АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ вен нижніх кінцівок.

- захворювання, яке супроводжується збільшенням довжини і наявності зміс видної звивистої підшкірних вен, мішковидним розширенням їх просвіту. Жінки хворіють в 3 рази частіше, ніж чоловіки.

Сприятливі чинники:

1) вроджені або набуті зміни вен;

2) наявність не функціональних артеріо – везикулярних анастомозів;

3) нейрон - ендокринні розлади;

4) зниження тонусу стінок вен.

Виробляючі фактори: які викликають підвищення венозної крові.

Клініка. При компенсації венозного кровообігу хворі скаржаться лише на наявність розширених вен, які визначаються у вигляді звивистих стовбурів, вузлів, вибухаючи сплетінь. При пальпації вони пружно еластичної консистенції, Т шкіри над варикозно розширеними вузлами вища, ніж на інших ділянках.

По мірі прогресування захворювання з'являються скарги на швидку втомлюваність, відчуття важкості і розпирання в ногах, судоми в ікроножних м'язах, парестезії, набряки гомілки і стоп потім з'являється пігментація шкіри нижньої третини гомілки,шкіра втрачає еластичність, стає блискучою,сухою, легко ранимою, легко з'єднаною з підшкірною жировою клітковиною.

Як ускладнення виникають трофічні виразки, гострі тромбофлебіти з варикозних вузлів.

Проба Троянова - Тренделєнбурга - (відображає функціональний стан поверхневих вен) - хворого вкладають на кушетку і просять підняти ноги догори, після спадання вен накладають на стегно венозний джгут і просять хворого встати (вени залишаються спалими) при зніманні джгута у випадку недостатності венозних клапанів вени швидко заповнюються зворотнім током крові (зверзу вниз).

Маршова проба Дельбе - Пертеса - (відображає стан глибоких вен) - у вертикальному положенні хворому накладають на стегно венозний джгут і просять походити 1-2хв., високо піднімаючи коліна; при доброму стані глибоких і комунікантних вен кровонаповнення поверхневих вен зменшується, при непрохідності - воно залишається таким самим, з'являється біль в гомілці.

Додаткові методи: флебоманометрія, флеоографін, термографія.

Лікування:

1.Консервативне:

- бинтування ураженої кінцівки еластичним бинтом, носіння еластичних панчіх;

- носити зручне взуття на низькому каолущ;

- уникати тривалого стояння, важких фізичних навантажень;

- ЛФК, особливо плавання;

- Теплі ножні ванни.

2.Склерозуюча терапія – введення варикозні вузли або розширенні вени склерозуючих розчинів (варикоцид, вістарин, сотрадекол, тромбовар). Не рекомендується даний метод хворим з різко вираженим розширенням просвіту вен при наявності тромбофлебіту, облітеруючих і гнійничкових захворювань.

З.Хірургічне лікування заключається в видаленні

варикозно розширених вен.

ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ - запалення стінки вени, що супроводжується утворенням тромба в її просвіті.

Клініка. Скарги на болі за ходом трамбованої вени, які посилюються при рухах, фізичному навантаженні. При огляді в ділянці тромба - гіперемія і набряк шкіри, а пальпаторно за ходом вени - болюче ущільнення, яке чітко відметене від навколишніх тканин. При тромбозі глибоких вен гомілки з ціанозом шкірних покривів, підвищується Т тіла. додаткові методидослідження — проксимальна

флебографія.

Лікування. Ідеальним методом лікування гострих тромбозів магістральних вен є тромбектомія з допомогою катетера Фогерті.

Консервативне лікування:

1) тромболітичні препарати - фібринолізин (по 20 000-30 000 ОД дії 2 рази на добу);

2) антикоагулянти - гепарин (по 10 000 ОД дії в/м чи в/в кожні 4-6 годин), потім переводять на антикоагулянти непрямої дії;

3) протизапальні засоби і дезагреганти (бутадіон, ацетилсаліцилова кислота);

4) десенсибілізуюча терапія (діазолін, тавегіл, фенкарол, кларітін, задітен);

5) спазмолітичні засоби.

значення мають профілактичні заходи, спрямовані на відновлення ОЦК, забезпечення нормальної гемодилюції і покращення мікроцеркуляції в тканинах. З цією метою проводять в/в вливання реополіглюкіну, або гемовінілу, призначають антикоагулянти (гепарин, факсипарин та ін..).

Доглядаючи за оперованими хворими, необхідно контролювати його поведінку. Коли пов’язка просякла кров'ю, слід терміново про це сповістити лікаря-куратора. Якщо рана закрита не повністю, в ній залишені дренажі, випускники, то можуть з'явитися виділення і пов’язка промокне.

Довгі дренажі приєднують до системи і вільні їх кінці занурюють у банку. При наявності коротких дренажів і випускників виділення попадають в повязку, яка швидко просякає і повинна бути змінена. При значних виділеннях по дренажах крові, особливо у хворих після ендатеріоектомії, протезування артерій, необхідно терміново сповістити лікаря. Якщо дренажна трубка закупорилась тромбом, її слід промити і відсмоктати вміст рани.

У тих випадках, коли пов’язка значно просякла кров'ю, слід подумати про недостатність швів, сповзання лігатури та інших ускладненнях.

При сильній кровотечі з рани інколи необхідно самостійно приймати негайні заходи (притискання кровоточивої рани, накладання джгута закрутки та ін..) для зупинки кровотечі.

При нормальному перебізі післяопераційного періоду і загоєння рани після операції на артеріях хворих піднімають і дозволяють ходити, в коленому конкретному випадку індивідуально, залежно від об'єму, характеру оперативного втручання.

Хворих після сафенектомії можна піднімати і дозволяти ходити з другого дня після операції, наклавши еластичний бинт.

Слід зазначити, що хворі з оклюзійними захворюваннями артерій (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз) і захворюваннями вен підлягають диспансерному нагляду.

Раннє виявлення хворих із захворюваннями судин, своєчасне та обґрунтоване лікування дає ефективні результати і попереджує виникнення різних ускладнень (гангрен, тромбозів, трофічних виразок і інші).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 555 | Нарушение авторских прав