АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аналіз причин незадовільного стану здоров’я дітей

Загальні проблеми в галузі охорони здоров’я в сучасних умовах, зумовлені погіршенням демографічної ситуації, негативною динамікою показників стану здоров’я населення на тлі обмеженого бюджетного фінансування галузі, недосконалістю законодавчої бази, яка на сьогодні не забезпечує ефективної діяльності системи охорони здоров’я і потребує кардинальних змін, є актуальними і для охорони здоров’я дітей.

Гострота зазначених проблем саме для системи охорони здоров’я дітей пояснюється:

– відсутністю пріоритетного фінансування заходів щодо охорони здоров’я дітей;

– недостатньою взаємодією усіх органів влади та відомств щодо реалізації державної політики відносно охорони здоров’я;

– ослабленням в останні роки уваги до реалізації профілактичного напряму, який в охороні здоров’я дітей має бути пріоритетним;

– незадовільною динамікою щодо забезпеченості кадрами, насамперед первинної ланки, та лікарями саме тих спеціальностей (педіатрами, неонатологами, анестезіологами дитячими), діяльність яких безпосередньо впливає на рівень смертності та інвалідності дітей;

– недостатньою спрямованістю науково-дослідних робіт щодо основних напрямів, які вирішують завдання відносно виживання та розвитку дітей на основі науково-доказової медицини та медико-економічної доцільності;

– невідповідністю сучасним потребам рівня оснащеності медичним обладнанням та санітарним транспортом закладів охорони здоров’я, де надається медична допомога дітям і матерям;

– недостатнім рівнем доступності до спеціалізованої медичної допомоги, насамперед дітей, які проживають у сільській місцевості;

– недостатньою інформованістю населення щодо здорового способу життя, раціонального харчування, профілактики інфекційних захворювань, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом, збереження репродуктивного здоров’я тощо.

Основним інтегрованим показником, що відбиває стан здоров’я дітей віком до 1 року, є показник малюкової смертності, який використовується світовою громадськістю для визначення рівня соціально-економічного розвитку та ефективності діяльності системи охорони здоров’я у країні. Після 1990 р., коли в Україні було зареєстровано найнижчий рівень смертності дітей віком до 1 року (12,8 на 1000 народжених живими), відзначено зростання показника до 14,9 у 1993 р. з подальшим зниженням до 9,8 у 2006 р., але це дає змогу Україні зайняти лише 120-те рейтингове місце серед країн світу. Серед причин смертності дітей віком до 1 року 70% становлять причини, що залежать від стану здоров’я матері та доступності і якості медичної допомоги жінці під час вагітності, пологів та новонародженому; 16% – це нещасні випадки, травми та отруєння, хвороби органів дихання, інфекційні хвороби, яким у більшості випадків можна запобігти. Про низький рівень доступності до спеціалізованої медичної допомоги свідчить те, що серед усіх дітей, померлих у віці до 1 року, лише половина померла у відділеннях анестезіології та реанімації, 15% з них померло вдома без надання медичної допомоги, 11% – в умовах центральних районних лікарень, 17% – у пологових стаціонарах, більшість з яких не має умов для надання медичної допомоги дітям у критичному стані через відсутність обладнання та підготовлених спеціалістів. Це зумовлює необхідність здійснення заходів, спрямованих на регіоналізацію перинатальної допомоги, термінове вирішення питання щодо дефіциту кадрів, оснащення сучасним обладнанням закладів охорони здоров’я, де надається медична допомога матерям і дітям, створення умов для транспортування дітей у критичному стані шляхом забезпечення спеціальним санітарним транспортом.

Крім медичних причин, на смертність дітей впливають і соціально-економічні фактори. Смертність дітей є чутливим показником нерівності та бідності.

