АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку

— антацидні засоби: натрію гідрокарбонат, магнію оксид, алю­мінію гідрооксид, альмагель, маалокс, фосфалюгель, алюгастрин, анацид, рені, гестид, мегалак;

— блокатори Н₂-рецепторів: ранітидин (ранісан), фамотидин (фамосан, квамател), нізатидин;

— м-холіноблокатори: гастроцепін, метацин, платифіліну гідротартрат, атропіну сульфат, препарати беладонни;

—блокатори протонного насосу: омепразол, ланзопразол.

Антацидними називають препарати, які нейтралізують надли­шок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.

Натрію гідрокарбонат нейтралізує хлоридну кислоту з утворен­ням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (при­зводити до алкалозу), тому що він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком даного препарату, тому натрію гідрокарбонат за­стосовують рідко, в основному при печії.

Магнію оксид при реакції нейтралізації не утворює вуглекисло­го газу і тому не зумовлює вторинної гіперсекреції, не всмоктуєть­ся в кров і не впливає на рН крові. У зв'язку з цим він є най­кращим антацидом швидкої дії. Застосовують при печії, гіпераци­дних гастритах, виразковій хворобі по 0,25-1,0 г 3-4 рази на день за 15 хв до і після їди.

Альмагель — це комбінований препарат, що містить алюмінію гідрооксид, магнію оксид тощо. Він справляє антацидну, обво-лікальну, адсорбівну дію. Застосовують при виразковій хворобі, гіперацидних гастритах по 2 чайні ложки 4 рази на день за 10—15 хв до іди, запиваючи 1—2 столовими ложками води.

Блокатори (антагоністи) Н₂-рецепторів — ранітидин, фамоти­дин — блокують гістамінові Н₂-рецептори шлунка і знижують сек­рецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайно протягом 6 тиж) ці препарати спричинюють рубцювання та заго­єння виразок. Застосовують для лікування виразок шлунка та два­надцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.

М-Холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну су­льфат, метацин, платифілін, препарати беладонни — блокують м-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, зни­жують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м'язів шлунка та кишок.

Дія, застосування, побічна дія, форми випуску атропіну суль­фату, метацину, платифіліну, препаратів беладонни описано в розділі «Засоби, що діють в ділянці закінчень холінорецепторів».

Гастроцепін вибірково блокує м,-холінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку. Застосовують для лікування гіперацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Блокатори протонної помпи — омепразол, ланзопразол — пригнічують базальну та стимульовану секрецію кислоти хлорид­ної та пепсину.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 638 | Нарушение авторских прав