АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Страхование профессиональной ответственности медицинских работников и медицинских организаций

Страхування професійної відповідальності є одним із видів страхування, який нині перебуває на етапі свого становлення, тим більше якщо мова йде про страхування професійної відповідальності медичних працівників. Діяльність медичних працівників пов’язана з ризиком спричинення шкоди пацієнтові. Цей ризик обумовлюється можливістю допущення помилки медичним працівником від якої, на жаль, ніхто не може бути захищений. Саме тому страхування професійної відповідальності медичних працівників повинно здійснюватися з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності.

Мета цієї статті полягає у дослідженні сучасних наукових поглядів на страхування професійної відповідальності медичних працівників в Україні та правового врегулювання цього виду відносин.

Страхування професійної відповідальності медичних працівників як вид страхування з’явився в Україні у зв’язку з активним розвитком суспільних відносин. Ще однією підставою виникнення цього виду страхування є відсутність економічного і правового механізмів врегулювання питання відповідальності медичних працівників перед пацієнтами, тобто третіми особами, внаслідок невідповідності діагнозу хвороби дійсному характеру захворювання, а також невідповідності проведеного лікування характеру і тяжкості захворювання, що призвело до погіршення здоров’я або смерті третьої особи через недостатній рівень кваліфікації медичного працівника.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом страхування професійної відповідальності є майнові інтереси страхувальника, що пов’язані з його відповідальністю за відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третіх осіб, внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності.

Суб’єктами страхування професійної відповідальності є страхувальники, страховики і треті особи, яким заподіяна шкода. Зазначимо, що цей вид страхування ґрунтується на стандартизації медичної допомоги і повинен стати на захист як лікаря, так і пацієнта. Страхування професійної відповідальності в системі охорони здоров’я дасть змогу вирішити декілька найважливіших завдань, а саме:

по-перше, забезпечити можливість постраждалому пацієнтові отримати матеріальне відшкодування за збиток здоров’ю у разі дефекту надання медичної допомоги;

по-друге, страхування професійної відповідальності захистить лікаря від матеріальної відповідальності за завдану шкоду здоров’ю пацієнта, що дуже важливо, оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства має йтися про необхідність відшкодування особою, яка надала послугу (виконавцем);

по-третє, цей вид страхування захищає фінансову базу охорони здоров’я в умовах дефіциту коштів, оскільки фінансові витрати на відшкодування шкоди здоров’ю пацієнта забезпечуються страховими організаціями, і не залучаються кошти, призначені для лікування інших хворих [4, 93].

Чинним законодавством України, а саме Законом України “Про страхування” у п. 27 ст. 7 віднесене страхування професійної відповідальності медичних працівників до обов’язкових видів страхування. Необхідно зазначити, що перелік осіб, професійна відповідальність яких страхується, ще не досить чітко сформульований Кабінетом Міністрів України.

Так, страхувальниками є суб’єкти господарювання, всі заклади охорони здоров’я незалежно від форм власності (в разі якщо відповідні кошти будуть передбачені в державному або місцевих бюджетах), що здійснюють господарську діяльність з медичної практики (юридичні та фізичні особи), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, крім тих, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Страховиками в цьому випадку є юридичні особи – резиденти України, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності. Треті особи – фізичні особи, життю та здоров¢ю яких заподіяна шкода внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності страхувальника.

Страховий ризик – певна подія, в результаті якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності страхувальника.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховими випадками є смерть, інвалідність, втрата працездатності третьої особи, витрати на лікування та догляд дітей внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності страхувальника, не пов’язаних з халатністю або недбалим виконанням ним професійних обов’язків.

Факт отримання шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третім особам внаслідок професійних помилок у зв’язку із здійсненням професійної діяльності страхувальника встановлюється рішенням суду та відповідними органами управління охороною здоров’я.

Під професійною помилкою розуміється факт (доведений незалежною клінічною або судово-медичною експертизою) невідповідності діагнозу хвороби дійсному характеру захворювання, а також невідповідності проведеного лікування характеру і тяжкості захворювання, що призвело до погіршення здоров’я або смерті третьої особи через недостатній рівень кваліфікації медичного працівника; неадекватного контролю за якістю, зберіганням, безпекою і ефективністю лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення; а також невідповідності рекомендацій щодо підбору, заміни лікарських засобів, що призвело до погіршення здоров’я або смерті третьої особи через недостатній рівень кваліфікації фармацевтичного працівника.

Страховою сумою за договором страхування професійної відповідальності медичних працівників є грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату третій особі (представнику, опікуну, спадкоємцю) при настанні страхового випадку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування професійної відповідальності медичних працівників здійснюються незалежно від суми, яку має отримати третя особа за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути сплачена як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати за договором страхування професійної відповідальності медичних працівників у разі:

навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку;

вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Така відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

Необхідно також звернути увагу на те, що у разі коли заподіяна шкода частково або повністю компенсована іншими причетними до страхового випадку особами, страховик відшкодовує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором страхування, і сумою, що компенсована іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник, треті особи (представники, опікуни, спадкоємці) зобов’язані повідомити страховика.

Отже, можна дійти висновку, що сучасна ситуація зі страхуванням професійної відповідальності медичного працівника є більш-менш зрозумілою, натомість зі страхуванням відповідальності медичного закладу виникає питання. Так, згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Саме тому виникає необхідність страхувати відповідальність не лише медичного працівника, а й відповідальність медичного закладу.

Міжнародна правова та медична практика свідчать про те, що в провідних світових країнах знайдені прийнятні шляхи страхування лікарів через особливості їхньої професії. Так, Є. Жиляєва та Є. Жилінська зазначають, що перший закон про введення системи страхування на випадок нанесення збитку пацієнтові був прийнятий у Фінляндії 25 липня 1986 р. У ньому зазначено, що будь-який збиток, нанесений пацієнтові з огляду на надання йому медико-санітарної допомоги або з його участю в медичних дослідженнях, підлягають компенсації. Причому для отримання компенсації не потрібно пошуків конкретної винної особи, що часто буває вельми складно для пацієнта [5, 76; 4, 94].

За останні десятиліття в США відзначається неконтрольоване зростання витрат на охорону здоров’я. Це пояснюється різними причинами. Зростання витрат також пов’язане з відповідальністю лікарів за будь-який збиток, заподіяний здоров’ю пацієнта. Відшкодування, стягнуте з лікаря, у цьому випадку астрономічне. Тому кожний приватний лікар страхує свою професійну відповідальність [6, 386–387].

Враховуючи зазначене вище, можна дійти висновку про те, що нині в Україні існує потреба в належному правовому регулюванні страхування професійної відповідальності медичних працівників, а також у розробленні правових механізмів для вирішення спору між медичним працівником та пацієнтом. Для врегулювання претензій стосовно відшкодування шкоди, завданої в процесі надання медичної допомоги, досить ефективним способом захисту інтересів медичних працівників та інтересів третіх осіб є страхування професійної відповідальності. Адже наявність договору страхування професійної відповідальності дозволить захистити інтереси медичних працівників.

Дата добавления: 2015-02-02 | Просмотры: 978 | Нарушение авторских прав