АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВТОРИННІ ЕНЦЕФАЛІТИ

ГРИПОЗНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ — ускладнення грипу, здебільшого спричиненого вірусом А. загально інфекційні, загально мозкові с-ми, нерізкі менінгіальні симптоми, ознаки вогнищевого ураження нервової системи.

Особливо тяжко перебігає геморагічний грипозний менінгоенцефаліт. Раптовий початок, втрата свідомості, грубі вогнищеві симптоми. У спинномозковій рідині еритроцити і невеликий плеоцитоз. Смертність висока, у разі одужання залишаються значні порушення функції нервової системи.

РЕВМАТИЧНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ розвивається під час ревматичної атаки і являє собою, по суті, алергічний церебральний васкуліт.

Ураження головного мозку при ревматизмі може виявитися також у вигляді малої хореї, при якій дегенеративні зміни переважають над запальними. На малу хорею звичайно хворіють діти. Основним симптомом захворювання є гіперкінези (насильницькі надмірні рухи), які поширюються на лице, шию, руки, ноги, тулуб, діафрагму.

Силувані рухи при хореї дещо нагадують довільні, виникають вони несподівано, у різних групах м'язів, досягаючи великого розмаху. Внаслідок гіперкінезів мова стає нерозбірливою, змінюється хода. Навіть лежачи у ліжку, хворі весь час роблять рухи. Гіперкінези утруднюють жування, ковтання. При хвилюванні вони різко посилюються. Хорея розвивається поступово, тривалість захворювання у середньому 1-З місяці. Основу лікування складають кортикостероїди (преднізолон) і нестероїдні протизапальні засоби (індометацин, ібупрофен). Потрібно суворо дотримувати постільного режиму, оскільки хорею нерідко супроводжує ендокардит.

ВАКЦИНАЛЬНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ розвивається звичайно після противіспяної вакцинації, після антирабічних та інших щеплень. У середньому з 1 млн. щеплених він виникає у 20 чоловік. Захворювання починається гостро, через 7-12 днів після щеплення. Лікування проводять антигістамінними препаратами, імунопрепаратами, дегідратуючими засобами, симптоматична терапія.

МІЄЛІТ — запалення спинного мозку. Захворювання поліетіологічне. Воно може бути первинним, очевидно, вірусним, вторинним як ускладнення різних інфекційних захворювань і алергічним, наприклад виникати внаслідок щеплень проти сказу.

Захворювання розвивається гостро і характеризується ознаками ураження спинного мозку. Найчастіше спинний мозок ушкоджуються на рівні нижньогрудного відділу. Це викликає нижню параплегію із порушенням усіх видів чутливості в нижній половині тіла і порушенням функції органів малого таза.

Рефлекси і тонус м'язів у нижніх кінцівках спочатку знижуються, а потім підвищуються, з'являється патологічні рефлекси, підвищується тонус м'язів. Швидко вже на другу — четверту добу можуть з'явитися пролежні в ділянці крижів, сідниць, на п'ятках. Загроза виникнення сепсису, який розвивається через інфікування пролежнів або сечових шляхів.

Симптоми захворювання наростають протягом кількох днів, відновлення відбувається дуже поступово — кілька тижнів або місяців. Багато хворих стає інвалідами.

ЕНЦЕФАЛОМІЕЛІТ — вірусне захворювання, зумовлене проникненням у нервову систему нейротропного вірусу, який уражає тканини як головного так і спинного мозку. Проте він може виникати і як ускладнення ряду інфекційних хвороб різної етіології — мононуклеозу, лептоспірозу, бруцельозу, висипного, черевного та поворотного тифу, оперізуючого лишаю та ін. Клініка поєднує симптоматику ураження головного і спинного мозку.

ПОЛІОМІЄЛІТ (дитячий спінальний параліч) — вірусне захворювання нервової системи, яке характеризується переважним ураженням передніх рогів спинного мозку. Збудник потрапляє в організм людини через носову частину глотки або травний канал. Хворіють переважно діти. Вірус може виділятися з організму хворого з сечею, калом і секретом слизової оболонки носової частини глотки протягом трьох тижнів.

Основний прояв хвороби це виникнення периферичних паралічів. Спочатку паралічі мають поширений характер, але через кілька днів обмежуються ураженням певних груп м'язів. Найчастіше спостерігається параліч проксимальних відділів кінцівок, але можливе ураження дихальних, мімічних м'язів. Особливо небезпечним є ураження дихальних м'язів і діафрагми. Надалі хвороба проявляється наростаючою атрофією м'язів, помітним відставанням паралізованої кінцівки у рості й розвитком контрактур.

Для профілактики поліомієліту широко застосовують вакцину Себіна у вигляді драже або крапель. Вона містить ослаблені віруси поліомієліту трьох штамів, тому не здатна спричинити захворювання, але має сильну імуногенну дію.

РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ — хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи, яке характеризується розвитком у ній множинних розсіяних вогнищ демієлінізації (руйнування мієлінової оболонки нервових волокон). На місці вогнищ демієлінізації розвиваються склеротичні бляшки, звідси і походить назва хвороби «розсіяний склероз». Вважають, що розсіяний склероз — аутоімунне захворювання інфекційно-алергічної природи, коли імунна система виробляє антитіла до власної НС. Хвороба починається частіше у віці 20-30 років. У віці старше 40 років захворювання виникає рідко.

Найчастіше уражаються мозочок і зорові нерви, але осередок розсіяного склерозу може виникнути у будь-якій ділянці нервової системи. Мієлінові оболонки тривалий час можуть регенерувати, тому симптоми, що виникають при захворюванні, можуть минати. Характерні симптоми: спастичний парапарез з дуже високими рефлексами, затримка сечовипусканням, хитка хода, промахування при координаторних пробах, скандована мова, ністагм. Змінюється психіка хворих, вони стають некритичними до свого стану.

Захворювання починається поступово, з появи якогось одного симптому. Потім приєднуються інші ознаки хвороби. Через деякий час симптоми можуть повністю минути, настає, ремісія. Через кілька місяців або років знову настає рецидив захворювання. З плином часу рецидиви настають усе частіше і стають тяжчими. Хвороба тягнеться десятиріччями. Хворі вмирають від супутніх хвороб (пневмонія, туберкульоз) або від ускладнень, наприклад, від сепсису внаслідок інфікування сечових шляхів або пролежнів.

Для профілактики рецидивів захворювання потрібні своєчасне лікування супутніх захворювань, запобігати переохолодженню, жінкам уникати вагітності.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 366 | Нарушение авторских прав