1. Диспансерне спостереження за хворими на цукровий діабет типу 2 без ускладнень
  2. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.
  3. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

Навчальна мета, уміти спостерігати за частотою, глибиною та ритмом дихання; надати допомогу хворому в разі виникнення ядухи.

Виховна мета, навчити відволікати увагу пацієнта під час об­стеження дихання.

Початковий обсяг знань: знати фізіологічні параметри дихан­ня; від чого залежить зміна темну дихання; причини зміни глиби­ни дихання; що таке задишка інспіраторна, експіраторна, зміша­на: патологічні типи ядухи.

Оснащення:

1) секундомір або годинник Із секундною стрілкою:

2) температурний листок.

Фізіологічні параметри дихання. Нормальне дихання І-, люди­ни беззвучне й непомітне для оточуючих. Людина звичайно ди­хає через ніс із закритим ротом. У дорослих людини у стані спо­кою частота дихання коливається від 16 до 20 за 1 хв, причому вдих у 2 рази коротшій"! за видих. Під час сну та в етапі спокою дихання стає повільнішим. У положенні лежачи людина здійснює 12—14 дихань за 1 хв, стоячи — 18 — 20. У жінок частота дихання дещо більша, ніж у чоловіків. У спортсменів частота дихання ста­новить навіть 8—10 дихальних рухів за 1 хв. Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній прані, нервовому збу­дженні, високій температурі повітря.

Від чого залежить зміна темпу дихання Зміна темпу дихання залежить від захворювань органів дихання та дихальних шляхів, від хвороб серця, ппрок, мозку, гострих та хронічних інфекційних захворювань.

Зміна глибини дихання. Поверхневе дихання спостерігається в стані спокою, а також при захворюваннях легень, плеври, пригні­ченні дихального центру. Глибоке дихання виникає при фізичній роботі, емоційному збудженні, а також при діабетичній комі, уремії.

Задишка інспіраторна, експіраторна, змішана. Розлад часто­ти, глибини та ритму дихання спостерігається при залипни, яка су­проводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненням дихання.

А своїм характером задишка поділяється па інспіраторну, змі­шану та експіраторну.

При інспіраторній (на вдиху) задишці утруднений вдих унаслідок наявності перешкоди для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, пухлина, сторонні; тіло, запальні процеси в горлі, трахеї). Дихання при та­кій задишці глибоке та сповільнене, супроводжується шумом, свистом та хрипінням.

При експіраторній (на вдиху) задишці вдих короткий, а видих утруднений і тривалий; хворий не встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма вдиху задишки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання в цьому випадку може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішані задишки. Вона вини­кає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмо­нії, туберкульозі легень.

Патологічні типи ядухи. Різко виражена задишка називаєть­ся ядухою. Якщо ядуха має характер нападу, вона називається астмою.

Унаслідок порушення діяльності дихального центру виника­ють патологічні типи ядухи, дихання Куссмауля, Чейна—Стокса, Біота.

Дуже сповільнене та глибоке дихання називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого настає пауза. Таке дихання ха­рактерне для азотемічної уремії та діабетичної коми.

При диханні Ч е й н а — Стокса спостерігається зміна рит­му дихання. При ньому хвилеподібне збільшується та зменшується_амплітуда дихання з паузами між хвилями 40- 50 с. Після паузи виникають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а по­тім більш глибокі й часті. Надалі дихальні рухи знову стають поверхневими та рідкими що триває до повної паузи Таке дихання свідчить про тяжке захворювання мозку, розлад мозкового крово­обігу і має погане прогностичне значення.

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням із періодичним виникненням тривалих пауз (до 30 с.) Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані хворого.

У разі появи у хворого патологічного дихання сестра повинна негайно повідомити лікаря.


Дата добавления: 2015-01-12 | Просмотры: 1285 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)