• препарати різної хімічної будови: метоклопрамід (церукал, реглан) гранісетрон, ондансентрон.
Блювотні препарати. Вони спричинюють антиперистальтику шлунка (скорочення м'язів шлунка, внаслідок чого просувається їжа у зворотному напрямку), що супроводжується блюванням. Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідрохлорид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр мозку. Апоморфіну гідрохлорид вводять під шкіру по 0,1 мл. Через 10 хв настає блювання.
Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з уживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Блювотні засоби рефлекторної дії (настій трави термопсису, розчин аміаку) подразнюють рецептори шлунка і рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб зумовити блювання.
Протиблювотні засоби. Протиблювотну дію справляють нейролептики (етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифта-зин, галоперидол, дроперидол), м-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»), метоклопрамід (церукал, реглан) та інші препарати.
Нейролептики застосовують при безперервному блюванні у період вагітності, при пухлинах мозку, променевій хворобі, під час хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.
М-Холіноблокатори застосовують при блюванні, спричиненому вестибулярними порушеннями (морська та повітряна хвороби).
Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє протиблювотну дію, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення воротарного м'яза-замикача (пілоричного сфінктера).
Особливості роботи з препаратами:
— блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках, коли хворий у свідомості;
— протиблювотні препарати не можна застосовувати при блюванні на фоні отруєнь.