Порошок (pulvis - наз. відмінок однини, pulveris - род. відмінок однини) - однорідна суха сипка лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування. У формі порошку можна виписати синтетичні препарати, продукти життєдіяльності мікроорганізмів (антибіотики), речовини рослинного і тваринного походження.
Виготовляють порошки подрібненням твердих лікарських речовин у ступці або за допомогою спеціальних подрібнювачів, після чого їх просівають через спеціальні сита За ступенем подрібнення розрізняють грубі, дрібні та найдрібніші.
Найдрібніші порошки використовують здебільшого зовні для нанесення на поверхні ран або слизові оболонки. Їм властива адсорбційна дія і вони не спричиняють механічного подразнення Дрібні порошки застосовують переважно всередину, а з грубих виготовляють інші форми.
Порошки бувають прості й складні. Простий порошок складається з однієї речовини, складний - з двох і більше лікарських речовин. Відпускають порошки недозованими або дозованими.
Недозовані порошки відпускають загальною масою, з якої ложками чи іншими умовними засобами поділяють на окремі дози. Застосовують їх як зовні, так і всередину. До складу таких порошків, як правило, не входять сильнодіючі й отруйні речовини.
Дозовані порошки відпускають окремими, точно визначеними дозами. Виписують і виготовляють їх дивізійним і диспензаційним способами. При виготовленні порошків дивізійним (роздрібненим) способом кожну речовину відважують з розрахунку на всю кількість порошків, прописаних у рецепті, і окремо розтирають їх у ступці. Потім їх змішують і розділяють на окремі порошки, маса яких може різнитися на 3...15%.