ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ вен нижніх кінцівок.
- захворювання, яке супроводжується збільшенням довжини і наявності зміс видної звивистої підшкірних вен, мішковидним розширенням їх просвіту. Жінки хворіють в 3 рази частіше, ніж чоловіки.
Сприятливі чинники:
1) вроджені або набуті зміни вен;
2) наявність не функціональних артеріо – везикулярних анастомозів;
3) нейрон - ендокринні розлади;
4) зниження тонусу стінок вен.
Виробляючі фактори: які викликають підвищення венозної крові.
Клініка. При компенсації венозного кровообігу хворі скаржаться лише на наявність розширених вен, які визначаються у вигляді звивистих стовбурів, вузлів, вибухаючи сплетінь. При пальпації вони пружно еластичної консистенції, Т шкіри над варикозно розширеними вузлами вища, ніж на інших ділянках.
По мірі прогресування захворювання з'являються скарги на швидку втомлюваність, відчуття важкості і розпирання в ногах, судоми в ікроножних м'язах, парестезії, набряки гомілки і стоп потім з'являється пігментація шкіри нижньої третини гомілки,шкіра втрачає еластичність, стає блискучою,сухою, легко ранимою, легко з'єднаною з підшкірною жировою клітковиною.
Як ускладнення виникають трофічні виразки, гострі тромбофлебіти з варикозних вузлів.
Проба Троянова - Тренделєнбурга - (відображає функціональний стан поверхневих вен) - хворого вкладають на кушетку і просять підняти ноги догори, після спадання вен накладають на стегно венозний джгут і просять хворого встати (вени залишаються спалими) при зніманні джгута у випадку недостатності венозних клапанів вени швидко заповнюються зворотнім током крові (зверзу вниз).
Маршова проба Дельбе - Пертеса - (відображає стан глибоких вен) - у вертикальному положенні хворому накладають на стегно венозний джгут і просять походити 1-2хв., високо піднімаючи коліна; при доброму стані глибоких і комунікантних вен кровонаповнення поверхневих вен зменшується, при непрохідності - воно залишається таким самим, з'являється біль в гомілці.
Додаткові методи: флебоманометрія, флеоографін, термографія.
Лікування:
1.Консервативне:
- бинтування ураженої кінцівки еластичним бинтом, носіння еластичних панчіх;
- носити зручне взуття на низькому каолущ;
- уникати тривалого стояння, важких фізичних навантажень;
- ЛФК, особливо плавання;
- Теплі ножні ванни.
2.Склерозуюча терапія – введення варикозні вузли або розширенні вени склерозуючих розчинів (варикоцид, вістарин, сотрадекол, тромбовар). Не рекомендується даний метод хворим з різко вираженим розширенням просвіту вен при наявності тромбофлебіту, облітеруючих і гнійничкових захворювань.
З.Хірургічне лікування заключається в видаленні
варикозно розширених вен.
ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ - запалення стінки вени, що супроводжується утворенням тромба в її просвіті.
Клініка. Скарги на болі за ходом трамбованої вени, які посилюються при рухах, фізичному навантаженні. При огляді в ділянці тромба - гіперемія і набряк шкіри, а пальпаторно за ходом вени - болюче ущільнення, яке чітко відметене від навколишніх тканин. При тромбозі глибоких вен гомілки з ціанозом шкірних покривів, підвищується Т тіла. додаткові методидослідження — проксимальна
флебографія.
Лікування. Ідеальним методом лікування гострих тромбозів магістральних вен є тромбектомія з допомогою катетера Фогерті.
Консервативне лікування:
1) тромболітичні препарати - фібринолізин (по 20 000-30 000 ОД дії 2 рази на добу);
2) антикоагулянти - гепарин (по 10 000 ОД дії в/м чи в/в кожні 4-6 годин), потім переводять на антикоагулянти непрямої дії;
3) протизапальні засоби і дезагреганти (бутадіон, ацетилсаліцилова кислота);
4) десенсибілізуюча терапія (діазолін, тавегіл, фенкарол, кларітін, задітен);
5) спазмолітичні засоби.
значення мають профілактичні заходи, спрямовані на відновлення ОЦК, забезпечення нормальної гемодилюції і покращення мікроцеркуляції в тканинах. З цією метою проводять в/в вливання реополіглюкіну, або гемовінілу, призначають антикоагулянти (гепарин, факсипарин та ін..).
Доглядаючи за оперованими хворими, необхідно контролювати його поведінку. Коли пов’язка просякла кров'ю, слід терміново про це сповістити лікаря-куратора. Якщо рана закрита не повністю, в ній залишені дренажі, випускники, то можуть з'явитися виділення і пов’язка промокне.
Довгі дренажі приєднують до системи і вільні їх кінці занурюють у банку. При наявності коротких дренажів і випускників виділення попадають в повязку, яка швидко просякає і повинна бути змінена. При значних виділеннях по дренажах крові, особливо у хворих після ендатеріоектомії, протезування артерій, необхідно терміново сповістити лікаря. Якщо дренажна трубка закупорилась тромбом, її слід промити і відсмоктати вміст рани.
У тих випадках, коли пов’язка значно просякла кров'ю, слід подумати про недостатність швів, сповзання лігатури та інших ускладненнях.
При сильній кровотечі з рани інколи необхідно самостійно приймати негайні заходи (притискання кровоточивої рани, накладання джгута закрутки та ін..) для зупинки кровотечі.
При нормальному перебізі післяопераційного періоду і загоєння рани після операції на артеріях хворих піднімають і дозволяють ходити, в коленому конкретному випадку індивідуально, залежно від об'єму, характеру оперативного втручання.
Хворих після сафенектомії можна піднімати і дозволяти ходити з другого дня після операції, наклавши еластичний бинт.
Слід зазначити, що хворі з оклюзійними захворюваннями артерій (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз) і захворюваннями вен підлягають диспансерному нагляду.
Раннє виявлення хворих із захворюваннями судин, своєчасне та обґрунтоване лікування дає ефективні результати і попереджує виникнення різних ускладнень (гангрен, тромбозів, трофічних виразок і інші).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 555 | Нарушение авторских прав
|