АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вікові особливості тромбоцитограми

Прочитайте:
  1. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в нормі та в паталогії
  2. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  3. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  4. Будова серця, серцевий цикл та його ругуляція, вікові особливості.
  5. Велике і мале кола кровообігу. Особливості кровообігу у плода
  6. Велике та мале коло кровообігу, анатомія, фізіологія, вікові особливості.
  7. Виберіть із перерахованого які особливості будови слизової оболонки піхви мають значення для вироблення секрету?
  8. Видові особливості мигдаликів
  9. Вікові зміни величини акомодації нормального ока
  10. Вікові норми лейкоцитарної формули крові
Вік, роки Кількість тромбоцитів тис./1 мм3т крові Типи тромбоцитів
юні зрілі старі
До 1     65,7 8,7
1-3   17,5 68,7 7,3
3-7   13,2 72,2 8,0
7-15   8,2 76,5 7,4
22-40   4,6 79,2 8,0
41-70   2,4 78,3 12,4

Групи крові. Карл Ландштейнер проводив дослідження крові різних пацієнтів і виявив склеювання еритроцитів у одних груп людей, а в інших пацієнтів це не спостерігалося. На основі цього Ландштейнер висловив припущення, що в еритроцитах містяться антигени, а в сироватці – антитіла. Антигени, що знаходяться в еритроцитах, він позначив латинськими літерами А і В, а аглютиніни до них – грецькими α і β. На основі ряду проведених досліджень в залежності від властивостей крові він поділив на групи А, В і С, а у 1906 році Ян Янський встановив 4 групи крові. Четверта група зустрічається рідше, ніж перші три. Офіційно ця класифікація була затверджена на з’їзді патологів і бактеріологів у 1921 році. Перша група (0) містить аглютиніни α і β, друга група (А) містить аглютиноген А і аглютинін β, третя група (В) – представлена аглютиногеном В і аглютиніном α, а четверта група (АВ) – містить аглютиногени А і В.

У 1940 року Ландштейнер разом із А. Вінером відкрили резус-фактор. Система резус була винайдена в результаті імунізації кролів кров’ю мавп - макак-резусів (рис. 36). Сучасна номенклатура – це поєднання двох номенклатур (за Ландштейнером і Вінером та за Р. Фішером. і Р. Райсом).

Рис. 36. Резус – фактор (Rh): А – процентне співвідношення людей з Rh+ і Rh - кров’ю; Б – уявлення про виникнення “Rh – конфлікту”:1 – введення Rh+ - крові Rh реципієнту; 2 – вироблення Rh – антитіл в організмі реципієнта;

3 – повторне введення Rh+ - крові Rh- - реципієнту, що викликає аглютинацію

Антигени (від грец. anti - проти, genes – походження) – високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні клітини забезпечують імунну відповідь. Сучасний варіант Rh0 (D): rh1 (c): rh11 (Е): Hr0 (d): rh11 (e): rh11 (С).Таким чином антиген Д визначає приналежність людей до групи резус-позитивних, таких людей серед європейців багато – 86 %, у представників монголоїдної раси 100 %, всі інші люди будуть резус-негативними.

Антиген Д є основною причиною сенсибілізації (імунізації) під час вагітності та гемолітичної хвороби новонароджених, він легко проникає через плаценту (рис. 37).

Тому при шлюбі резус-позитивного чоловіка з резус-негативною жінкою, плід нерідко успадковує резус-фактор батька. Кров плоду проникає в організм матері, викликає утворення антирезус-аглютинінів. Через плаценту вони дифундують у кров плоду, викликають руйнування еритроцитів зсідання крові. Якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока, то це призводить до загибелі плоду й викидня. При легких формах резус-несумісності плід народжується живим, але з гемолітичною жовтухою.

На сьогодні в еритроцитах людини виявлено більше 200 різноманітних аглютиногенів. 140 з них об’єднані в 20 систем, а всі інші є індивідуальними або спільними. До них відносять системи N, S, P, A, M та інші.

 

Рис. 37. Резус-фактор в акушерській практиці: А - імунізація організму Rh-- матері Rh+ - еритроцитами плоду; Б - вироблення Rh антитіл в організмі матері; В – аглютинація Rh+ - еритроцитів плоду антитілами матері

 

У кожній із цих систем є один або кілька аглютиногенів, які утворюють різні комбінації, тобто групи крові цих систем. Усі ці системи аглютиногенів мають значення лише у процесі повторних переливань крові або вагітності.

Слід зазначити, що існує географічний розподіл групи крові. Так, більше 40 % мешканців Центральної Європи мають групу А, приблизно 10 % – групу В, близько 40 % – групу D і 6 % – групу АВ. Серед корінних мешканців Північної Америки у 90 % зустрічається група О.

Успадкування груп крові. У комплементарних хромосомах кожної людини є два з трьох алельних генів (А, В, О), тобто генетично закодованих якісних ознак. Ці два гени визначають фенотипово визначену групу крові, тобто антигенні ознаки еритроцитів (табл. 11).

Таблиця 11


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)