АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відображення в обліку поточних зобов’язань за виплатами працівникам

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До заробітної плати включається:

основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні і компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені цими актами норми.

Оплата праці на підприємстві регулюється на основі домовленостей між роботодавцем та працівником, але з урахуванням гарантій, встановлених державою.

Основою домовленості між роботодавцем і працівником є система угод, що укладаються на рівні держави, галузі чи регіону (це так звана генеральна угода між КМУ, роботодавцями і профспілками, галузева або регіональна угода між роботодавцями і профспілками), а також на рівні підприємства (колективний договір та трудовий договір).

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється ВРУ за поданням КМУ не рідше одного разу на рік у законі про Держбюджет на відповідний рік.

Організація оплати праці на підприємстві передбачає:

нормування праці. Нормування праці дозволяє встановити співвідношення між витратами праці та її оплатою, визначити кількісну міру праці у вигляді норм часу, норм виробітку, нормованих завдань тощо;

визначення системи оплати праці. На сьогодні в Україні переважно застосовується тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики;

вибір форми оплати праці. Форма оплати праці визначає порядок нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам. Розрізняють погодинну і відрядну форми оплати праці, на основі яких конструюються інші форми оплати праці. Погодинна оплата праці може бути простою та погодинно-преміальною. У разі відрядної оплати праці розмір заробітної плати залежить від розцінок, які встановлюються щодо одиниці вимірювання виробленої продукції або виконуваної роботи. Розрізняють пряму відрядну форму, непряму, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, відрядно-акордну форми;

визначення фонду оплати праці. Це сума коштів, які призначено для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам.

Розрахунок нарахування заробітної плати для її нарахування відбувається з використанням різних первинних документів:

Ø для працівників, які перебувають на погодинній формі оплати праці, розрахунок провадиться на підставі даних про фактично відпрацьований час, з виділенням надурочних годин роботи, годин роботи у нічний час, а також на святкові й вихідні дні;

Ø для працівників, які перебувають на відрядній формі оплати праці, розрахунок провадиться з урахуванням інформації про виробіток продукції, обсяг виконаної роботи або обсяг реалізованих товарів, а також про надурочні години роботи, години роботи у нічний час, на святкові й вихідні дні.

Розрахунок нарахування заробітної плати працівників, щодо яких застосовується погодинна форма оплати праці, може відбуватися на підставі таких документів:

- штатний розпис. Наприклад, у цьому документі перераховуються підрозділи підприємства, за підрозділами - посади із зазначенням коду класифікатора професій, кількості штатних одиниць, посадового окладу з надбавками. Штатний розпис затвер­джується наказом по підприємству за підписом керівника;

- табель обліку використання робочого часу. У цьому табелі провадиться облік використання робочого часу шляхом реєстрації з'явлення і нез'явлення на роботу або шляхом реєстрації тільки відхилень від нормального ритму роботи. Інформація про різні відхилення заноситься до табелю на підставі інших документів (наказів про надання відпустки, листків про тимчасову непрацездатність, наказів про переведення на неповний робочий день тощо);

- розрахунково-платіжна відомість. Цю відомість призначено для відображення інформації про нарахування конкретному працівникові різних видів оплат, які включаються до фонду заробітної плати (основна й додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні і компенсаційних виплат) та до складу інших виплат, що не належать до фонду заробітної плати.

- розрахунково-платіжна відомість (зведена). У ній зазначаються такі самі показники, щі і у розрахунково-платіжній відомості але зведені по всьому підприємству.

Розрахунок нарахування заробітної плати працівників, щодо яких застосовується відрядна форма оплати праці, як правило провадиться на підставі наступних первинних документів: нарядів, відомостей з обліку виробітку, маршрутних карт, подорожніх листів, товарно-грошових звітів, актів виконаних робіт тощо.

Виплати заробітної плати готівковими коштами проводиться на підставі "Відомості на виплату грошей" з оформленням на загальну суму виплаченої заробітної плати "Видаткового касового ордеру".

Виплата заробітної плата може також проводитись у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного або інших рахунків відкритих підприємством у банківських установах на рахунки платіжних карток працівників. Для перерахування коштів підприємство подає до банку "Платіжне доручення" на загальну сумі заробітної плати, що виплачується працівникам та "Відомість для зарахування заробітної плати на платіжні картки". У відомість для зарахування заробітної плати на платіжні картки вказується відомості працівників для яких виплачується заробітна плата. Загальна сума заробітної плати за відомістю має дорівнювати сумі вказаній у платіжному доручені.

Для узагальнення інформації про основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплат, що відносяться до фонду заробітної плати відповідно до інструкцією зі статистики заробітної плати призначений рахунок 661 "Розрахунки за заробітною платою".

За кредитом рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються:

- нарахована основна заробітна плата, що відносяться до фонду заробітної плати;

- нарахована додаткова заробітна плата, що відносяться до фонду заробітної плати;

- нараховані інші заохочувальні та компенсаційні виплат, що відносяться до фонду заробітної плати.

За дебетом рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються:

- утримання податку з доходів фізичних осіб;

- утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

- виплата основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що відносяться до фонду заробітної плати;

- утримання сум за виконавчими документами;

- інші утримання із доходу працівника.

Суми готівкових коштів отримані підприємствами в банківських установах для виплат, пов’язаних з оплатою праці, і не виплачені у встановлений строк підлягають депонуваню. Сума не виплаченої заробітної плати - депонована заробітна плата.

Для узагальнення інформації за депонованою заробітною платою призначений рахунок 662 "Розрахунки з депонентами". За кредитом рахунку 662 "Розрахунки з депонентами" відображається збільшення зобов'язань за депонованою основною та додатковою заробітною платою, а також за іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, що відносяться до фонду заробітної плати, а за дебетом – виплата депонованої основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що відносяться до фонду заробітної плати.

Для узагальнення інформації, що не відноситься до фонду оплати праці відповідно до інструкцією зі статистики заробітної плати (зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності) призначений рахунок 663 "Розрахунки за іншими виплатами". За кредитом рахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" відображаються нарахування виплат, що не належать до фонду оплати праці, а за дебетом – утримання (податку з доходів фізичних осіб, ЄВСС, тощо) та виплата (табл. 12.13).

Таблиця 12.13

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 733 | Нарушение авторских прав