Згідно з даними ВООЗ, діти, якi проживають у країнах із низьким і середнім рівнями достатку, мають ризик смерті до досягнення віку 5 років у 10 разів вищий, ніж діти в економічно розвинених країнах. На формування показника смертності впливає і рівень освіти та санітарної культури батьків. За даними соціологічних досліджень, лише 28% батьків в Україні, які мають дітей віком до 1 року, вважають постійне медичне спостереження за дитиною за необхідне, а за даними ВООЗ, смертність серед дітей може в 3-5 разів бути вищою у сім’ях із низьким рівнем освіти. Таким чином, високий рівень малюкової смертності потребує заходів, спрямованих на соціальну підтримку малозабезпечених сімей із дітьми та тих, що опинилися в складних життєвих умовах, підвищення рівня їхньої інформованості щодо здорового способу життя, створення безпечного для дитини середовища.

Одним із важливих факторів, що впливає на формування здоров’я дитини, є харчування. За даними ВООЗ, у 50% випадків усіх смертей дітей віком до 5 років у світі виявлено негативні чинники щодо розладів харчування. Результати соціологічних досліджень в Україні показали, що питома вага виключно грудного вигодовування дітей віком до 6 місяців становить лише 6%. Це негативно впливає на стан здоров’я дитини на початку життя та в подальшому, сприяє зростанню захворюваності та призводить до збільшення витрат на охорону здоров’я. З огляду на це необхідно вжити заходів щодо створення та розширення мережі закладів охорони здоров’я, де надається медична допомога дітям і матерям, які відповідають статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини», впровадження критеріїв оцінки фізичного розвитку дитини, рекомендованих ВООЗ. Потребує вирішення питання безоплатного забезпечення продуктами дитячого харчування дітей віком до 2 років із малозабезпечених сімей та віком до 3 років, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС. Надзвичайно важливою проблемою є забезпечення раціонального харчування дітей в організованих колективах, розв’язання якої потребує міжсекторального підходу.

Важливим чинником негативного впливу на стан здоров’я дітей є інфекційні хвороби, рівень захворюваності на які в останні роки не має тенденції до зниження, і у 2006 р. серед дітей віком до 18 років становив 54,25 проти 53,25 у 2003 р. на 1 тис. відповідного населення, зайнявши 7-ме місце в структурі захворюваності. Зростає захворюваність на вірусні гепатити, ВІЛ/СНІД, туберкульоз. У структурі смертності дітей віком до 1 року інфекційні хвороби займають четверте, а дітей віком до 14 років – п’яте місця. Ці причини смерті на сучасному етапі розвитку суспільства і медицини в розвинених країнах світу можуть бути попереджені. Найвища питома вага серед причин смертності від інфекційних хвороб належить гострим кишковим інфекціям та менінгококовій інфекції. Така ситуація вимагає впровадження принципів організації надання медичної допомоги дітям із діарейними хворобами, рекомендованих ВООЗ, що дасть змогу попередити більшість випадків смертності та зменшити фінансові витрати на необґрунтовану госпіталізацію: вивчення причин смертності дітей від менінгококової інфекції, обґрунтування показань щодо впровадження вакцинації проти цієї інфекції; запобігання ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в дітей шляхом підвищення інформованості населення щодо профілактики та ранньої діагностики, створення ефективної етапної системи надання медичної допомоги цим дітям; поліпшення матеріально-технічної бази дитячих інфекційних лікарень, приведення до сучасних вимог оснащення відділень анестезіології цих закладів.

Однією з причин незадовільного стану здоров’я дітей є травми та насилля. Травми, нещасні випадки та отруєння займають у структурі смертності дітей віком до 14 років перше місце і становлять 26%, а у підлітків – 65%. Зростає рівень побутового, дорожньо-транспортного та шкільного травматизму, якому можна запобігти. Негативний влив на формування здоров’я, у тому числі психічного, має насилля, жорстоке поводження з дитиною удома, в навчальних закладах. Це потребує здійснення заходів, спрямованих на попередження травматизму та насилля шляхом створення безпечного середовища для дитини на всіх етапах її життя, активізації діяльності органів місцевого самоврядування щодо інформування батьків з цих питань, соціального супроводу сімей групи соціального ризику.

