АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відновлення прохідності дихальних шляхів: Підсумки

У цьому розділі посібника, присвяченому відновленню прохідності дихальних шляхів, було розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти основного і розширеного відновлення прохідності дихальних шляхів. Опанування методик розширеного відновлення прохідності дихальних шляхів відбувається лише після досконалого оволодіння основними прийомами. Військовий медик повинен вміти швидко оцінювати загальний стан пацієнта та характер пошкоджень, перевіряти прохідність дихальних шляхів та проводити вторинний, більш детальний огляд постраждалого. Надати належну допомогу при травмах дихальних шляхів у військово-польових умовах доволі складно. Для цього необхідно багато чого опанувати, навчитися, відшліфувати.

Військовий медик повинен вміти швидко оцінювати травму та проводити первинний огляд, відновлювати прохідність дихальних шляхів, застосовуючи основні та розширені методики, працювати з дихальними мішками, проводити інтубацію, створювати повітроводи хірургічним шляхом, інкубувати, проводити голкову декомпресію грудної клітки, вставляти дихальні / дренажні трубки. Щоб успішно завершити курс, курсант повинен демонструвати практичні вміння на наступних завданнях:

• швидка оцінка травми / первинний огляд потерпілого;
• відновлення прохідності дихальних шляхів, застосовуючи основні та розширені методики;
• орофарингіальний повітропровід;
• назофарингіальний повітропровід;
• ларингеальні маски (i-Gel);
• дихальний мішок (BVM), адекватна вентиляція легень (одна і дві людини);
• ендотрахеальна інтубація;
• назальна інтубація;
• повітроводи, створені хірургічним шляхом;
• голкова декомпресія напруженого пневмотораксу;
• вставлення трубки в грудну клітку для остаточного лікування напруженого пневмотораксу.

Слід також пам’ятати, що травму оцінюють швидко, визначаючи її характер. Первинна оцінка проводиться тільки після усунення основного джерела загрози (наприклад, переважаючого вогню) та зупинки життєвонебезпечних кровотеч. Оцінка проводиться для всіх пацієнтів після кожного переміщення, нового втручання, будь-якої зміни стану (стає краще або гірше) і протягом усього лікування. Якщо ви самі скрупульозно не обстежите пораненого і не знайдете вражені місця, то можете пропустити травму, а в результаті солдат може померти. Тому постійно оцінюйте стан свого пацієнта!

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 449 | Нарушение авторских прав