Підлітковий період характеризується наявністю проблем здоров’я, в основі яких лежить ризикова поведінка. Насамперед – це травми, інфекції, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ/СНІД, підліткова вагітність, нездорові форми поведінки підлітків, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин та алкоголю, раціоном харчування, недостатньою фізичною активністю, а також психічні розлади. За роки незалежності показник захворюваності підлітків зріс в 1,8 разу, в т. ч. на хвороби органів крові – в 6 разів, сечостатевої системи – в 3,5 разу, нервової системи – у 2 рази. З огляду на це необхідні заходи щодо формування здорового способу життя, раннього виявлення та попередження проблем психічного здоров’я, захисту від ризикових форм поведінки, включаючи зловживання тютюном, алкоголем, наркотиками, захисту від пасивного куріння, експлуатації та найгірших форм дитячої праці, створення сприятливого середовища у сім’ї та суспільстві.

Одним із дієвих заходів подолання зазначених проблем є створення мережі «Клінік, дружніх до молоді», які на сьогодні є лише у 9 регіонах. Потребують уваги питання підготовки спеціалістів у сфері освіти, медицини, правоохоронних органах щодо зміни підходів до роботи з підлітками. Продовжує зростати рівень інвалідності дітей, який становить 191,0 на 10 тис. дітей (у 2005 р. – 177,6). Чисельність дітей-інвалідів віком до 18 років в Україні станом на 01.01.2007 р. становить 168 128 (у 2005 р. – 162 101). Отже, серед дитячого населення України близько 1,9% мають статус дитини-інваліда, тоді як за даними Європейської академії з вивчення проблем дитячої інвалідності, для країн Центральної та Східної Європи і СНД «нормою» є 2,5%, і лише за умови досягнення цього рівня може бути подальша стабілізація чисельності дітей-інвалідів.

Зазначено, що чим вищий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівень дитячої інвалідності. Нижчий від зазначеного показник інвалідності може свідчити про низький рівень діагностики важкої патології у дітей та/або високий рівень перинатальної смертності або смертності в перші місяці життя. Ці причини є актуальними і для України. Це свідчить про необхідність підвищення ефективності заходів щодо виявлення хвороб, які є причинами інвалідності дітей, у структурі причин якої провідні місця займають хвороби нервової системи, психічні розлади, вроджені вади розвитку, хвороби ока та придаткового апарату. Впровадження з 01.01.2007 р. порядку реєстрації випадків народження та смертності дітей віком до 1 року відповідно до критеріїв перинатального періоду згідно з рекомендаціями ВООЗ та реалізація заходів щодо виживання новонароджених передбачає зростання чисельності дітей-інвалідів. Зазначена ситуація потребує впровадження заходів на основі визначення проблеми дитячої інвалідності не як медичної, а як соціальної, що відповідає сучасному визначенню цієї проблеми ВООЗ. Це передбачає внесення змін до чинного законодавства відносно підходів до встановлення інвалідності, їх соціальної підтримки, розвиток мережі центрів медико-соціальної реабілітації, безоплатне забезпечення медикаментами, санаторно-курортним лікуванням.

Низький рівень доступності до якісної первинної медико-санітарної та спеціалізованої медичної допомоги негативно впливає на раннє виявлення захворювань у дітей, зумовлює високі показники смертності та збільшує витрати на охорону здоров’я. Найбільш гостро ця проблема стоїть перед дітьми, які проживають у сільській місцевості, про що свідчать нижчі показники їхньої захворюваності та вищі показники смертності порівняно з дітьми, які проживають у містах. З метою розв’язання цієї проблеми потрібні заходи, спрямовані на подолання дефіциту кадрів у сільських закладах охорони здоров’я шляхом забезпечення їх житлом, надання пільгових кредитів. Необхідно здійснити реструктуризацію дитячого ліжкового фонду, забезпечити його раціональне використання, переоснастити дитячі заклади охорони здоров’я, розвивати денні стаціонари.

Оптимальним шляхом, що допоможе розв’язати комплекс причин, які призводять до незадовільного стану здоров’я дітей і підлітків, високого рівня їхньої смертності, є розробка та реалізація Державної цільової програми «Здорова дитина» на 2008-2017 рр., яка має бути підготовлена з урахуванням заходів, передбачених Державними програмами «Репродуктивне здоров’я нації» на 2006-2015 рр. та «Дитяча онкологія» на 2006-2010 рр.

Дата добавления: 2015-07-23 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав